Як виникають великі боргові кризи? | Бізнес-школа Laba (Лаба)
Для відстеження статусу замовлення - авторизуйтесь
Введіть код, який був надісланий на пошту Введіть код із SMS, який був надісланий на номер
anastasiiasytar@gmail.com
Код дійсний протягом 2 хвилин Код з SMS дійсний протягом 2 хвилин
Ви впевнені, що хочете вийти?
Сеанс завершено
На головну

Пошук

Кредити стимулюють економіку, але призводять до боргів. Як виникають великі боргові кризи

Найцікавіше з книги Рея Даліо Big Debt Crises.

cover-6672daa35e7c5494997343.webp

Кредити дають можливість купувати речі, які ми не можемо собі дозволити. Водночас, беручи гроші в борг, ми позичаємо в себе ж, адже потім їх потрібно повернути з відсотками. Іноді доводиться навіть брати додаткові позики, щоб виплатити попередні, і борг зростає, бо підвищуються відсотки за обслуговування запозичень.  

На рівні країн цей механізм працює схоже: маса боргів, які неможливо обслуговувати й повертати, провокує великі кризи. Як саме вони виникають та як руйнують економіки цілих країн — розповідає у своїй книзі Big Debt Crises американський фінансист і засновник інвест-компанії Bridgewater Associates Рей Даліо. 

Книга Даліо працює як хороше застереження від збільшення кредитного ліміту на картці. Загалом після неї зникає будь-яке бажання брати кредит.

Як приватні позики в розвинених країнах призводять до фінансового краху та як держави вибиралися з боргових ям? Записали найцікавіше з книги. 

Як виникають великі боргові кризи

Усі подібні кризи в історії відбувалися за схожим сценарієм: спершу економіка країни була на підйомі, що стимулювало людей брати більше позик. Згодом борги ставали непомірно великими, і їх було неможливо обслуговувати. Це врешті й призводило до криз, які нереально розв’язати без втручання уряду і центральних банків.

Ось як Рей Даліо описує етапи боргових криз:

Зростання боргів

Люди та компанії починають багато позичати, щоб витрачати більше, ніж заробляють. Позики стимулюють економіку: зростають доходи, ціни на активи (як-от нерухомість або акції) і рівень життя.

Перегрів, або бульбашка

На цьому етапі борги стають завеликими. Позичальники мають багато витрачати, аби погасити відсотки, а нові позики стають дедалі дорожчими через високі відсоткові ставки.

Пік кризи

Нові кредити вже брати не можна, і є суттєві проблеми з погашенням старих боргів. Тоді ж зазвичай активи знецінюються, в населення знижуються доходи. 

Скорочення витрат

Позичальники вимушені скорочувати витрати, щоби повернути борги. Ситуація погіршується: доходи населення продовжують падати, робочі місця скорочуються, бо всі починають економити. Відтак зменшуються доходи, зростає рівень безробіття, економіка спадає в рецесію.

Подолання кризи

Якщо уряди та центральні банки докладуть зусиль. Можливі кроки — зниження відсоткових ставок, додрук грошей (обмежено, щоб запобігти інфляції), допомога фінансовим організаціям, які межують із банкрутством. 

Від репарацій до засилля кредитів на житло: найбільші боргові кризи в історії 

#1. Гіперінфляція в Німеччині, 1921–1923

🚩 Що передувало

Однією з причин інфляційної депресії в Німеччині стала Перша світова війна, в якій країна капітулювала. Однак ще до завершення війни німецька економіка мала багато передумов для кризи: 

  • низькі валютні резерви та багато зовнішніх боргів
  • великий дефіцит бюджету продовжував зростати
  • реальні відсоткові ставки були негативними, тому позикодавці не мали достатньої компенсації за утримання валюти/боргу
  • вже були випадки високої інфляції

Але каталізатором боргової кризи стала поразка Німеччини в Першій світовій війні. На початку 1920-х німецька марка перестала бути основною валютою. Громадяни та компанії переводили накопичені статки у валюти й активи інших держав — долари США, швейцарські франки, британські фунти. Як наслідок — за кілька місяців марка впала на 30% відносно долара, фондовий ринок Німеччини втратив близько половини капіталізації. 

🏁 До чого призвело

Німеччина тонула в боргових зобовʼязаннях, а до них додалися ще й військові репарації. Державний борг у нацвалюті швидко зріс на 30%. Країна не мала коштів, щоби погасити всі борги, а чималий дефіцит у бюджеті змушував її позичати все більше.

Висока інфляція, неможливість розрахуватися марками та вимушений додрук грошей остаточно підірвали довіру до національної валюти. У 1921, після оголошення суми репарацій — 132 млрд золотих марок (близько 330% німецького ВВП), — населення почало активно продавати марки. Вже до кінця 1923 року інфляція в Німеччині зросла понад мільйон відсотків. Економіка країни не функціонувала: громадяни майже не мали доходів, рівень безробіття стрімко підвищувався. 

Купюра у 100 більйонів марок

🗝 Що допомогло подолати боргову кризу

Росія, Франція та Велика Британія дозволили призупинити виплату репарацій, щоб Німеччина могла трохи оговтатись, і почали перемовини про реструктуризацію боргу. 

Ось які зміни запровадила німецька влада: 

  • Інші репараційні умови — зокрема розмір щорічних виплат зменшили на 20% (до 2 млрд марок), подовживши їхній термін.
  • Введення нової тимчасової валюти — рентної марки, курс якої був привʼязаний до долара (4,2 рентної марки за долар). Їх можна було обміняти на фіксовану кількість паперових марок або твердих активів. Запровадження нової валюти з надійним підґрунтям (золоті активи) було вимушеним кроком, адже старі марки виводили з країни або обмінювали на іншу валюту.
  • Обмежений друк рентних марок: їх випустили небагато, і вся сума була забезпечена реальними активами. Все це дозволило призупинити інфляцію. 
  • Обмеження центральним банком кількості грошей на позики компаніям та збільшення відсоткових ставок за кредитами.
  • Запровадження твердої валюти — рейхсмарки, яку можна було придбати на рентні марки за курсом 1:1. На відміну від тимчасової, рейхсмарка мала стати новою національною валютою. Її можна було обміняти на золотий злиток у Рейхсбанку або конвертувати в ту саму кількість золота, що й довоєнну марку (0,3584 г чистого золота). 

Також уряд почав індексувати ряд податків (на прибуток, заробітну плату, майно та нерухомість), враховуючи інфляцію. І запровадив додаткові надзвичайні податки — на капітал, доходи від війни та деякі споживчі товари. Крім цього, влада активно скорочувала витрати: зокрема звільнила 25% чиновників та зменшила зарплати тим, хто залишився, на 30%.

Допомогла і міжнародна підтримка у вигляді іноземних кредитів, які Німеччина отримала в тому числі від США. 

Врешті це дало змогу післявоєнній Німеччині поступово вийти з фінансової кризи та стабілізувати економіку ближче до середини 1920-х. Остаточно репарації Франції, Великій Британії, Бельгії, Італії та іншим країнам Німеччина погасила лише у 2010 році.

Рекомендуємо прочитати:

img-6389dae9d8e21203074671.png

Як високий курс долара може вплинути на світову економіку: 5 ризиків

Читати

#2. Велика депресія, 1929–1939

Це найдовша (10 років) та найглобальніша економічна криза ХХ століття. Від Великої депресії постраждали держави в усьому світі, зокрема Австралія, Канада та Німеччина, але найпотужніший удар прийшовся на Сполучені Штати.

Протягом Депресії особисті й податкові доходи, прибутки та ціни впали, міжнародна торгівля знизилася більш ніж на 50%. Безробіття в США зросло до 25%, а в деяких країнах — до 33%.

🚩 Що передувало

Після Першої світової економіка США стрімко зростала завдяки технологічному прогресу. Зʼявилося більше робочих місць, а продуктивність виробництв підвищилась.

Втім, у Штатах залишалася проблема нерівномірного розподілу доходів: невелика частина населення володіла значними статками, інші ж не мали змоги купити навіть радіоприймач. Тому багато хто брав кредити. 

Тоді ж люди без досвіду вкладення коштів відкрили для себе інвестування. Часто вони брали кредити, щоб вкласти їх в облігації та акції, сподіваючись на високий прибуток у майбутньому. Втім, акції компаній не мали під собою грошових активів, а самі бізнеси завищували прогноз прибутків.

Уряд намагався боротися з надлишком кредитів, адже це загрожувало економіці: часто боржники були не в змозі повернути позичене. У 1928–1929 Федеральна резервна система країни збільшувала відсоткові ставки, щоб уповільнити кредитування. Тоді люди перестали ризикувати, вкладаючи кошти у фінансові активи, та знову почали зберігати готівку. Вартість облігацій, акцій та нерухомості різко впала. 

🏁 До чого призвело

  • Біржовий крах 1929-го та криза банківської системи. У Чорний четвер — 24 жовтня 1929 — люди масово виводили кошти з банків, продавали акції, і фондовий ринок США обвалився. У Чорну п'ятницю 25 жовтня продали рекордну кількість акцій — 12 894 650. Наступного дня їхня вартість впала на 90%. Внаслідок біржового краху та невиплачених позик чимало кредитних установ збанкрутувало. 

Натовп на Уолл–стріт

  • Спад виробництва та високий рівень безробіття. Попит на товари та послуги знизився, тож багато компаній зменшили або взагалі припинили виробництво. За 2 роки (1931–1932) рівень ВВП впав на 31% порівняно з 1929, рівень безробіття зріс на 24%.
  • Зростання захисних митних бар'єрів. Уряд США намагався захистити внутрішній ринок і локальних виробників від засилля іноземних товарів, тому запровадив високі митні тарифи на них. Наслідком стало зниження міжнародної торгівлі.
  • Зменшення споживчого попиту та інвестування. Люди уникали витрат на коштовні товари та послуги й не ризикували вкладати кошти.

🗝 Що допомогло подолати боргову кризу

Новообраний президент США Франклін Рузвельт проголосив новий економічний курс, який мав такі основні задачі:

  • Підтримка безробітних, створення робочих місць та підвищення мінімальної зарплати. Федеральний уряд вперше отримав права виділяти на це кошти. Зокрема гроші пішли на відновлення будівельної галузі, яка просіла через Велику депресію, — насамперед це був захід боротьби з масовим безробіттям.
  • Реорганізація виробництва. Держава запровадила жорсткий контроль за верхнім рівнем зарплати й змінила систему виробництва. Профспілки мали забезпечувати дотримання прав робітників — нормувати робочий час і стежити за належними умовами праці. Закон про трудові відносини закріпив право працівників на організацію профспілок і страйки, якщо умови їх не влаштовують.
  • Зміцнення банківської системи. Федеральний уряд оголосив 4-денні фінансові канікули для перевірки банків. Після них повернулися до роботи ті, які були платоспроможними. Для потенційно платоспроможних фінустанов, які перебували у кризовій ситуації, запланували реорганізацію. Безнадійні — закрили. У 1933, коли банки знову запрацювали, американці протягом 2 тижнів знову повернули в них свої кошти, які до цього зняли.

Завдяки заходам уряду підвищився курс долара, а через підтримку галузі будівництва зросло промислове виробництво і рівень зайнятості. За 5 років уряду Рузвельта вдалося впоратися з наслідками Великої депресії та відновити економіку країни.

Рекомендуємо прочитати:

img-bychance-6108f8d9e7173030343067-61bc395d4fe4d287276132.webp

4 випадковості, що вплинули на економіку цілих країн

Читати

#3. Світова фінансова криза, 2007–2008

Глобальна фінансова криза, яка за масштабами може дорівнятися до Великої депресії, почалася зі США, але швидко поширилася на решту світу. 

🚩 Що передувало

Протягом 2004–2006 років у США активно видавали кредити на житло. Помʼякшені умови кредитування спричинили зростання цін на будинки (на понад 80% порівняно з 2000-м). 

Більшість будинків американці купували в кредит, через що капітал значно зростав. Наприклад, перший внесок за житло був $50 тис., сам будинок коштував $250 тис., а згодом його ціна зростала до $350 тис. — відповідно й сімейні вкладення зростали. Це дозволило робити більше позик і залучило інших покупців та кредиторів, адже видавати такі кредити було дуже вигідно.

З 2000 по 2006 заборгованість фізосіб за кредитами зросла з 85% наявного доходу сім'ї до 120%. Кредитування все ще залишалося доступним завдяки низьким відсоткам, тож позики під заставу житла та рефінансовані іпотечні кредити досягли $500 млрд. Внаслідок цього загальний рівень боргу США підскочив вище за 300% ВВП.

Ціни на житло зростали, а стандарти кредитування продовжували знижуватися: і позичальники, і кредитори вважали схему вигідною. Кредити на нерухомість пришвидшували зростання цін, що роздувало «бульбашку».

Все більше позик видавали поза регульованою банківською системою. Згодом ФРС змінила умови кредитування, збільшивши відсоткові ставки. Тоді ціни на будинки почали падати, бо вартість обслуговування боргів зросла. Відсотки за взятими іпотечними кредитами підскочили, бо позичальники брали їх з нефіксованою ставкою. 

🏁 До чого призвело

У 2007 іпотечний ринок став руйнуватися. Нерухомість знецінювалася, водночас чимало небагатих людей, які брали кредити на житло, не могли повернути борги через зростання кредитних ставок. В цей період зазнавали банкрутства великі європейські та американські банки через втрату довіри населення. Ціни на акції стали стрімко падати, а рівень безробіття зростав.

🗝 Що допомогло подолати боргову кризу

Як і з іншими кризами, розв’язання не було б можливим без втручання уряду та центральних банків. 

Ось які кроки запровадили: 

  • Зниження відсоткових ставок до мінімуму, щоб стимулювати запозичення та інвестиції.
  • Придбання великої кількості фінансових активів: центральні банки купували державні облігації та MBS, щоби підтримувати економіку країн.
  • Зміни фінансової політики: податки для населення знизилися, зросла фінансова підтримка фізосіб та підприємств, щоб зменшити рівень безробіття і стимулювати виробництво.
  • Ухвалення закону Додда-Френка в США у 2010 році. Закон мав захистити права споживачів, посиливши фінансове регулювання, зокрема зробити процес кредитування прозорішим. Серед основних положень закону — створення Бюро фінансового захисту споживачів (CFPB) і правило Волкера, яке обмежувало приватну торгівлю банків.
  • Вливання капіталу в банки: таким чином уряди відновлювали платоспроможність фінансових установ та їхню здатність надавати позики.
  • Надання гарантій та страхувань: програми банківських зобов'язань і страхування допомогли повернути довіру населення до фінансової системи. Важливим чинником стали стрес-тести 19 найбільших банків США у 2009 році. Результати показали, що більшість банків мали достатній капітал для боротьби з фінансовими труднощами.

Кризу вдалося подолати завдяки поєднанню дій урядів, центральних банків та міжнародних організацій. Попри те, що процес був повільним і нерівномірним, після значного скорочення у 2008–2009 роках економіка США почала відновлюватися. Зростання ВВП стабілізувалося на рівні близько 2–3% на рік протягом наступного десятиліття. Так само відновлювалися після значних втрат і фондові ринки.

Бажаєте отримувати дайджест статей?

Один лист з найкращими матеріалами за місяць. Підписуйтесь, аби нічого не проґавити.
Дякуємо за вашу підписку!
Курс з теми:
«Фінансовий аналіз»
Фінанси
Веде Валентин Воробйов
29 липня 28 серпня
Валентин Воробйов