Висота Евересту сягає 8849 м. Едмунд Гілларі та Тенцінг Норгей стали першими альпіністами, які піднялися на цю вершину у 1953 році. Протягом останніх 70 років люди їдуть з усіх усюд, щоб повторити їхній успіх або хоча б спробувати. За статистикою, близько 800 осіб щороку намагаються підкорити гору.
Подорож альпініста нерідко починається зі страху:
— а що коли не вдасться
— а якщо землетрус або лавина
— можна отримати важку травму
— ану ж на горі забракне кисню
Власне, «сходження» підприємця, який відкриває бізнес-проєкт, також супроводжується страхом. Так само як і менеджера, який отримав підвищення. І хоч ставки зовсім інші, іноді відчуття страху просто паралізує і мозок знаходить тисячі причин, чому не варто.
Ми зібрали кілька уроків досвідчених альпіністів, які допоможуть подолати страх та реалізувати свій наступний бізнес-проєкт.
Урок №1. Сприймати ризик як реальність
Отже, уявіть, у вас зародилась ідея нового продукту. Ви виношуєте її уже давно, але все ніяк не наважуєтесь реалізувати. Щойно беретесь за презентацію, вас починають атакувати думки:
- клієнтам це може не сподобатись
- ринок занадто перенасичений
- а що коли інвестиції не окупляться
Напевно, фокусуючись на ризиках, ви будете день у день закривати PowerPoint. Але будь-який досвідчений альпініст скаже: «Ви не можете усунути ризики».
Аппа Шерпа на прізвисько Super Sherpa піднявся на Еверест 21 раз. На запитання про заходи безпеки під час сходження на гору він відповів: «Я уявлення не маю, що таке безпека на Евересті. Ніхто не знає, коли лавина зійде зі скель. Це природно та може повторюватися знову і знову. На Евересті неможливо уникнути ризиків».
Зрозумівши, що ризик — це частина гри, ви зможете подолати перші страхи, а також позбутися синдрому самозванця, який часто турбує на старті.
Айтекін Танк, автор книги «Automate Your Busywork» (яка колись також була для нього нездоланною вершиною Евересту) радить:
- перестати прогнозувати те, що станеться в майбутньому і зосередитися на сьогодні
- запитувати себе «Чому я хочу реалізувати це саме зараз?», «Яку користь це принесе людям»
- насолоджуватися процесом, яким би важким він не був, прийняти ризики як реальність і зосередитися на тому, що приносить задоволення
Урок №2. Сказати: «Так, давай!» замість «Я не зможу»
Нірмал Пурджа, більш відомий як «Німс», зробив успішну кар’єру в британській армії, а потім вирішив піти у відставку, щоб здолати всі 14 восьмитисячників світу — всього за 7 місяців. Він назвав це «Project Possible-14/7». І йому це вдалося — за 6 місяців і 6 днів. Його подвиг став темою документального фільму Netflix «14 вершин: неможливого не існує».
В інтерв’ю Climbing Пурджа зізнався, що перші три вершини були для нього дуже складними. Його запитали, чи не думав він тоді про завершення своєї місії.
«Мені подобаються виклики. Для багатьох людей погана погода — це перешкода, і вони спускаються вниз, а я навпаки — піднімаюся… Але це все прораховані ризики», — відповів Пурджа.
Зміна внутрішніх наративів і ставлення до викликів може мати надзвичайну силу. Наприклад, актори також хвилюються перед виступом. Але вони вважають це позитивним хвилюванням — і тоді воно вже викликає не страх, а приємний трепет, передчуття, що скоро станеться щось хороше і близьке для них.
Урок №3. Планувати так, наче від цього залежить життя
У горах права на помилку немає і недостатня підготовка дійсно може коштувати життя.
Плануючи сходження, альпіністи зазвичай зосереджуються на аспектах, які вони можуть контролювати:
- фізична підготовка
- спорядження
- вивчення місцевості
- розробка маршрутів
- прогнози погоди
Знання і рюкзак вагою до 40 кг — це і є їхній рятівний круг на весь період — вгору і назад. Якщо щось піде не так, у задній кишені у них завжди є план Б.
«У бізнесі легко стати “поні з одним трюком”, якщо у вас немає запасного плану», — говорить Річард Ітон, співзасновник компанії Berlineaton (Канада) й альпініст. За його словами, завжди варто мати стратегію диверсифікації, яка допоможе задовольнити клієнтів з різними потребами і витримати несподіваний економічний шторм.
Урок №4. Довіряти команді
У висотному альпінізмі учасники експедиції зв'язуються один з одним мотузкою задля безпеки. Якщо одна людина послизнеться і впаде, інші можуть скористатися кригорубами, щоб зупинити ковзання. Для вдалого сходження учасники мотузкової групи мають працювати разом, ділитися своїми навичками і знанням з командою.
У бізнесі, як і в альпінізмі, командна робота також життєво важлива. Вчені навіть виявили, що члени команди мотивують один одного працювати більш продуктивно. В оточенні інших людей ми відчуваємо соціальний тиск, який вимагає діяти. Об'єднана команда маркетологів, дизайнерів та інженерів безперечно створить продукт вищої якості, ніж тоді, коли кожен відділ працює окремо.
Щоб робота не зайшла в глухий кут, можна використати теоретичну модель Z-Process як дорожню карту.
Її суть в тому, щоб правильно розподілити ролі. Адже часто буває, що команда так сильно захоплюється генеруванням ідей, що проєкт не просувається далі цього етапу. Використовуючи Z-Process, ви зможете розподілити ролі між учасниками: хтось буде відповідати за генерацію ідей, хтось — за перевірку та просування, інші — за реалізацію та делегування.
Урок №5. Якнайменше сподіватися на завтрашній день
Скористатися можливостями, перш ніж вони зникнуть, — єдиний спосіб досягти вершини деяких гір. Потрібно використовувати погодні вікна, особливо на гірських хребтах із суворими погодними умовами. Може бути лише декілька днів на рік, коли вдасться піднятися на вершину. Те саме і в бізнесі: якщо ви не скористайтеся можливістю, це зробить конкурент, і ви залишитеся позаду.
«Досягнення вершини — це набір кроків, і перший крок іноді є найважчим, — розповідає Метт Кнарстен, альпініст, який підкорив десятки вершин Північної та Південної Америки, Європи та Нової Зеландії. — Ви усвідомлюєте, що вам доведеться пройти тисячі кроків, а за межами вашого намету темно і морозно».
Щоб було легше, альпіністи розбивають підйом на невеличкі етапи, які вже здаються цілком реальними і не такими складними.
Уявіть, що ви плануєте трансформацію бізнесу. Якщо розглядати її як цілісний проєкт, це може здатися надважким завданням. Але поділ на невеликі частини з конкретними термінами зробить його досяжним і полегшить ухвалення рішень.
Весь бізнес-контент у зручному форматі
PMI рекомендує розбивати проджект-менеджмент на 5 етапів:
1. Ініціація: визначення мети проєкту, його масштабу, зацікавлених сторін, ЦА та її потреб. На цьому етапі також розробляється статут або технічне завдання (SOW).
2. Планування: побудова стратегії, визначення термінів, потрібних ресурсів та бюджету.
3. Виконання — фактична робота над проєктом. Команда отримує завдання та починає працювати над цілями, визначеними на першому етапі.
4. Моніторинг. Використовуючи KPI, проджект-менеджери досліджують прогрес та намагаються усунути перешкоди, якщо вони є.
5. Закриття. Доопрацювання результатів, проведення остаточного аналізу, отримання фінального погодження від клієнта та завершення контракту.
Урок №6. Не забувати оглядатися назад
Джордж Меллорі був британським альпіністом, який намагався підкорити Еверест на початку 1920-х років. Він так і не дістався вершини, але його історія, яку описав Ноель Оделл в книзі «The Fight for Everest 1924», донині слугує мотивацією для альпіністів.
Одного разу Меллорі підіймався на особливо складну ділянку Евересту. Дивлячись вгору, він відчував себе пригніченим, розуміючи який попереду важкий та довгий шлях. Якось він зупинився і озирнувся. Він побачив, як далеко вже піднявся і що насправді вершина набагато ближче, ніж він думав. Так щоразу, коли його накривала хвиля смутку й страху, він озирався назад, щоб згадати, як багато вже пройшов.
Беручись за важливий проєкт, важливо час від часу робити паузи й цінувати прогрес, якого ви досягли — навички, досвід і навіть уроки, які ви вивчили завдяки помилкам. Це робить вас впевненішими і мотивує продовжувати сходження — вершина може здатися високою, але ви вже зайшли так далеко.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
