Згадайте, коли востаннє ви комусь допомогли. Порекомендували знайомого на роботу, поділилися контактом хорошого рієлтора чи просто дали цінну пораду. Напевно, ви були раді, дізнавшись, що ваш внесок був корисним. А тепер згадайте ситуацію, коли вам доводилося просити про допомогу. Що ви відчували?
Більшості людей подобається допомагати іншим, але водночас важко просити та приймати допомогу для себе. Розбираємось, чому так відбувається і що можна з цим зробити.
У всьому винен страх
Просити про допомогу нам заважають страхи та внутрішні комплекси. Ми боїмося почути «ні», здатися слабким чи навпаки — нав'язливим. А ще постійно уявляємо реакцію на свої прохання — і це тільки погіршує ситуацію.
Psychology Today зазначає, що проблема може сягати корінням негативного досвіду в дитинстві. Можливо, вас присоромили за те, що ви звернулися за допомогою у школі, або батьки виховували вас сильною та незалежною людиною.
Поговоримо докладніше про наші внутрішні установки та про те, звідки вони беруться.
#1. Страх здатися слабким. Його відчувають невпевнені у собі люди, які надмірно переймаються тим, що про них подумають інші. Вони бояться здатися некомпетентними та неповноцінними. Багато хто з них страждає від синдрому самозванця, побоюючись, що якщо попросять допомоги, то інші побачать їхній «справжній образ» і зрозуміють, що вони ні на що не здатні.
#2. Потреба бути незалежним. Усі захоплюються людьми, які «зробили себе самі», а не тими, хто чогось досяг, звернувшись по допомогу. Це часто збиває з пантелику. Багато хто намагається бути таким собі «самотнім рейнджером». Коли в них щось не виходить, вони розгублюються, зляться і навіть ладні здаютися, але не просити про допомогу. Таким людям складно працювати у команді. Незалежність має вирішальне значення для їхньої самооцінки.
#3. Страх втратити контроль. Деяким людям важливо завжди відчувати, що вони контролюють ситуацію. Отримати від когось послугу для них означає дати іншій людині владу над собою. Вони тримають всіх навколо на відстані та намагаються всім керувати самостійно.
#4. Страх відмови. Нейробіологія стверджує, що відмова активує ту ж ділянку мозку, що й при відчутті фізичного болю. Однак багато людей переоцінюють можливість отримання відмови. Вони просто не усвідомлюють, що у людини можуть бути свої життєві обставини, через які вона у певний момент не може виконати прохання.
#5. Надмірне співчуття іншим. Люди бояться, що їх вважатимуть егоїстами, тому приховують власні потреби. Вони думають: «У людини повно своїх турбот, а тут ще я зі своїми проблемами…» Крім того, ми схильні порівнювати себе з іншими та применшувати свої потреби. Внутрішній голос каже: «Я не в такому поганому стані, як хтось інший, щоб просити про допомогу».
#6. Комплекс жертви. Це люди з позицією «бідний, нещасний я», які думають, що не заслуговують на допомогу. Вони вірять, що їхня доля — жертвувати собою і боротися самотужки.
#7. Страх бути комусь зобов'язаним. «Багатьом заважає почуття обов'язку, — говорить Крейг Паркс, професор соціальної психології Університету Вашингтона. — Вони думають так: ви мені допомогли, і тепер я вам винен. Навіть якщо помічникові нічого від вас не треба».
Просити про допомогу — це нормально
Прохання про допомогу принесе вам результат — роботу буде зроблено. Сфокусуйтеся на цьому, коли вас знову здолає почуття страху.
Відданість справі та старанність цінується завжди, але ніхто не любить неефективності. Припустимо, ваш керівник бачить, що ви довго сидите над завданням і за щось себе сварите. У такому разі він, найімовірніше, подумає: «Чому ти не прийшов до мене раніше?», а не сприйматиме вас як працелюбного та відданого співробітника.
«Є тенденція вважати, що прохання про допомогу — ознака слабкості. Ви побоюєтеся, що якщо проявите вразливість, несумлінні колеги можуть використати це у своїх інтересах», — зазначає Гаррет Кейзер, автор книги Help: The Original Human Dilemma.
Він підкреслює, що велике значення має те, як ви просите допомоги. Приходьте до людини з напрацьованими варіантами рішень, чітко пояснюйте, які моменти вам не зрозумілі. Це означатиме, що ви добре обдумали проблему і хочете розв’язати її з командою, а не просто просите «подачку».
Прохання про допомогу не є ознакою слабкості. Навпаки, це може бути один із найсміливіших ваших вчинків. Переставши боятися, ви зможете покращити стосунки з колегами, а також вивільнити час на важливі робочі та особисті завдання. Тому не потрібно завжди намагатися діяти самотужки. Будьте достатньо мудрими, щоб знати, коли вам потрібна допомога і як ефективно просити про неї.
Як побороти страхи та внутрішні упередження
#1. Змініть історію
Страх засудження, почуття обов'язку, небажання здатися слабким — це лише історії, які ви самі собі розповідаєте, пише Нора Клевер у книзі Mayday! Asking for Help in Times of Need. Ви можете боятися, що вам відмовлять у допомозі, але ж не факт, що таке дійсно станеться. «Це припущення, і саме воно викликає страх». За словами Нори, ми розповідаємо собі історії про те, як може статися. І такі історії можна змінити.
Замість того, щоб говорити: «Я виглядатиму по-дурному» або «Іншим людям допомога потрібна більше, ніж мені», скажіть: «Для мене це можливість налагодити контакт із людиною. Якщо вона мені допоможе, я швидше зможу завершити проєкт».
Достатньо змінити ставлення до проблеми й «дихати стане набагато легше».
#2. Будьте більш оптимістичні
Як просити про допомогу, якщо ви боїтеся почути «ні»? Всупереч нашим побоюванням почути відмову, люди в середньому говорять «так» на 50% частіше, ніж ми припускаємо.
Американські вчені провели дослідження, учасники якого зверталися до тих, хто їх оточує, з різними проханнями. Хтось просив позичити мобільний телефон, щоб зателефонувати рідним, хтось — зробити грошові пожертви. Люди погоджувалися допомогти частіше, ніж припускали учасники.
Якщо вам відмовили, не варто впадати у відчай — намагайтеся зрозуміти, чому так сталося. І ще: якщо одна людина сказала «ні», це не означає, що інша відповість так само.
#3. Будьте конкретними
Нам усім хотілося б, щоб наші потреби були очевидними для інших людей, але це зазвичай не так. Бувають ситуації, коли ми не знаємо, чого хочемо. Намагайтеся зрозуміти, що саме вам потрібно, а потім подумайте, хто найкраще зможе виконати ваше прохання.
Ви можете сказати колезі: «Допоможи мені зробити презентацію. У мене нічого не виходить».
Людині буде не зовсім зрозуміло, що вам потрібно. Хочете, щоб роботу зробили за вас? У такому разі вам, найімовірніше, відмовлять.
Спробуйте сказати інакше: «Пробач, що відволікаю. У мене невелика проблема з презентацією. Коли я вставляю фото, макет одразу змінюється. Шрифти та стилі пливуть. Я вже пробувала так і сяк, але це не допомогло. Чи не знаєш, що це може бути? Роботу потрібно закінчити до 14.00. Я боюся, що не встигну».
#4. Нехай це стане звичкою
Як і з будь-якою іншою навичкою, просити про допомогу стає набагато простіше з практикою. Якщо ви не можете попросити допомоги у малознайомих людей, зверніться до рідних, друзів, з якими почуваєтеся комфортно та яким довіряєте. Навіть якщо це будуть дрібні прохання, вони стануть для вас чудовою практикою і дозволять почуватися сміливіше.
Як ввічливо попросити про допомогу незнайомця чи того, з ким ви мало спілкуєтесь? Можна розпочати з невимушеної розмови. У процесі спілкування поділіться своїми проблемами та поясніть людині, як вона може вам допомогти і чому для вас це важливо.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
