Кар'єру потрібно планувати на один крок уперед: розуміти, де і на якій посаді хочете працювати за кілька років. Так ви знатимете, які якості та навички варто розвивати вже зараз.
Про це у книзі «Як хотіти й отримати все» пише колишня генеральна директорка Red Bull в Україні Тетяна Лукинюк (книга написана у співавторстві з журналісткою Людмилою Колб).
Тетяна Лукинюк пройшла шлях від перекладача до гендиректора і понад 20 років працює у великих корпораціях — Kyivstar, Motorola, Coca-Cola Company, Gallaher Plc та Mars. А також увійшла до списку Self Made Woman за версією Forbes Ukraine.
Записали кілька правил, за якими Тетяна живе та будує кар'єру.
Навчитися керувати своїм часом
Вміння оптимізувати свій час — одна з головних навичок людини, яка хоче збудувати успішну кар'єру. Наприклад, Тетяна ще в юності навчилася «сліпому набору» текстів, щоб мати можливість одночасно друкувати і розмовляти.
Вона ефективно витрачає час навіть у перукарні, літаках та поїздах. За можливості не їздить за кермом, тому що керування машиною неможливо поєднувати з іншими заняттями. «Якось я прийшла до своєї перукарки без ноутбука, і вона подумала, що мене звільнили», — згадує Тетяна.
Ще вона купує продукти не в суботу, а в четвер після роботи, коли у супермаркетах менше людей. Не домовляється про зустрічі посеред дня, якщо вони проводяться в іншому районі міста, та тренується у спортклубах біля офісу. А щоб не потрапляти в затори, їде додому до або після «години пік».
Планувати робочі та особисті завдання разом
Тетяна не вірить у «work-life balance» і вважає, що не потрібно чітко розмежовувати свій час. Вона впевнена: якщо ви боїтеся зайву годину провести в офісі, щоб дотриматися балансу, значить, вам просто не подобається ваша робота.
Усі робочі завдання ексгендиректорка Red Bull планує на 12–18 місяців наперед і складає тижневі списки — у звичайному блокноті та онлайн-календарі. Найчастіше у такому плані 30–50 пунктів різної складності — і робочих, і особистих. Аж до дрібниць: заплатити комуналку, зателефонувати до страхової, відповісти на електронну пошту. Усі завдання розподіляються щодня з оцінкою того, скільки часу вони займуть.
Вирішені питання Тетяна викреслює — такий підхід її мотивує. Вона впевнена: важливо залишитися задоволеною тим, як минув день. Для цього потрібно виконати хоча б одне складне, важливе або давно відкладене завдання. А якщо справа не рухається — зайнятися чимось іншим: «Втомилася працювати над презентацією? Прогуляюся та заберу речі з хімчистки. Так я вбиваю двох зайців: і пункт плану викреслюю, і перемикаюся».
А ось в особистому житті все по-іншому: «Не варто використовувати вдома ті ж інструменти, що й для колег. Коли починаєш з близькими думати про пріоритизацію, зворотний зв'язок, коучінг, тимбілдинг — це початок кінця».
Не боятися братися за те, в чому нічого не розумієш
Пропрацювавши у маркетингу 11 років, Тетяна зрозуміла, що хоче стати генеральним директором. Але для цього треба було розібратися у продажу — і вона почала все з нуля у незнайомій сфері.
«Перші пів року були абсолютним стресом. Я постійно думала, що мене ось-ось звільнять, і щодня хотіла повернутися в маркетинг». Але в підсумку все вийшло: роботу у відділі продажу вона не втратила, а знання стали у пригоді в майбутньому, коли Тетяна стала гендиректором.
Зараз на співбесідах вона запитує у претендентів: «Чого ви навчитеся, якщо працюватимете в нашій компанії?»». Коли людина відповідає: «Я і так все знаю», це поганий знак, і такий кандидат роботу точно не отримає.
Дивитись на себе чужими очима
Якось Тетяна виявила, що колеги не надто задоволені її роботою. Це з'ясувалося завдяки інструменту «оцінка 360 градусів», який застосовували в компанії.
Працівники виставляли один одному бали за різними аспектами, і за вміння домовлятися Тетяна отримала лише 3 із 10, хоча була впевнена, що робить це на найвищому рівні.
Виявилося, що колеги часто погоджувалися з її думкою тільки тому, що боялися сперечатися. «Тоді я зрозуміла: те, що ми про себе думаємо, може зовсім не збігатися з оцінкою оточення. Це навчило мене аналізувати, як мої слова та дії впливають на інших людей».
Розібратися у собі та у стосунках з людьми допоміг психотерапевт, до якого Тетяна ходить уже 7 років. Саморефлексія і зворотний зв'язок від колег дозволяють визначити, чим ви в професії краще за інших і чому заслуговуєте на хорошу посаду.
Планувати наступний крок
Тетяна не вірить, що можна передбачити кар'єру на 5–10–20 років вперед, і керується принципом «плюс один» — планує наступний етап. Він не завжди має на увазі вищу посаду — це може бути перехід до міжнародної компанії, зміна діяльності чи участь у якомусь проєкті.
Зазвичай Тетяна переходить на новий етап раз на три роки. Але не забуває і про особисті цілі — навіть найпривабливіший офер має їм відповідати. «В одній із компаній мені запропонували нову високу посаду з охопленням країн СНД. Але отриманий досвід був би надто специфічним, я ніде потім не змогла його застосувати. Тому відмовилася».
Щоб досягти бажаного етапу «плюс один», потрібно думати не тільки про поточні цілі компанії або задоволеність керівництва, а й про саморозвиток. Робота повинна допомагати вам перейти на наступний щабель.
«Якщо ви затримуєтеся там, де вже все зробили і перестали розвиватися, починаєте втрачати свої позиції на ринку праці».
Такі періоди «застою» можна використовувати для навчання або старту нової діяльності. Наприклад, Тетяна почала викладати, коли відчула, що на посаді вже все знає і майже не росте.
При цьому вона не радить йти «в нікуди»: «Безробітна людина відразу втрачає близько 20% своєї ринкової вартості. А ще, сидячи без роботи, ви можете погодитись на компромісну пропозицію або нижчу зарплату».
Весь бізнес-контент у зручному форматі
По-справжньому готуватися до співбесід
Щоб отримати посаду гендиректора Red Bull в Україні, Тетяна пройшла 11 співбесід та ретельно готувалася до кожної. Вивчала інформацію про компанію та її діяльність, аналізувала, що там роблять добре, а що можна покращити.
Інформацію про себе вона поділила на кілька блоків: реалізовані проєкти, управління командою тощо. А ще склала досьє на кожного інтерв'юера, щоб не лише відповідати на запитання, а й ставити їх самій.
Наприклад, у HR-фахівця запитала про корпоративну культуру. А з іншим співрозмовником вона раніше працювала в одній компанії, тож поцікавилася, чим відрізняються підходи до Red Bull.
Все це продемонструвало залученість та щиру небайдужість Тетяни. Вона пише: «Якщо приходити на співбесіду з позицією “купіть мене” — це майже завжди “ні”. Зацікавленими мають бути обидві сторони».
Збирати скриншоти з приємним листуванням
Тетяна має окрему папку, в яку вона збирає позитивні файли та заглядає в неї, коли втрачає мотивацію і сумує. Це листівки від колег, скриншоти електронних листів із вдячністю за співпрацю чи приємними словами від команди.
«Коли здається, що весь світ проти тебе, свідчення власних успіхів дуже заряджає та підтримує», — пише вона.
Все життя працювати над нетворкінгом
Тетяна стала гендиректором завдяки випадковості. Якось за кавою вона обмовилася знайомій, що хотіла б очолити міжнародний бізнес, і зрештою потрапила на співбесіду в Red Bull.
Але це не просто щасливий збіг. «Я роками розвивала власну мережу контактів. Нетворкінг — те, чим я займаюсь постійно», — пише Тетяна.
Для цього вона регулярно ходить на конференції, не боїться знайомитися з людьми, спілкується з ними, а потім додає до друзів у соцмережах. Подібні заходи є ідеальним місцем, щоб підтримувати соціальні зв'язки з великою кількістю корисних людей одночасно.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
