Якби Александр Белл ніколи не народився, чи змогли б ми говорити по телефону? Так, адже інший вчений — Ілайша Грей, який не був знайомий із роботою Белла, — подав патент на телефон того ж дня.
Розробка ідентичних теорій природного відбору Чарльзом Дарвіном та Артуром Расселом Воллесом, телескоп, пароплав, кольорова фотографія — протягом усієї світової історії великі наукові прориви та важливі винаходи відбувалися одночасно та незалежно один від одного. Їхні автори зазвичай навіть не контактували між собою — але при цьому дійшли однакових висновків.
Розбираємось, чому так відбувається і як світові корпорації сьогодні обертають це собі на користь.
Чому багато великих ідей з'являються майже одночасно
Соціолог зі США Воррен Гегсторм у 1966 році опитав майже 2 тис. учених — математиків, фізиків, хіміків, біологів: чи траплялося так, що їхнє відкриття «перехоплювали» і хтось інший виходив із цією інформацією раніше? 63% респондентів повідомили, що таке бувало принаймні один раз, а 16% сказали, що частіше.
Професор біології з Університету Калгарі (Канада) Стюарт Кауфман вважає, що так відбувається через те, що у світі немає нічого нового. На його думку, більшість відкриттів — це не винахід чогось принципово інноваційного, а просто рекомбінація того, що вже існує іншим чином.
Професор стверджує, що все необхідне для нових відкриттів вже існує у великій науковій пісочниці. Щоби реалізувати цей потенціал, потрібно просто навчитися дивитись на звичні речі по-іншому.
Наприклад, тільки після проривного покращення потужності мікроскопів біологи змогли вивчати форми життя, які раніше були невидимі для неозброєного ока. Не дивно, що багато людей з тим самим мікроскопом тепер роблять схожі відкриття.
Група американських учених у сфері медицини побічно підтвердила гіпотезу Кауфмана. У 2020 році вони з'ясували, що 6% нових термінів за рік було введено в той самий проміжок часу різними вченими. Зазвичай це стосувалося випадків, коли кілька дослідників одночасно незалежно один від одного зрозуміли, що концепція з іншої сфери може бути застосована в медицині.
Професор інформатики в Джорджтаунському університеті США Кел Ньюпорт у своїй книзі So good they can`t ignore you також зазначає: фахівець, який хоче бути завжди затребуваним, повинен постійно вчитися та розширювати межі своїх можливостей.
За його словами, саме поза цією межею людина починає створювати справді новий та цікавий продукт — виходячи за рамки наявних навичок та «зачерпуючи» ідеї/скіли з інших сфер. Підхід отримав назву «принцип суміжних можливостей».
Ньюпорт зазначає, що небагато людей досягають такого рівня, оскільки для цього потрібно зробити багато важкої цілеспрямованої роботи.
Чудова ілюстрація принципу «суміжних можливостей» — ідея Джеффа Безоса, засновника Amazon, яка дозволила йому збільшити обіг компанії більш ніж удвічі. У 2003 році в TED Talk Безос порівнював тодішній стан інтернету з електроенергетичною сферою кінця 1800-х років і навів приклад пивоварної компанії. Звучить непросто — розбираємося.
На той час у Європі практично не було електричної інфраструктури. Споживачі (зазвичай — великі виробничі компанії) мали збирати власні генератори та мережу. Очевидно, що таке задоволення було недешевим. Пивовари, як і багато інших галузей, змогли серйозно скоротити витрати й зайнятися нарешті своїм прямим бізнесом, коли електрика стала централізованою.
Безос порівняв потребу пивоварні у власній електроенергії у 1800-х роках із необхідністю керувати своєю інфраструктурою даних у сучасному бізнесі.
Надихнувшись цією ідеєю, проаналізувавши ринок, а також потребу Amazon в єдиному сервісі для роботи та зберігання інформації, Безос запустив Amazon Web Services (AWS). Він зібрав докупи принципи та інновації кількох ІТ-сфер — і створив сервіс-конструктор для бізнесу. Сьогодні AWS допомагає організовувати значну частину онлайн-сервісів в інтернеті.
Через 10 років після запуску дохід Amazon Web Services становив 56% загального операційного доходу корпорації.
Інша гіпотеза, пов'язана з теорією одночасних відкриттів, — концепція випадковості. Це ідея про те, що людина просто опинилась у потрібному місці у потрібний час, щоб отримати вигоду з того, чого може досягти. Французький хімік Луї Пастер говорив: удача сприяє підготовленому розуму. Він вважав, що такі випадковості відбуваються тоді, коли людина готова їх сприйняти. А якщо в неї немає потрібного бекграунду, вона просто не зрозуміє, що зробила відкриття чи зробила щось по-новому.
Ідею Пастера активно використовують такі гіганти, як Apple та Google. У цих компаніях спеціально роблять перепланування робочих місць так, щоб змусити випадкових людей, які інакше ніяк не взаємодіють, натикатися один на одного і створювати магію відкриттів.
Тоні Шей, засновник американського інтернет-магазину взуття та одягу Zappos, виводить цю ідею на новий рівень. Він активно відстежує «години зіткнення» — кількість часу, яку проводить у контакті з людьми поза своєю «бульбашкою».
Команда Zappos навіть створила формулу, яка вимірює можливі «години зіткнення». Згідно з їхньою гіпотезою, людина проводить «на ногах» і відкрита для випадкових зустрічей — наприклад, прогулюється або їсть у кафе — від 3 до 4 годин на день, 7 днів на тиждень, 52 тижні на рік (3 x 7 x 52 = 1092 години).
Zappos проводили розрахунки на прикладі Лас-Вегаса і підрахували: судячи з прохідності центру міста, людина, яка прогулюється 3–4 години щодня, на рік назбирує близько 100 тис. годин — можливостей для випадкових зустрічей і нетворкінгу.
Усі ці години приховують масу шансів познайомитися з новими людьми, поєднати тих, хто має зустрітися один з одним, послухати презентації, які заслуговують на підтримку, дізнатися про тенденції в програмному забезпеченні або вебдизайні, а також взяти участь в інших «можливостях випадкових зустрічей».
Приклади одночасних спонтанних відкриттів:
- Початок 1770-х: шведський хімік Карл Вільгельм Шеєле та британський хімік-природознавець Джозеф Прістлі виявили кисень.
- 1850-ті: англійці Чарльз Дарвін та Альфред Рассел Воллес висловили схожі погляди на природний відбір та еволюцію.
- 1860-ті: французи Шарль Кро та Луї Дюко дю Орон «винайшли» кольорову фотографію.
- 1890-ті: італійський радіотехнік Гульєльмо Марконі та сербсько-американський інженер Нікола Тесла створили радіо.
- 1959: американські інженери Джек Кілбі і Роберт Нойс незалежно один від одного винайшли майже ідентичні інтегральні схеми практично одночасно — а тому вважаються винахідниками мікрочипа. Обидва подали заявку на патент в один рік, з різницею у декілька місяців.
- У 1869 і 1870 роках Дмитро Менделєєв та німецький хімік Лотар Меєр опублікували дві разюче схожі періодичні таблиці.
- 1953: прообраз пластикових пляшок. Фахівець німецької компанії BAYER доктор Герман Шнелл винайшов полікарбонат Макролон, а через тиждень американський полімер-хімік доктор Деніел Фокс винайшов полікарбонат під назвою LEXAN.
- Під час Другої світової війни на протилежних сторонах конфлікту два інженери-конструктори — англієць сер Френк Віттл та німець Ганс фон Охайн — незалежно один від одного розробили реактивний двигун.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
