Жан Гомес розпочав кар'єру з вивчення неврології та заснував консалтингову компанію Outside. Вона допомагає Coca-Cola, Nike, Warner Music та іншим глобальним брендам підвищувати ефективність через новий погляд на складні завдання.
У своїй останній книзі Leading in a Non-Linear World Жан заглиблюється в неврологію та експериментальну психологію. Його мета — з'ясувати, як бізнес-лідери можуть прокачувати своє мислення, щоби справлятися з новою ерою великих викликів.
В ексклюзивному інтерв'ю для Laba Жан розповів, як емоції формують нашу поведінку та який тип мислення може зробити компанію орієнтованою на майбутнє.
Прочитати інтерв'ю в оригіналі англійською можна за посиланням.
Про нову еру великих викликів, нелінійний світ та адаптацію
Наш світ за своєю природою нестабільний. Але з економічної та політичної точки зору ми ввійшли у нову еру. Дедалі більше викликів (зміна клімату, запуск ChatGPT, війна в Україні) мають незрозумілу природу, і ми не знаємо, як з ними впоратися. У лінійній ситуації проблема та її розв’язання більш очевидні, але в нелінійному світі нам потрібне нове мислення, щоби реагувати ефективно.
Насамперед компанії повинні розрізняти невизначеність та ризик.
Ризик — це прив’язка ймовірності до реального результату. Більшість організацій знижують ризики за допомогою планування.
А невизначеність — визнання того, що ми недостатньо знаємо про проблему, щоби впевнено реалізовувати її розв’язання. Для подолання цього страху в культурі, яка не схильна до ризику, потрібно використовувати підхід «тестуй і навчайся», проводячи безліч невеликих експериментів одночасно.
Про стратегії «плануй та дій» vs «тестуй та навчайся»
Це два різні способи створення цінності. «Плануй та дій» — впровадження того, що ви знаєте, за допомогою експертизи та проджект-менеджменту. Так роблять великі організації. Підхід працює, коли зрозуміло, що потрібно робити у передбачуваній ситуації.
Якщо ви вперше опиняєтеся в незнайомому середовищі, то метод «тестуй та навчайся» мінімізує ризики та прискорює навчання. Ви якнайшвидше проводите маленькі експерименти з невеликим бюджетом, аби зрозуміти, що працює.
Проблема в тому, що це породжує тривогу, сумніви, почуття некомпетентності та страх провалу. А тому недостатньо просто використати підхід «тестуй і навчайся» — для цього потрібен відповідний майндсет.
Про важливість майндсету для бізнес-лідерів та про те, як його розвивати
Я зацікавився цим концептом 20 років тому, коли працював у Кремнієвій долині. Бізнес-лідери постійно говорили про майндсет, але самі не розуміли, що означає це слово.
Вони говорили про майндсет як про переконання. Але поспілкувавшись із сотнями керівників, я з'ясував, що насправді вони мали на увазі те, як люди розуміють сенс та значення ситуацій.
Крім того, я обговорював із провідними неврологами революцію в усвідомленні того, як мозок і тіло розуміють світ. Це призвело до перегляду поняття «майндсет».
Майндсет — це наша фундаментальна система сенсоутворення, яка включає те, як ми відчуваємо, думаємо та бачимо. Адже ми постійно пропускаємо світ через призму наших припущень, фізичного та емоційного сприйняття ситуації.
Ми визначили декілька типів майндсету, ось деякі з них:
- Стратегічний або «майбутнє зараз» (future-now). Він допомагає керівникам зберігати баланс між наданням цінності сьогодні та її створенням завтра. Дотримуватись такого балансу вдається небагатьом, але саме він дозволяє фокусуватися і на роздумах, і на діях. А ще розуміти, коли емоції змушують нас ухвалювати короткострокові рішення.
- Експериментальний майндсет народився з нашого досвіду роботи з сотнями стартапів і компаній, що масштабуються. Якщо «підхід стартапів» використовують корпорації — на них зазвичай чекає провал. Причина — застарілий майндсет великих компаній, який ми називаємо «минуле-теперішнє». Багато корпорацій упевнені: що було цінним учора, збереже свою цінність і завтра. І вони помиляються. Експериментальний майндсет дозволяє лідерам розпізнавати свої інстинктивні реакції, щоб використати підхід «тестуй і навчайся».
- Відкритий майндсет — здатність людей, команд та організацій реагувати на зміни у зовнішньому світі. І тому бути відкритими до постійної трансформації, приймати її.
Майндсет, у нашому розумінні, піддається тренуванню, і кожен може розвивати його на неврологічному рівні. Річ не у навичках, особистості, IQ чи поведінці. Майндсет торкається цих аспектів, але саме внутрішня система осмислення дозволяє нам надавати сенсу світові.
Про неідеальність технологій
ChatGPT з'явився 3–4 місяці тому і повністю змінив наше уявлення про те, як ШІ вплине на роботу. З абстрактної загрози він раптово перетворився на конкретну.
Але все ще залишаються речі, які в найближчому майбутньому зможуть робити тільки люди:
- Створювати сенси. ШІ можна поставити будь-які запитання. Але тільки ви, з вашими 90 млрд нейронів, розумієте, що відбувається, враховуєте весь різноманітний контекст і можете генерувати рішення, виходячи з нього.
- Використовувати творчий підхід до розв’язання проблем.
- Враховувати норми моралі, ухвалюючи рішення.
- Створювати, формувати та підтримувати цінні особисті стосунки, в основі яких — взаємодопомога, довіра та любов.
ШІ сидітиме у вас на плечі, немов папуга, що говорить, допомагаючи швидше орієнтуватися, але сам по собі він не здатний на все це.
Про революцію у розумінні емоцій
Протягом 2 тис. років емоції протиставляли логіці. Їх розглядали як реакції на погрози, нібито непідвладні контролю. Вважалося, що ми втрачаємо раціональність, коли відчуваємо сильні почуття.
Але на місце цієї теорії прийшло поняття «сконструйованих емоцій»: ми конструюємо почуття, щоб зрозуміти себе та оцінити стан свого тіла.
Наприклад, негативні емоції — сигнал, що наша базова потреба не задоволена. Якщо ми сприймаємо свої почуття таким чином, це допомагає швидше дістатися суті проблеми.
Отже, емоції є частиною логічного спектра, вони допомагають зрозуміти, що з нами відбувається. Прислухаючись до них, ми усвідомлюємо, які потреби не задоволені (наприклад, ми втомилися чи голодні) і що це може призвести до емоції невдоволення.
Чому ми маємо навчитися розпізнавати свої емоції
У наших «лабораторіях лідерства» ми просимо людей говорити про власні почуття. Більшість використовує від 4 до 7 слів, щоб описати всі свої емоції, це дуже мізерний словниковий запас. Усе тому, що багато хто з нас досі соромиться обговорювати те, що насправді відчуває. Табу на емоції донедавна заохочували батьки, школа та робота.
Якщо ви описуєте кожну негативну емоцію як гнів, то не розумієте, що насправді відчуваєте. Можливо, насправді ви не злитесь, а розчарувані чи збентежені. Чим детальніша і різноманітніша ваша мова, тим краще ви усвідомлюєте, що відбувається.
Розмір емоційного словника та здоров'я людини тісно пов'язані. Люди, які точніше описують те, що відбувається з ними всередині, отримують якіснішу допомогу, діагностують свої потреби та ефективніше спілкуються з оточенням.
Наступний рівень розуміння своїх почуттів — метаемоції. Це відносно нова сфера, яка вивчається з 1990-х. Простими словами, метаемоції — наші роздуми про почуття.
Наприклад, ви сваритеся на свою дитину, тому що злитесь на неї, а потім відчуваєте провину за те, що розсердилися. Провина — це метаемоція. Якщо її не усвідомлюєте, то створюєте цикли дисфункціональної поведінки.
Про важливість метаемоцій в ухваленні рішень
У нелінійному світі більшість проблем невизначені. Щоб досягти прогресу, ви не можете просто кинутися зі скелі, розраховуючи, що вам вдасться полетіти. Потрібен баланс віри та раціоналізму. Єдиний спосіб його досягти — створити емоційну переконаність.
Ми спираємося на роботи Роберта Бертона (Англія) та інших вчених, які визнають, що наша впевненість є нераціональною. Це емоція — ми почуваємося впевнено. А результат такої емоції — відчуття свободи дій і відданість справі перед невизначеністю.
Тобто будь-яка нова стратегія може викликати страх і тривогу, бо багато чого потрібно робити вперше. Але метаемоція — це натхнення та відчуття, що ми все робимо правильно, ми будемо вчитися та рости.
Весь бізнес-контент у зручному форматі
Про інтероцепцію: як наше тіло випереджає розум
Інтероцепція вивчає фізичні відчуття, що всередині нашого тіла.
Дослідження показують: люди з підвищеною інтероцептивною чутливістю, які знають, що відбувається всередині їхнього тіла, краще оцінюють ситуацію в умовах невизначеності. Їхнє тіло може, випереджаючи розум, передбачати ризики або зрозуміти почуття та думки людей навколо. Це дає конкурентну перевагу.
Якось нейробіолог Антоніо Дамасіо (Португалія, США) попросив людей взяти участь в експерименті з оцінки ризику. Їм давали гроші і просили поставити на одну з чотирьох колод карт. Згодом ставало очевидним, що є дві «хороші» колоди, на яких люди виграють гроші, та дві «погані», де програють. Але тіло розуміло різницю раніше, ніж свідомість. Дамасіо виявив це, вимірявши електричний опір кінчиків пальців. З'ясувалося, що вони трохи пітніють, якщо ми ризикуємо або нам щось загрожує. Люди починали пітніти, коли їхні руки зависали над програшними колодами.
Як це можливо? Почнемо з того, що прості фізичні відчуття — голод, спека чи холод — були першими формами свідомості, які керували примітивними організмами. Ці почуття давали їм суб'єктність.
Отже, такі переживання є надійними джерелами інформації про те, що відбувається. Коли нам страшно, тіло насамперед відчувають фізичні відчуття. Коли ми бачимо змію — відчуваємо прискорення пульсу та результати дії гормонів стресу.
Можливість використання цих почуттів дає нам конкурентну перевагу. І, за даними вчених, допомагає швидше мобілізувати ресурси, дозволяючи зрозуміти, що відбувається, та ухвалити правильні рішення.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
