Складно уявити самотнього керівника, а тим паче CEO, правда? Зазвичай це класні комунікатори, їхні календарі розписані на місяці вперед і щодня купа людей потребує їхньої уваги. Водночас 61% CEO принаймні час від часу почуваються самотніми у своїй ролі. Про управлінську самотність згадували колишній CEO Apple Тім Кук та співзасновник Airbnb Браян Ческі.
Чому на вершині буває самотньо та що провокує цю емоційну ізоляцію? Запитали в Ілони Лесько, Growth & Development Manager в Intellias.
Як відчувається управлінська самотність
Це не обов’язково буквальна відсутність людей поруч. Керівник може бути постійно в контакті: проводити зустрічі з командами та вести нескінченні діалоги в месенджерах. Разом із тим у нього може не бути безпечного простору, щоб чесно сказати: «Я не знаю», «Я сумніваюся», «Мені страшно ухвалювати це рішення», «Я не можу обговорити це з командою».
Управлінська самотність проявляється як дефіцит рівної, чесної та нефільтрованої розмови. Керівник ніби оточений людьми, але більшість із них або залежать від його рішень, або очікують від нього стабільності, або не мають повного контексту.
Менеджери, які не знають про цей феномен, іноді списують управлінську самотність на втому або стрес. Однак втома зазвичай зменшується після відпочинку. А стрес пов’язаний з перевантаженням, дедлайнами, конфліктами, кількістю задач.
Управлінська самотність — це більше про якість зв’язку:
Чим вища посада, тим більше самотності?
Браян Ческі, співзасновник Airbnb, в одному з інтерв’ю казав:
«Я починав як лідер, який веде за собою команду. Але що вище ти підіймаєшся, то менше людей залишається поруч. Ніхто не попереджав мене, наскільки самотньо там може бути».
Насправді самотність може спіткати й керівників-початківців, і топменеджерів, але у всіх вона має різну природу.
У нових менеджерів самотність часто виникає після переходу з ролі «свого серед своїх» у роль керівника. Людина була експертом, колегою, «своєю», а стала менеджером. Колишні члени команди вже не сприймають людину як рівного peer, з’являється дистанція.
У топменеджерів самотність частіше пов’язана з масштабом відповідальності й конфіденційністю. Проте не останню роль відіграють культура, стиль лідерства, а також внутрішні переконання керівника і команди:
- Менеджер не може обговорити з командою все, що його турбує. Наприклад, майбутні скорочення, конфлікт із власником, стратегічну невизначеність. Ці теми залишаються всередині та посилюють відчуття самотності.
- Потрібно ухвалювати складні рішення, і чимало з них впливають на людей: кого підвищити, кого звільнити. Самотність тут виникає не тому, що поруч нікого немає, а тому, що фінальна відповідальність усе одно залишається на керівнику.
- Бракує підтримки. У кризових ситуаціях CEO потребує підтримки топкоманди, проте вони можуть бути розділені внутрішніми конфліктами або не хотіти брати на себе частину відповідальності. Коли ставки високі, а часу на довгі обговорення немає, керівник залишається сам на сам із проблемою. Учасник дослідження про управлінську самотність описав це так: «Коли справи йдуть добре, всі стають великою щасливою родиною. Проте коли результати погіршуються і бізнес починає втрачати позиції, саме тоді ти починаєш відчувати себе дуже самотнім CEO».
- Керівник переконаний, що він має завжди знати відповідь: «сумнів — це слабкість», «я сам(-а) впораюсь», «не можна показувати, що це складно», «просити підтримки — непрофесійно». Насправді команда не обов’язково потребує керівника, який завжди все знає. Їй потрібен той, хто може витримувати невизначеність, чесно називати реальність і не перекладати свою тривогу на команду. Проте коли менеджер забороняє собі будь-яку вразливість, він сам себе ізолює.
- Культура героїчного лідерства. Якщо в організації цінується керівник, який «витягує все на собі», самотність стає нормою.
Управлінська самотність — це не лише про емоції та власний дискомфорт
Цей стан позначається також на якості управління. Американські науковці перевірили популярну гіпотезу про те, що самотність мотивує людей шукати більше соціальних контактів, — і для керівників вона не підтвердилася. Менеджери частіше закриваються в собі, рідше звертаються по зворотний зв'язок, а після роботи уникають спілкування навіть із близькими.
Один із наслідків управлінської самотності — це звуження реальності. Коли керівник ізольований, команда не приносить йому погані новини, пом’якшує ризики або погоджується з ним, тому що сперечатися — небезпечно. Це означає менше чесної інформації та менше альтернативних думок. Створюється така собі «ехокамера»: якщо поруч тільки ті, хто погоджується, ти переоцінюєш власну правоту і недооцінюєш ризики.
Як лікувати управлінську самотність
Певна частина управлінської самотності є неминучою, тобто сама роль створює ризик самотності. Проте цей стан можна і потрібно менеджити.
В моїй практиці був кейс із керівником, який після підвищення отримав більшу команду і значно складніший рівень відповідальності. Ззовні все виглядало як успіх: нова роль, довіра бізнесу, більше впливу. Але всередині людина відчувала, що втратила простір, де можна розмовляти чесно.
З командою він не міг обговорювати частину тем, бо це були конфіденційні рішення. Зі своїм керівництвом йому хотілося виглядати сильним і компетентним. З колишніми колегами вже не було тієї самої рівності. В результаті керівник почав усе більше рішень тримати в собі, довше обдумувати, менше делегувати й більше контролювати.
На сесіях ми спершу розділили втому, стрес і саме управлінську самотність. Виявилось, що ключова проблема була не в кількості роботи, а у відсутності безпечного «контейнера» для складних думок.
З часом людина навчилася більше залучати команду до мислення, а не лише до виконання завдань. Самотність не зникла повністю, бо роль справді передбачала складні рішення, але вона перестала бути ізоляцією.
Якщо ви відчуваєте управлінську самотність, мої поради:
- Назвати це явище. Уже саме розуміння «зі мною не щось не так, а це частина управлінської ролі» зменшує сором і напругу.
- Створити безпечне коло для розмов. Це можуть бути peer-групи менеджерів, ментор, коуч, супервізія, інший керівник поза прямою ієрархією. Важливо, щоб там можна було говорити не тільки про задачі, але й про сумніви, рішення, конфлікти, емоційне навантаження.
- Свідомо будувати систему чесного фідбеку. Не чекати, що люди самі принесуть правду. А запитувати: «Чого я не бачу?», «Де я можу помилятися?», «Яку складну правду мені важливо почути?», «Що в моєму стилі заважає команді?»
- Розрізняти вразливість і емоційне розвантаження на команду. Керівник не має зливати на працівників свою тривогу. Але він може бути чесним щодо невизначеності, логіки рішень і меж того, що зараз відомо.
- Не героїзувати самотність. Якщо менеджер постійно каже «я сам(-а)», це не завжди ознака сили. Часто це сигнал того, що система підтримки не побудована.
- Мати регулярну практику рефлексії. Наприклад, раз на тиждень відповідати собі на запитання: «Яке рішення я зараз ухвалюю сам(-а)?», «З ким я можу це безпечно обговорити?», «Де я уникаю фідбеку?», «Що я не делегую через тривогу?»
- Розвивати команду так, щоб вона не була залежною від керівника в усьому. Чим більш зрілою вона є, тим менше менеджер почувається єдиним носієм відповідальності.
Що послухати/подивитися про управлінську самотність?
1. Роботи Брене Браун, психологині та професорки Х'юстонського університету. Вони добре пояснюють, чому багато керівників потрапляють в ізоляцію та як із неї виходити через довіру, вразливість і автентичне лідерство:
— Dare to Lead — тут про те, чому прагнення завжди виглядати сильним і впевненим поглиблює ізоляцію.
— The Gifts of Imperfection — книга про прийняття власної недосконалості, сором і внутрішню стійкість. Допомагає зрозуміти, чому багатьом керівникам так складно просити підтримку.
— The Power of Vulnerability — легендарний TED Talk, який зробив Брене Браун відомою у світі. Саме тут вона пояснює зв’язок між вразливістю, соромом і почуттям належності.
2. Роботу Our Epidemic of Loneliness and Isolation Вівека Мурті. Це офіційний звіт колишнього головного військового хірурга США, в якому він оголошує самотність епідемією громадського здоров’я та розповідає про її наслідки.
3. Книги The Lonely Century Норіни Герц і The Coaching Habit Майкла Бунгай Станьє — допомагають зрозуміти, як лідери можуть виходити з ізоляції.
Спільноти для керівників в Україні
Aspen Institute Kyiv — одне з найсильніших ком’юніті в Україні для глибокого лідерського діалогу та рефлексії.
CEO клуби: CEO club Ukraine, Board Україна — це закриті бізнес-спільноти, які об’єднують підприємців, власників і топменеджерів для нетворкінгу.
European Business Association, American Chamber of Commerce in Ukraine — це не класичні CEO-клуби, а скоріше бізнес-асоціації, які пропонують закриті групи для керівників і топменеджерів.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
