Як подолати звичку запізнюватися | Бізнес-школа Laba (Лаба)
Для відстеження статусу замовлення - авторизуйтесь
Введіть код, який був надісланий на пошту Введіть код із SMS, який був надісланий на номер
anastasiiasytar@gmail.com
Код дійсний протягом 2 хвилин Код з SMS дійсний протягом 2 хвилин
Ви впевнені, що хочете вийти?
Сеанс завершено
На головну

Пошук

Зміст

Чому деякі люди завжди запізнюються: що каже наука

Як подолати звичку запізнюватися?

cover-6411cd8e5b40c689376685.png

Свіже дослідження показало, що лише у США від 15% до 20% людей хронічно приходять не вчасно. І це не просто привід для роздратування — така поведінка буквально коштує величезних грошей. Щоденне запізнення топменеджерів всього на 10 хвилин обходиться економіці США $90 млрд втраченої ефективності на рік. Але змушують на себе чекати не лише американці.

Чому деякі люди постійно запізнюються? Це звичайна неповага, проблеми з тайм-менеджментом чи незворотні зміни кори головного мозку? Видихаємо, надсилаємо цю статтю всім, хто постійно приходить не вчасно, — і розбираємося.

Чому люди запізнюються

Спікер TEDх Тім Урбан ввів спеціальний термін для людей, які постійно приходять пізніше від призначеного часу: CLIPs — Chronically Late Insane People.

Що ж спонукає людей ставати CLIPs?

#1. СДУГ

Однією з причин регулярних запізнень може бути синдром дефіциту уваги та гіперактивності, каже Мері Соланто, американський професор психіатрії. Людям з такою особливістю важко фокусувати увагу і бути пунктуальними, тому систематичні запізнення стають для них нормою.

«Це велика проблема з серйозними наслідками: часто таких людей звільняють через хронічні запізнення», — зазначає Соланто.

#2. Збитий «внутрішній годинник»

У 2001 році професор психології Джефф Конте провів низку експериментів, щоб з'ясувати, як люди відчувають час. Вчений та його команда розділили людей на дві групи:

Учасники мали навмання, не використовуючи годинник, оцінити, скільки минуло часу — за відрізок було взято 1 хвилину. З'ясувалося, що внутрішній годинник людей з групи А поспішає — у середньому хвилина для них тривала 58 секунд. А ось у групи В він зазвичай відставав — і хвилина розтягувалася на 77 секунд.

#3. Сформовані нейронні зв'язки запізнення

Люди, які постійно приходять запізно, роблять це протягом багатьох років, якщо не більшу частину свого дорослого життя.

Чим довше людина перебуває у системі постійного «вибачте за запізнення», тим липучою стає ця звичка. І стає такою ж проблемою, як потяг до переїдання фастфуду або марнотратство. Негативна, але звична поведінка «відбивається» у мозку на рівні нейронних зв'язків і стає рутиною.

#4. Прокрастинація

Доктор Лінда Сападін зі США вважає, що звичка запізнюватися — результат прокрастинації та «проблеми нав'язливого мислення».

За її словами, прокрастинатор фокусується на страху, пов'язаному з подією чи дедлайном, який він ось-ось порушить. Замість того, щоб з'ясувати, як подолати побоювання, людина перетворює його на виправдання, найчастіше виражене за допомогою «але». Наприклад: «Я дуже хочу зробити звіт про проєкт, але боюся, що колеги мене розкритикують».

Доктор Сападін рекомендує замінити «але» на «і». «Але» означає опозицію та блокаду, «і» — зв'язок та дозвіл. Чисто психологічно завдання стає менш складним, а страх — не такою вже жахливою перешкодою.

Наприклад: «Я дуже хочу зробити звіт про проєкт і завис на страху, що колеги мене розкритикують. Щоби правильно порахувати всі метрики, я вкотре перегляну торішній звіт».

Рекомендуємо прочитати:

img-63c7f29513482148034984.png

Наодинці з собою: внутрішні установки, які роблять нас нещасними

Читати

#5. Оптимізм

Фахівець з когнітивно-поведінкової терапії Сомія Заман вважає, що зазвичай ті, хто спізнюється, не хочуть образити інших людей, їм на них не наплювати. Просто вони… оптимісти.

За даними вчених із Wilfrid Laurier University (Канада), у середньому ми схильні недооцінювати час, необхідний на виконання завдання, аж на 40%.

За словами доктора Заман, деякі вроджені оптимісти вважають, що можуть успішно керувати всім у своєму напруженому графіку. І тому намагаються впихнути нереалістичні очікування у розклад.

Діана Делонцор, автор книги Never Be Late Again, вважає, що багато тих, хто запізнюється, дійсно вірять, що зможуть усе встигнути. Наприклад, сходити на пробіжку, забрати одяг із хімчистки, купити продукти та відвезти дітей до школи — за годину. Вони пам'ятають той єдиний вдалий день, коли справді зробили це за 60 хвилин. І забувають про решту випадків, коли такі завдання зайняли набагато більше часу.

#6. Адреналінові наркомани

Деякі люди підсвідомо затягують справи або зривають дедлайни, щоб на злеті кортизолу та адреналіну зробити все швидше. Окрім швидкості виконання, вони часто зазначають, що на стресі виконали більше за менший час, на відміну від роботи в нормальних умовах.

Згодом звичка працювати у напрузі стає повноцінною залежністю — наприклад, як схильність заїдати стрес солодким.

Як побороти звичку запізнюватися

Гай Вінч, психолог та автор книги «Емоційна перша допомога», зазначає: часто люди починають боротися зі звичкою запізнюватися, коли вона загрожує зруйнувати їхнє життя або вже зробила це. Наприклад, вони майже пропустили важливий рейс чи отримали останнє попередження керівника. Має статися щось серйозне, щоб вони усвідомили: запізнення — не стихійне лихо, а щось, чим можна керувати.

#1. Стратегія

Пообіцяйте собі працювати над проблемою щодня протягом як мінімум місяця. А ще краще — внесіть цей час у графік та відзначайте свої успіхи.

У дослідженні, опублікованому в Current Biology, нейробіологи Університету Джонса Гопкінса виявили, що мозок легше перенавчається за реальну винагороду. В експерименті учасникам платили $1,5 за кожен червоний об'єкт, який вони знайдуть на картинці, і 25 центів за кожен зелений. Наступного дня дослідники сказали їм зробити те саме, але вже безплатно. Проте піддослідні продовжували частіше знаходити червоні об'єкти.

#2. Ведіть щоденник часу

Люди часто недооцінюють час, необхідний на дорогу чи завдання, зазначає Еллен Гендріксен, клінічний психолог із Массачусетсу.

Ви думаєте, що поїздка в офіс займе 20 хвилин, і це частково так, якщо рахувати лише час на дорогу. Але варто додати затори, пошук парковки, пішу прогулянку від стоянки до офісу — і тривалість поїздки може подвоїтися.

Виміряйте, скільки займає у вас кожне завдання. Можна користуватися звичайним таймером у телефоні або, наприклад, для робочих завдань — сервісами тайм-трекерів на зразок Toggl або Time Doctor.

За допомогою щоденника часу автор цього тексту з подивом з'ясувала, що ресерч та аналіз даних займає в неї вдвічі більше часу, ніж написання тексту.

#3. Не плануйте приїхати вчасно

Якщо сеанс у кіно починається о 19:00 і ви плануєте приїхати точно в цей час — ви вже запізнилися. «Це буквально дає вам однохвилинне вікно, в якому можна бути вчасно», — каже Гендріксен. І навпаки: якщо ви плануєте бути на 10 хвилин раніше — у вас є 10-хвилинне вікно.

Пунктуальні люди часто закладають додатковий транзитний час на непередбачені обставини. А ось багато хто з тих, хто хронічно спізнюється, у своєму наївному оптимізмі ніколи не вчилися це робити.

#4. Оточіть себе годинниками

«Ми всі знайомі з цифровим годинником, але аналогові — з циферблатами — дають вам інший візуальний сигнал, і ви дійсно можете бачити плин часу», — каже Рашель Ісіп, тренер з тайм-менеджменту з Нью-Йорка.

Вона радить розставляти годинники скрізь, де ви проводите час, включаючи вітальню та офіс. І навіть якщо у вас завжди є можливість перевірити час у телефоні, не варто недооцінювати наручний годинник. За словами Ісіп, він допоможе звикнути перевіряти час та переконатися, що день минає за розкладом.

#5. Заведіть багато будильників

Доктор Соланто радить заводити один будильник на час, коли ви повинні почати готуватися до виїзду, і один на те, коли вам дійсно потрібно вийти з дому. Часті звукові нагадування привернуть увагу, якщо ви втратили лік часу.

#6. Не починайте приємну чи важливу справу перед дедлайном

Соланто радить не поринати в улюблену відеогру і не починати виконувати важливе робоче завдання за годину до того моменту, коли вам потрібно вийти з дому.

Якщо людина зайнята приємною справою і поглинена нею повністю, відчуття часу порушується. Гортаючи стрічку соцмереж перед виходом на роботу, можна подумати, що пройшло всього 5 хвилин — коли насправді пролетіло 20.

#7. Плануйте, що ви будете робити, якщо приїдете зарано

Доктор Соланто зазначає, що багато людей воліють краще запізнюватися, аніж вбивати час в очікуванні. Щоб воно не ставало болісним, візьміть із собою щось цікаве: книгу або гру, в яку можна грати, поки ви чогось чекаєте. 

#8. Уявіть, як почуватиметеся, якщо запізнитесь

Соланто радить запитати себе: «Як почуватиметься інша людина? Як почуватиметься роботодавець чи вчитель? Як ви почуватиметеся, спізнившись і затримавши всю групу?» Це може бути дуже мотиваційним.

Рекомендуємо прочитати:

img-637b3c73ee0ed511971359.png

Безмежно невизначене майбутнє: 7 фільмів про те, як може змінитися наше життя

Читати

Бонус: чому ті, хто хронічно запізнюється, житимуть довше

На думку експертів Гарвардської медичної школи, хронічні запізнення — насправді позитивний показник того, як людина справляється зі стресом. І вчені прогнозують таким людям більшу тривалість життя.

Дослідники виявили, що ті, хто завжди запізнюється, відчувають менше стресу, тому що не дозволяють таким дрібницям, як дедлайн, засмучувати себе. На відміну від людей, котрі прагнуть завжди приходити вчасно.

Таким чином, з часом у любителів запізнюватися виявляється менше проблем зі здоров'ям, пов'язаних зі стресом, нижчий кров’яний тиск й менші шанси на інсульт.

Замість того, щоби стресувати через запізнення, такі люди просто живуть своє щасливе життя.

Бажаєте отримувати дайджест статей?

Один лист з найкращими матеріалами за місяць. Підписуйтесь, аби нічого не проґавити.
Дякуємо за вашу підписку!
Курс з теми:
«Управління мотивацією»
Бізнес і управління
Веде Наталія Червак
29 січня 6 березня
Наталія Червак