Наприкінці 2009 року США все ще переживали наслідки Великої рецесії: рівень безробіття залишався високим, а в новинах було замало приводів для оптимізму. Наприкінці 2009 знайомий Воррена Баффета запитав, як економіка взагалі може відновитися після кризи. Баффет відповів: «Який батончик був найпопулярнішим у 1962 році? Snickers. А знаєш, який продається найкраще сьогодні? Теж Snickers».
Цією історією письменник і партнер інвестиційного фонду Collaborative Fund Морґан Гаусел починає свою книжку «Усе як завжди. Використовуйте те, що ніколи не змінюється». Замість спроб передбачити майбутнє та випередити тренди він пропонує шукати речі, які майже напевно не зміняться.
Записали найцікавіше.
Найважливіші події майбутнього майже неможливо передбачити
У серпні 1776 року майбутнє Сполучених Штатів буквально залежало від погоди. Під час битви за Лонг-Айленд британська армія майже притиснула війська Джорджа Вашингтона до Іст-Ривер. Щоб урятувати людей, американці почали нічну евакуацію на Мангеттен. Британський флот міг зірвати цю операцію, але завадили погодні умови. В результаті Вашингтону вдалося вивести свої війська та уникнути поразки.
Ще один кейс. У 1915 році математик Давид Гільберт почав працювати над проблемою, яку вже досліджував Альберт Ейнштейн. Побоюючись, що його випередять, Ейнштейн різко прискорив власну роботу. Без цього суперництва загальна теорія відносності могла з'явитися значно пізніше.
Цими прикладами Гаусел показує, наскільки великі події іноді залежать від обставин, які неможливо передбачити або контролювати. Попри те, що ми любимо пояснювати минуле логічними причинно-наслідковими зв'язками, насправді історія значно хаотичніша, ніж здається.
Саме тому Гаусел скептично ставиться до довгострокових прогнозів. На його думку, замість орієнтира на конкретні події майбутнього корисніше аналізувати людську поведінку, яка змінюється набагато повільніше.
Найстабільніші бізнеси будуються не на трендах, а на звичках
Діалог між Баффетом та його знайомим про Snickers добре показує різницю між тим, що змінюється, і незмінним.
Більшість розмов про бізнес і технології зосереджені навколо майбутнього та спроб вгадати, що стане трендом. Який стартап буде наступним «єдинорогом»? Яка технологія змінить ринок? Який продукт переверне індустрію?
Проблема в тому, що відповіді на ці питання майже завжди містять багато припущень. Набагато простіше зрозуміти інше: люди й надалі захочуть їсти, відчувати безпеку, спілкуватися, закохуватися, виховувати дітей та розважатися.
Саме тому Баффет десятиліттями інвестував у зрозумілі бізнеси, як-от страхові компанії, виробників жувальної гумки та кетчупу Heinz. Усі ці продукти пережили безліч економічних циклів, технологічних революцій та змін споживчих звичок. Бо найстійкіші бізнеси будуються не навколо трендів, а навколо потреб, які залишаються незмінними десятиліттями.
Хороша історія майже завжди перемагає хорошу статистику
За останнє десятиліття біткоїн називали майбутнім світової фінансової системи, цифровим золотом і технологією, яка знищить традиційні банки. Водночас критики пророкували йому неминучу смерть. За роки існування біткоїна в інтернеті з'явилося майже 500 так званих Bitcoin Obituaries — публікацій, автори яких оголошували про його неминучий кінець.
Проте Гаусела більше цікавить не сам біткоїн, а те, як люди реагують на історії. В різні роки інвестори покладали великі надії на запуск Bitcoin ETF, прихід великих корпорацій на крипторинок або популярну модель stock-to-flow, яка прогнозувала майбутню ціну активу. Навіть коли дані переставали підтверджувати прогнози, багато людей продовжували вірити в ці сценарії. Причина проста: історія завжди виявлялася більш переконливою за цифри.
Гаусел говорить про ще один приклад — книжку Sapiens Ювала Ноя Харарі. Сам Харарі дивувався її успіху й зазначав, що майже не проводив нового дослідження. Більшість фактів уже давно були відомі історикам та антропологам.
Новим був не зміст, а спосіб подачі. Харарі об'єднав розрізнені факти в одну масштабну історію про розвиток людства, і це захопило мільйони читачів, а книжка стала бестселером. Це підтверджує, що люди запам'ятовують не таблиці та графіки. Сильна історія часто перемагає статистику навіть тоді, коли та є точнішою.
Найбільша загроза — не та, до якої ви готуєтесь
Після кожної великої кризи постає одне й те саме питання: чому ніхто цього не передбачив?
На думку Гаусела, проблема в тому, що ми оцінюємо минуле, вже знаючи результат. Коли криза стається, попереджувальні сигнали починають виглядати очевидними. Але до самої події вони майже ніколи не здаються настільки важливими.
Саме тому автор пропонує власне визначення ризику: «Це те, що залишається після того, як вам здається, що ви все продумали».
Більшість людей сприймають ризик як щось відоме: падіння ринку, економічний спад або втрату клієнтів. Втім, найбільші потрясіння часто приходять з того боку, який ніхто навіть не розглядав.
Саме так сталося під час пандемії COVID-19 і фінансової кризи 2008 року. В обох випадках світ зіткнувся з проблемами, масштаб яких більшість людей не уявляла заздалегідь.
Тому Гаусел радить інвестувати не стільки в прогнози, скільки в готовність до несподіванок. У фінансах це означає мати запас міцності. Автор навіть пише, що правильний розмір заощаджень часто відчувається як «трохи забагато». Але саме цей надлишок стає рятівним тоді, коли трапляється непередбачувана подія.
Деякі уроки неможливо засвоїти з книжок
Між знанням і досвідом існує величезна дистанція. Гаусел усвідомив це, коли втратив чимало інвестицій.
У 2017 році він вклав у криптовалюту приблизно $20 тис. — значну частину власних заощаджень. Згодом його портфель виріс до $300 тис.
Здавалося б, така сума мала кардинально змінити життя, але цього не сталося. Гаусел продовжував працювати, жити звичним життям і прокидатися з тими самими проблемами.
Менше ніж за рік після обвалу крипторинку вартість його портфеля скоротилася приблизно на 90% — до $30 тис. Гаусел знав, що таке можливо. Як і більшість інвесторів, він читав про ризики, волатильність і неминучі падіння ринку. Але саме тоді зрозумів різницю між теоретичними знаннями та практикою.
З досвіду Гаусела, деякі речі неможливо пояснити до кінця через книжки або чужі історії. Саме тому кожне покоління частково повторює помилки попереднього.
Нас робить нещасними не брак грошей, а чужий успіх
Ми думаємо, що станемо щасливішими, коли отримаємо підвищення або купимо квартиру. На практиці часто так і стається — втім, далеко не завжди.
Гаусел звертає увагу на парадокс: зазвичай відчуття задоволення триває значно менше, ніж ми очікували. Причина полягає у звичці оцінювати своє життя і досягнення через порівняння. Автор формулює це так: «Світом рухає не жадібність. Світом рухає заздрість».
Ми рідко оцінюємо власний добробут у відриві від інших людей. Значно частіше нас цікавить, наскільки ми успішні порівняно з друзями, колегами або сусідами. Саме тому зростання доходів не завжди автоматично підвищує відчуття задоволеності життям.
У приклад Гаусел наводить повоєнну Америку 1950-х років. У той період, на його думку, важливу роль у відчутті добробуту відігравало не лише зростання економіки. Людям було простіше почуватися успішними, адже більшість жила у схожих умовах і різниця між рівнем життя різних груп населення була відносно невеликою.
Що в підсумку?
Замість того щоби прогнозувати наступну кризу, технологію або економічний тренд, варто шукати закономірності, які майже не змінюються.
Люди й надалі боятимуться невизначеності, віритимуть у хороші історії, заздритимуть успіхам інших і переоцінюватимуть власну здатність передбачати майбутнє. Саме ці повторювані особливості нашої поведінки, на думку автора, допомагають ухвалювати кращі рішення, ніж будь-які прогнози.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
