Під час спалаху пандемії ковіду кількість особистих відеодзвінків — тобто таких, де лише два учасники, — за рік зросли на неймовірні 1230%. А в середньому на день людина бере участь у 8 відеоколах.
Хто б міг уявити, що технологія відеозв'язку стане можливою завдяки фантазії Sci-fi сценаристів. Ще у 1927 році творці фільму «Метрополіс» вигадали та показали на великих кіноекранах технологію відеодзвінків. Для розуміння обставин, на той час навіть не кожна друга родина в США мала вдома звичайний телефон.
Які ще звичні або навіть життєво важливі винаходи спочатку побачили світ у кіно — і лише роки потому були створені розробниками в реальності?
Розумний годинник — «Дік Трейсі» (1940 або 1990)
Культовий наручний радіоприймач вперше з’явився в оригінальних коміксах 1940-х років про відважного детектива з Чикаго Діка Трейсі. Десятиліттями пізніше комікс екранізували Disney. Наручний приймач Діка Трейсі, через який можна було слухати радіо та спілкуватися з іншими людьми (на кшталт рації), став передвісником концепції сучасних розумних годинників.
Реальні спроби інженерів створити смартгодинник відставали від коміксів на десятиліття. Так, першим поштовхом став цифровий годинник Pulsar. Девайс, де традиційний циферблат було замінено електронним табло з цифрами, у 1972 році випустила компанія Hamilton Watch. Вже за рік у цьому годиннику засвітився в кіно Джеймс Бонд.
Трохи пізніше компанію Hamilton Watch викупив японський виробник Seiko та продовжив працювати в цьому напрямку. Так, врешті-решт, у 1984 році було презентовано найбільш подібний прототип смартгодинників — Seiko RC-1000 Wrist Terminal.
Цей годинник працював як термінал віддаленого доступу до компʼютерів Apple, Commodore, IBM тощо. Тобто з його допомогою можна було під’єднуватися до ПК, передавати, отримувати інформацію з комп'ютера і керувати нею. Надалі в гонитву за створенням розумного годинника вступили Samsung, IBM/Microsoft, Motorola, Apple.
Проте більш-менш сучасного вигляду та подібного до коміксів 40-х років функціонала ці девайси набули аж у 2010-х у смартгодинниках Samsung.
Транспорт на автопілоті — «Згадати все» (1990)
Дія фільму відбувається у 2084 році. Замість того щоб їздити у відпустку, люди записують штучні спогади про подорожі — за допомогою спеціальної технології в мозок імплантують згадки про «мандрівку», якої не було. Уявити таке в реальному житті поки що важко.
А ось інша технологія, яку відобразили у фільмі, вже стала реальністю. Коли герой фільму Даглас Квейд сідає в таксі, він бачить за кермом водія-манекена — фактично машина їде сама. Johnnycab, робот-водій таксі, є гіперболізованою версією сучасних автоматизованих транспортних засобів.
Насправді створити безпілотний автомобіль намагалися ще в 1920-х роках, але тоді йшлося про те, щоб ним дистанційно керувала реальна людина. А ось перша поїздка без участі водія відбулася лише у 1995 — машина проїхала близько 110 км.
Сьогодні безпілотні автомобілі вже можна побачити на вулицях. Так, Вільнюс став першим містом у Європі, де безпілотні авто доставляють клієнтам замовлення із супермаркетів.
Надруковані на 3D-принтері людські органи — Darkman (1990)
Головний герой «Людини з темряви», доктор Пейтон Вестлейк, розробляє новий тип синтетичної шкіри, щоб допомогти людям, які отримали важкі опіки. Вчений сягнув певного успіху, але зіткнувся з нездоланною проблемою: створена ним шкіра з часом починає розкладатися під впливом світла.
Врешті-решт, цей винахід стає йому в пригоді: зловмисники, які прагнули заволодіти розробкою, намагаються вбити вченого. Під час нападу злочинців на лабораторію він зазнає суттєвих опіків та відновлюється за допомогою синтетичної шкіри. Вестлейк не встиг доробити свій винахід, тому йому доводиться переважно пересуватись у темряві та рясно бинтувати своє тіло, аби вберегтися від руйнування шкіри.
Хоча Даркмен не передбачав 3D-друк, вчений досліджував ідею створення штучних матеріалів для регенеративних цілей. Цей вигаданий наратив сприяв ширшому обговоренню передових медичних технологій. Вже у 1999 році вчені з Інституту регенеративної медицини Вейк Форест (США) змогли вперше успішно імплантувати сечовий міхур, створений за допомогою 3D-друку.
На жаль, наразі ця технологія все ще не набула масового поширення. Операції для людей все ще залишаються поодинокими — як-от випадок, коли іспанські вчені у 2022 році створили та пересадили вухо жінці, що народилася без нього. Друк органу зайняв близько 10 хвилин, ще деякий час був потрібен для нарощення на нього клітин пацієнтки.
Попри все, попит на технології біодруку росте — переважно для наукових та дослідницьких потреб. Торік експерти оцінили ринок у $2,13 млрд і спрогнозували, що до 2030 він сягне $3 млрд.
Відеодзвінки — «Метрополіс» (1927)
Перший повнометражний науково-фантастичний фільм «Метрополіс» Фріца Ланга вразив глядачів 1920-х років багатьма футуристичними інноваціями — зокрема першою кіноверсією відеотелефона. Враховуючи, коли було знято фільм, дехто приписує Лангу винахід відеодзвінків.
Фільм вийшов у прокат того ж року, коли було створено телебачення — і за 50 років після винаходу телефона. Тож попри те, що Ланг передбачив сучасну технологію відеодзвінків, ймовірно, він все ж просто об’єднав винаходи початку ХХ століття.
Якщо ідея відеодзвінків «витала у повітрі», розуміння того, як передавати двостороннє відео в режимі реального часу на відстані, у вчених не було. Вже у 1936 німець Георг Шуберт створив перший пристрій для відеодзвінків, проте питання з відстанню абонентів все ще не було вирішено. Попри це, німецькі поштарі охоче підхопили винахід і запровадили службу відеодзвінків. Найбільша дальність ледь сягала 600 км — це був «відеоміст» Берлін-Мюнхен. Водночас ці служби все ще не були призначеними для масового користування та виходили задорогими. Надалі Друга Світова війна на тривалий час поставила хрест на розвитку технології — це стало «не на часі».
Лише у 1968 році вперше відбувся відеокол між людьми, що перебували на відстані понад 3,2 тис. км одне від одного. Технологія належала американській компанії Alcoa та отримала назву Picturephone. Лише за два роки після випуску про можливість розповіли широкому загалу.
Протягом наступних двох десятиліть відеозв'язок залишався дуже дорогим інструментом — година розмови коштувала від $1 тис. до $3 тис., а необхідне для колів обладнання обходилось у сотні тисяч. Перше відносно бюджетне рішення з'явилось у 1986 році — компанія PictureTel випустила систему відеодзвінків вартістю «лише» $80 тис., а година розмови коштувала $100.
Насправді масовою технологія відеодзвінків стала в еру зародження інтернету і поширення персональних комп'ютерів. Співробітник ІТ-відділу Корнелльського університету Тім Дорсі у 1992 році створив програмну платформу CU-SeeMe для Macintosh. Цей софт давав змогу зекономити на придбанні спеціального обладнання для відеодзвінків та користуватися лише ПК + камерою — приблизно в той самий час у продажі з'явилися комерційні вебкамери. Вже у 1994 створили можливість групових конференцій, а за рік було розроблено програму для Windows.
Автоперекладач усіх мов світу зі штучним інтелектом — «Доктор Хто» (1963)
На жаль, основну функцію космічного корабля Тардіс — переміщення в часі та просторі — сучасні вчені досі не приборкали. Деякі припускають, що теоретично таке можливо, але поки що насолоджуватися ідеєю подорожей у майбутнє доводиться лише у книжках і кіно. А от інша здатність Тардіс вже стала реальністю. Штучний інтелект космічного корабля з телесеріалу вмів перекладати всі наявні мови, крім давньогаліфрейської — мови рідної планети.
Щоб зрозуміти зміст тексту нерідною мовою, сучасним людям давно вже не потрібно копирсатись у словниках. Завдяки технологіям нейронного машинного перекладу можна легко зрозуміти, що написано японською або турецькою. Їх використовує той самий Google. Під час перекладу кожне речення не розбивається на окремі слова, а аналізується комплексно, що дозволяє системі знайти точніше значення.
Персоналізована реклама — Minority Report (2002)
Напевно, вже всі власники смартфонів стикалися із ситуацією, коли необережно промовили біля смартфона щось зі своїх матеріальних бажань, а потім не знали, як відбитися від нав'язливої реклами цього товару. За таке надбання маркетологів можна подякувати Minority Report. Саме цей фільм передбачив створення таргетованої реклами.
У кіновсесвіті, де сканування сітківки ока дозволяло рекламодавцям доносити персоналізовані повідомлення до людей, Minority Report точно передбачив майбутнє, в якому реклама адаптується до індивідуальних уподобань і даних.
Точної інформації, коли персоналізований таргет вступив у свої права, наразі немає. Проте, для розуміння, лише Facebook має базу з понад 215,6 млрд точок даних. А Google щороку збирає від своїх користувачів протягом одного року стільки особистих даних, що, якщо роздрукувати їх, це буде стос паперу заввишки з 20-поверховий будинок.
Трансплантація обличчя — Face/Off (1997)
Face/Off — це науково-фантастичний кримінальний бойовик, у центрі якого — операція з пересадки обличчя, вигадана процедура на момент виходу стрічки. І хоча мова йшла не про реальну на той час медичну процедуру, це викликало інтерес і розмови про можливості таких радикальних операцій.
Насправді операції з трансплантації обличчя наблизилися до реальності приблизно через 10 років після виходу фільму. Так, перша у світі часткова пересадка обличчя живій людині відбулася у Франції у 2005 році. А повна — лише у 2010: медики університетської клініки в Іспанії відновили обличчя чоловіку, що постраждав від вогнепального поранення. Проведенню цієї складної пластичної операції передували запеклі суперечки про етичність.
Роботи-хірурги із «Зоряних війн» (2005)
У третьому епізоді «Зоряних війн» Енакін Скайвокер серйозно обгоряє та втрачає ноги. Його життя рятують роботи-хірурги, які вкладають героя в чорну броню Дарта Вейдера. Всередину костюма інтегрована складна система життєзабезпечення, яка підтримує пошкоджені органи та дозволяє дихати.
У реальній медицині також використовують роботичні технології, але донедавна управляти апаратом мала людина. Так, лише у 2017 році вчені провели першу комерційну операцію з реконструкції колінного суглоба за допомогою TSolution One®. Робот розрізав кістку за заданим йому планом без участі лікаря.
У 2022 році вчені представили машину Smart Tissue Autonomous Robot (STAR), яка, ймовірно, дозволить проводити операції на м'яких тканинах без участі людини. Вона може сама зробити надріз, провести потрібні маніпуляції та накласти шви. Дослідники заявили, що STAR припустилася менше помилок, ніж досвідчений лікар, а рани після процедури гоїлися так само добре.
Роботи-пилососи — The Jetsons (1962-1963)
Зображений в серіалі «Джетсони» світ сповнений технологічних чудес: у першій серії був великий телевізор із пласким екраном, а в останньому оригінальному епізоді Елрой дивився на годиннику «Флінстоунів». Але серіал, який транслювався лише один сезон (хоча був відновлений у 1980-х), найбільше запам’ятався багатьма гаджетами, призначеними для полегшення домашнього життя.
У сім’ї Джетсонів був хатній андроїд Розі — робот, якого часто зображають із ганчіркою для пилу або навіть із власним пилососом для інших потреб у прибиранні.
Також родина користувалась і роботом-пилосмоком, який розгортався та починав роботу після натискання кнопки.
Водночас перший прототип справжнього робота-пилососа був представлений широкому загалу лише у 1997 році. Тоді телеканал ВВС показав глядачам розробку шведської компанії Electrolux. Він став першим серійним товаром, доступним для масового використання.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
