Напередодні Нового року заведено запасатися блокнотами та планувати «нове життя». Для когось це просування кар'єрними сходами, для інших — вивчення англійської. Але, як свідчить практика, далі блокнота плани зазвичай не йдуть.
Ми знайшли трьох менеджерів, які планують та виконують задумане. Розпитали, як їм це вдається.
«Планування на рік — як ревізія життєвих пріоритетів»
Олена Возна,
Product manager у EVO
Любов до планів — моя профдеформація. Коли кажуть «у мене немає часу на це», я впевнена, що насправді мають на увазі «це для мене недостатньо важливо». Тому планування наступного року — мій спосіб провести ревізію власних пріоритетів.
Останні три роки для мене добре працює система типу OKR + якась маленька обіцянка собі, яка зробить моє життя кращим.
Наприклад, рік тому я пообіцяла собі не пити несмачної кави. Дотримуватися цього простіше простого — зараз обіцянка стала звичкою, і кожна чашка кави приносить мені насолоду. Сподіваюся, обіцяне у 2019 році — їсти овочі щодня — теж перейде наступного року.
Все планую у Google-таблицях. Плани розділяю на категорії:
- професійне
- здоров'я
- життя
А потім розділяю за кварталами — коли саме хочу це зробити. Виглядає як OKR: є якась ціль, а до неї перелік того, що потрібно зробити, щоб її досягти.
Наприклад, якби я вирішила пробігти марафон, то записала б до цілі таке:
- знайти тренера та скласти з ним план тренувань
- вирішити, де я бігтиму, купити слот
- підібрати бігові кросівки
У документ заглядаю щомісяця, щоб нагадати собі, що я збираюся робити та розпочинати. Результати оцінюю також у дусі OKR: якщо виконала 75% запланованого — я молодець!
«Мій щорічний ритуал — список 100 “хочу”»
Катерина Полякова,
програмний директор Ресурсного центру ГУРТ
Друзі сміються, що я не можу жити без плану. Це стосується всього: роботи, відпустки, дозвілля, саморозвитку.
Я складаю списки міст і країн, які хочу відвідати, речей чи продуктів, які потрібно замовити, купити чи взяти з собою, риси характеру, над якими потрібно попрацювати. Планую свій день, тиждень, місяць, рік.
Але особливий ритуал, який я роблю наприкінці грудня вже протягом восьми років, — складання списку 100 «хочу». Це терапевтична штука, що дозволяє краще зрозуміти себе та свої реальні прагнення.
Після 30–50 бажань фантазія традиційно «здувається», адже насамперед людина записує плани, надиктовані соціумом чи «треба». Далі генерація бажань відбувається з надривом.
Але коли відкривається друге дихання (а воно обов'язково відкривається!), у списку опиняються прості речі, для досягнення яких не потрібні надзвичайні зусилля, але які здатні порадувати нашу внутрішню дитину.
Наприклад, спекти брауні за новим рецептом, нарешті закінчити вишивати картину або пройтися босоніж по весняній траві.
Щоб полегшити роботу над планом, зазвичай запитую себе:
- що я хочу зробити?
- чого досягти?
- чого хочу навчитися?
- які мої матеріальні бажання?
- що я хочу змінити у собі та своєму оточенні?
Важливо увійти в потік і писати те, що спадає на думку, не орієнтуючись на очікування інших. Додайте все, як йде, не розподіляючи на цьому етапі пункти за значимістю.
Після того, як список більш-менш сформований, я даю йому відлежатися. А вже після Нового року опрацьовую план глибше.
Розбиваю всі пункти списку на три категорії:
- Короткострокові: можна виконати упродовж перших місяців року.
- Середньотермінові: виконання розтягнеться до кінця року.
- Довгострокові: цього року не вдасться виконати, але розпочинати треба вже зараз.
Далі складні завдання поділяю на етапи та переношу на конкретні місяці, тижні, дні. Оскільки в роботі я зав'язана на використанні IT-додатків та інструментів тайм-менеджменту, тут намагаюся уникнути зайвої формалізації. Використовую блокнот і маркери.
У план заглядаю регулярно — принаймні раз на два-три тижні. Іноді плани втрачають актуальність, тоді я їх викреслюю. А коли з'являються нові ідеї, дописую чи замінюю.
Важливо не заганяти себе у додатковий стрес через недовиконання плану та критично ставитися до дедлайнів. Робота над помилками допомагає, тому оцінкою торішнього плану я займаюся перед тим, як сісти за наступний рік.
«Головне, щоб у завдання був дедлайн»
Наталія Проніна,
Project manager у рекламному агентстві AD.Kitchen
Ставити цілі та досягати їх — це мій маленький виклик для себе. Якщо хочу отримувати результат, потрібно рухатися за певним планом. Головне, щоб кожен його пункт мав конкретні терміни. Тоді шанс, що я все виконаю, є максимальним.
Зазвичай пишу цілі за декілька днів до Нового року. Люблю, коли в цей момент я сама вдома. Роблю чай із лимоном та медом, знаходжу зручне місце, відкриваю новий блокнот — і починається.
Спочатку пишу плани на рік, не розбиваючи на теми та рубрики — усе в один стовпчик.
Далі в цьому ж блокноті планую місяць, а потім — кожен день. Це зручно, завжди можу повернутися до того, що планувала глобально.
Велику ціль розбиваю на завдання та для кожної пишу дедлайн. Поступово все виконую, доки не прийду до головної цілі.
Наприклад, коли я переїхала жити до Києва, поставила за мету знайти роботу в маркетингу за п'ять днів.
Далі прописала завдання. Вибрала компанії, в яких хочу працювати, для кожної склала релевантне резюме та супровідний лист, розіслала, отримала фідбек, сходила на співбесіди.
Всі ці завдання у мене були в окремій таблиці, де я поступово відзначала, що вже зробила. Так удалося знайти роботу за чотири дні.
Планувати мені найзручніше в блокноті. Намагалася користуватися Trello та Google-календарем, але для мене це не працює. Мені краще записати на папері, щоб потім ручкою викреслити, коли зроблю.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
