Навіщо проводити самооцінку | Бізнес-школа Laba (Лаба)
Для відстеження статусу замовлення - авторизуйтесь
Введіть код, який був надісланий на пошту Введіть код із SMS, який був надісланий на номер
anastasiiasytar@gmail.com
Код дійсний протягом 2 хвилин Код з SMS дійсний протягом 2 хвилин
Ви впевнені, що хочете вийти?
Сеанс завершено
На головну

Пошук

Зміст

Я провела ретроспективу й зрозуміла, що дарма не робила цього раніше

Навіщо проводити самооцінку та що можна дізнатись у процесі: інсайти від нашої редакторки колонок.

cover-660548c5b6327018471148.webp

Класно інколи похвалитися або понити про роботу друзям. А ще — раз на кілька місяців обговорювати робочі труднощі з психотерапевткою. Але так, щоб сісти й самій проаналізувати себе та робочий процес — без драми, а зосереджено і на серйозному, — вдається приблизно ніколи. Хоча це корисно: таке я чула — і переконалася сама, коли спробувала.

Операційка ніколи не закінчується. Але минулого тижня я звільнила кілька годин, щоби подумати про те, як же я працюю. Був звичайний кінець місяця і бажання розібратися, що це за інструмент — ретроспектива — і як він може мені допомогти виконувати свою роботу ліпше. Зокрема краще планувати публікації, комунікувати зі спікерами колонок, знаходити цікавіші теми та ставити глибші запитання. А ще професійніше редагувати тексти й бачити загалом свою роботу якось глобальніше, щоб розуміти, що саме я даю бізнесу.

Спробувала — і ось що з цього вийшло.

Обрала метод ретроспективи

Я люблю структурованість, бо вона допомагає з каші думок та вражень дістати щось конструктивне. Тому спершу хотіла знайти методологію, за якою працюють розумні люди. Знайшла в нашому блозі текст про ретроспективи з командою. Не зовсім мій запит, бо мені треба було зробити все самій, але методологія «Морська зірка», що її часто використовують для ретроспектив в IT-проєктах, видалася непоганою. 

Здавалося, рівень абстракції нескладний. Але виявилося, що одразу не виходить розкласти всі свої справи на категорії:

— Що припинити

— Що робити менше

— Що продовжувати робити

— Що робити більше

— Що започаткувати

Думки були, але забагато. Треба розкладати свої процеси або навички, розбирати, унікальні ситуації чи типові тощо. Тоді на думку спав підхід психотерапевтки Мар’яни Франко з колонки, яку вона писала для нас про вміння давати негативний фідбек. Це був суперпростий спосіб — усього два запитання:

— Що в нас працює добре?

— Що може працювати краще?

Метод також не був жорстоким, і мене це привабило, бо мого внутрішнього критика краще не будити. Щойно він у мені прокидається — все інше засинає.

Здавалося, що відповісти на ці два запитання буде легко. Виявилось дійсно нескладно, але пошук відповідей зайняв більше часу, ніж я думала. Мені здавалося, я сяду — і за 15 хвилин усе зрозумію. Насправді у фоновому режимі обдумувала це кілька днів, у зосередженому, «з олівчиком» — в сумі працювала години півтори.

Важливо! В процесі я зрозуміла, що варто завжди тримати поруч відкриту нотатку (у смартфоні чи блокноті — чим користуєтеся частіше). Бо якщо ви ніколи раніше не займалися самоаналізом письмово, то, скоріш за все, будете просто дивитися на ці два запитання з абсолютно порожньою головою. Тоді краще дати собі час, спершу обдумати, а вже потім, коли думку вдасться вхопити, записати її в потрібному місці.

Розібралася, де я

В якийсь момент усвідомила, що почала не з того місця. Починати треба з того, що та навіщо ми аналізуємо.

Що? В айті це проєкт. У фінансових менеджерів — звітний період. У мене — останній місяць роботи.

Навіщо? Щоби почати краще працювати й встигати відновлюватися.

Далі я:

  • Склала список конкретних результатів моєї роботи за цей місяць — кількість опублікованих авторських колонок у журналі. 
  • Декомпозувала, що саме я робила — тобто непомітну процесуальну роботу: домовитися про інтерв’ю, узгодити тему, підготувати запитання, провести інтерв’ю, підготувати драфт, узгодити драфт і передати його колегам, які організують публікацію на сайті та в соціальних мережах.
  • Виписала, що я не зробила. Тут було кілька текстів, готових на 90%, але в силу різних причин — і залежних, і не залежних від мене — не доведених до публікації.
  • Склала загальний план на наступний місяць. Цей пункт можна оминути, але я його зробила, щоб не зависнути на попередньому, де дуже зручно себе ненавидіти. У плані була кількість текстів на наступний місяць, а також приблизні спікери й теми.

Рекомендуємо прочитати:

kopiya-kariera-site-61c3043d4da5e280803949.png

4 інструменти для розвитку кар’єри

Читати

Провела власне ретроспективу

Супер, нарешті можна аналізувати, що добре, а що могло б бути краще. Бо є на основі чого. Далі два запитання:

Що працює добре?

Я виписала 4 пункти й 5 інсайтів, які нещодавно виявила в процесі роботи. Непоганий улов. Серед іншого усвідомила, наскільки ціную своїх колег in house, бо з ними в нас усе працює максимально злагоджено. Ще зрозуміла, що в останні кілька тижнів налагодила процес брифування і допродакшену. 

Що може працювати краще?

Перший пункт — «я» (можу — прим. ред.) Далі ще 6 пунктів «на подумати». На деякі з них я одразу знала рішення. Наприклад, трохи краще планувати час та відстежувати, які процеси з’їдають його найбільше, — легко, і я вже це роблю. Деякі «слабкі місця» досі перебувають у режимі «подумаю завтра». Наприклад, я так і не придумала, що робити, щоб не відчувати крінж, слухаючи свої репліки під час інтерв’ювання спікерів. 

Загалом рада була знайти всі ці нюанси, бо так я принаймні бачу, куди рухатися, щоби ставати краще.

Чи повернулася я до методу морської зірки?

Так, повернулася, після способу Мар’яни Франко. І тоді вже змогла впродовж 15 хвилин під кожен з п’яти кутів зірки записати кілька важливих поінтів.

Вказувала там конкретні дії. Наприклад, STOP — спілкуватися зі спікерами без попередньо підготовленого брифу. LESS — спілкуватися в догоджальній інтонації. Або START — виділяти хоча б кілька годин на місяць без операційної роботи для генерування ідей та обдумування результатів.

Що мені це дало: висновки

Це корисна практика, бо я не звикла бачити свої робочі процеси на рівні helicopter view. Зазвичай я занурена в операційні завдання — і від них намагаюсь не відволікатися.

Але зрозуміла, що треба давати собі один раз на місяць час для натхнення та думок, щоб виходити за межі рутинних завдань. Навіть якщо основний зміст роботи — збирати деталі на заводі, а не придумувати стратегії, деколи подумати про робочий процес трохи з боку — важливо. І приємно.

Що дав саме процес ретроспективи? Понад 10 інсайтів, важливі ідеї, розуміння того, що є над чим працювати, деякі рішення певних проблем.

Ретроспектива не розв’язала всіх складностей. Я цього й не чекала. Проте вона підсвітила не лише проблеми, але й успіхи. А ще я тепер бачу все трохи системніше.

Чи зрозуміла я щось, що змінило моє життя докорінно? Ні. Чи буду я продовжувати робити ретроспективу? Так, раз на кілька місяців обов’язково. Зокрема для того, щоб стежити: чи є прогрес, чи проблеми, що їх я виявила зараз, лежать у тому ж місці.

Бажаєте отримувати дайджест статей?

Один лист з найкращими матеріалами за місяць. Підписуйтесь, аби нічого не проґавити.
Дякуємо за вашу підписку!
Курс з теми:
«People Management»
HR і рекрутинг
Веде Олександра Альхімович
25 липня 19 вересня
Олександра Альхімович