Детальна аналітика breaking news за лютий — готова! В цьому дайджесті розібрали такі новини й тенденції:
— Тарифна політика Трампа VS Вільна торгівля: як протекціонізм вплине на США та глобальну економіку — проаналізували з Андрієм Длігачем, футурологом, д.е.н., головою Advanter Group.
— Google згортає DEI-програми та впроваджує добровільне звільнення: як зміни в корпоративній політиці вплинуть на ринок і саму компанію — з’ясували разом із Галиною Марчук, Chief People Officer в YouScan.
— Британський необанк Revolut зайшов на український ринок: які можливості для клієнтів та як відреагували конкуренти.
Тарифна політика Трампа VS Вільна торгівля: як протекціонізм вплине на США та глобальну економіку
Від початку свого президентства Дональд Трамп погрожував новими митами ключовим торговим партнерам США — Китаю, Канаді, Мексиці. У 2024 консалтингова організація Bakertilly оцінила перспективи підвищення митних тарифів: для продуктів ЄС вони можуть зрости до 20%, а для товарів з Китаю — аж до 60%.
Вже в лютому 2025 адміністрація Трампа запровадила додаткове мито в 10% на китайські товари, а також закрила лазівку в митному законодавстві, відому як правило de minimis. Ця норма дозволяла імпортерам та американським покупцям уникати сплати митних зборів на посилки вартістю до $800. Через тарифну політику Трампа не лише економіка США, але й глобальна опинились у стані загрозливої невизначеності.
До чого призведе «трампономіка»? Дослідили з Андрієм Длігачем, футурологом, д.е.н. та головою Advanter Group.
Торговельній війні Трампа передували економічні, політичні та історичні фактори. Андрій розповідає про них:
«Принцип de minimis (або “Закон не переймається дрібницями” латиною) походить з 1930-х рр. та був розширений у 2016, коли поріг вартості товарів підвищили з $200 до $800. Він створює значні можливості для e-commerce, особливо для таких компаній, як Shein і Temu з Китаю.
США давно мають великий торговий дефіцит з Китаєм — у 2023 році він становив приблизно $279 млрд (експорт США до Китаю становив $136 млрд, а імпорт — $575 млрд). На думку Трампа, de mimis підриває економіку американських виробників та роздрібних торговців. Американські компанії (такі як Walmart або місцеві виробники) скаржилися на несправедливу конкуренцію, оскільки вони сплачували мита й податки.
У 2023 втрати митних доходів США через de minimis оцінювалися в мільярди доларів. Американські законодавці (республіканці та демократи) лаялися на de minimis через, за їхніми словами, негативні наслідки для місцевих виробників та безпеки (наприклад, фальсифіковані товари, що ввозяться тисячами, або ліки, як фентаніл).
В історичному контексті це не перший випадок, коли США стають протекціоністськими. У XIX столітті високі мита (наприклад, тариф Смута-Гоулі 1930 р.) — були нормою для захисту американської промисловості. Але ця політика, що так серйозно пропонувалася під час Великої депресії, виявилася неефективною та, можливо, навіть стала однією з причин глибини економічної кризи.
Після Другої світової війни США перейшли до вільної торгівлі, сприяючи глобалізації через Світову організацію торгівлі та Північноамериканську угоду про вільну торгівлю. Але з 2000-х років Китай став “фабрикою світу” після вступу до СОТ — і економіка США почала страждати: закриття фабрик, втрата робочих місць в “Іржавому поясі”. Трамп спирався на цю історичну кривду, щоби повернутися до протекціоністських традицій».
Поточна тарифна політика Трампа суперечить моделі вільної торгівлі, на якій побудовані найрозвинутіші економіки світу. Розберемо ці дві моделі в деталях:
«Вільна торгівля передбачає мінімальні або нульові обмеження на імпорт і експорт товарів та послуг між країнами».
«Протекціонізм, навпаки, передбачає запровадження податків, які накладаються на імпортовані (іноді експортовані) товари, щоб захистити внутрішній ринок або збільшити бюджетні надходження».
«Яка ситуація в Штатах? США імпортують 80% одягу, 60% електроніки та 30% автомобілів (за даними Census Bureau, 2023). Власне виробництво не покриває попиту: наприклад, текстильна промисловість США забезпечує лише 5% внутрішнього ринку».
Графіки: дані Bureau of Economic Analysis, оцінки Advanter Group
А ось як ці дві моделі впливають на різні економічні процеси:
Тож поточна торговельна війна, ініційована Трампом, може запустити глобальні процеси, які змінять вектори розвитку світових держав, бізнесів та поведінку споживачів. Серед наслідків, які наводить Андрій:
«1. Скорочення глобальної торгівлі. За даними Світової організації торгівлі (СОТ), торговельні війни можуть зменшити світовий товарообіг на 2–3% за рік. Наприклад, під час торговельної війни між США та Китаєм у 2018–2019 роках глобальна торгівля сповільнилася на 0,3% (звіт СОТ, 2019).
2. Зростання цін для споживачів. Нові тарифи підвищують вартість імпорту. В США після мит на китайські товари у 2018 році ціни на побутову техніку зросли на понад 4% (Federal Reserve). У глобалізованому світі, де товари часто складаються з компонентів з різних країн, кінцеві витрати лягають на споживачів.
3. Сповільнення економічного зростання. МВФ оцінює, що ескалація торговельної війни США/Китай могла знизити глобальний ВВП на 0,8% у 2020. У 2025 році, якщо Трамп розширить мита на Китай та інші країни, світове зростання може сповільнитися з прогнозованих 3,2% до 2,5%.
4. Розвиток внутрішнього виробництва. Тарифи можуть стимулювати локалізацію. Наприклад, мита США на сталь у 2018 році збільшили зайнятість у сталеливарній галузі на 2% (U.S. Bureau of Labor Statistics), хоча й коштом вищих цін для інших секторів.
5. Посилення націоналізму. Торговельні війни підживлюють популістські гасла (типу America First). У глобалізованому світі це може призвести до послаблення НАТО чи СОТ, якщо країни оберуть стратегію “кожен сам за себе”.
6. Ескалація конфліктів. Історично торговельні війни переростали в ширші протистояння. Тариф Смута-Гоулі 1930 року погіршив Велику депресію та частково сприяв Другій світовій війні.
7. Нерівність. Тарифи підвищують ціни на базові товари (одяг, електроніка), і домогосподарства з низьким доходом можуть втратити купівельну спроможність. Водночас багаті країни або корпорації можуть адаптуватися, переміщуючи капітал.
8. Протести й невдоволення. В глобалізованому світі люди звикли до доступності товарів. Зростання цін або дефіцит (наприклад, ціна на газ в Європі після санкцій проти росії у 2022 році) може викликати соціальні протести.
9. Уповільнення інновацій. Глобалізація сприяла обміну технологіями (Samsung, Apple, Tesla). Тарифи обмежують співпрацю, сповільнюючи прогрес.
10. Кінець однополярного світу. Торговельні війни підсилюють багатополярність. Китай розвиває “Шовковий шлях”, Індія стає новим виробничим хабом, США фокусуються на внутрішньому ринку. Глобалізація стає слоубалізацією».
Андрій оцінює, що саме ховається за баченням Трампа:
«Трамп апелює до “іржавого поясу” — регіонів, що втратили робочі місця через глобалізацію (зокрема Огайо, Пенсильванія). Гасла типу “Повернемо роботу в Америку” резонують з очікуваннями робітничого класу. Проте історично багато протекціоністських рішень мали швидкий піар-ефект, але рідко супроводжувалися довгостроковою стратегією.
Також у минулому Трамп часто перебільшував ефект від своїх дій та, очевидно, продовжує робити це і зараз (наприклад, “виграна” торговельна війна проти Канади або заява про “мільйони врятованих робочих місць” коли реальні цифри були менше ніж 100 тис.).
Після Другої світової війни США підтримували глобальний порядок через вільну торгівлю та міжнародні союзи. Трамп бачить це як “обкрадання” Америки іншими країнами й хоче замінити однополярний світ багатополярним, де США диктують умови, але не несуть відповідальність».
Та чи вдасться Трампу втілити своє бачення? Андрій прогнозує найбільш реалістичні сценарії:
«В найоптимістичнішому сценарії Reshoring вдасться частково — і до 15% виробництв протягом 5 років повернуться до США. Економіка послуг зростатиме (ШІ, хмарні сервіси додадуть $1 трлн до ВВП до 2030 за прогнозом McKinsey, і до $1,5 трлн — за прогнозом Advanter Group). Прогнозовано США залишаться лідером до 2030 з ВВП $32 трлн, але з нижчою часткою у світовій торгівлі.
В реалістичному сценарії тарифи спровокують рецесію — падіння ВВП на 0,5–2% у 2026 році, залежно від контрзаходів Китаю. Дефіцит товарів та зростання цін посилять нерівність, викликаючи соціальну напругу.
Поточна глобальна торговельна модель передбачає вільний рух товарів, послуг і капіталу через транснаціональні ланцюги поставок, де провідна роль належить США, Китаю, ЄС. Якщо Трамп запровадить широкі мита (10–20% на весь імпорт, як він обіцяв у кампанії 2024 року) і переконає союзників (Канаду, Мексику) приєднатися до блоку, це може фрагментувати торгівлю.
Скасування de minimis для Китаю вже змушує ecommerce-гігантів (Shein, Temu) перебудувати логістику. Китай вже розвиває альтернативну модель через “Шовковий шлях”, Північний морський шлях, торгівлю з Азією/Африкою. Контрзаходи (мито на американські товари) посилять розкол. Індія, В’єтнам, Мексика стануть новими хабами, частково замінивши Китай, що скорегує ефект політики Трампа.
Реалістичний сценарій також передбачає, що тарифна політика Трампа обмежиться Китаєм та кількома секторами (електроніка, текстиль), США стимулюють reshoring, але збережуть торгівлю з USMCA та ЄС. Китай та Азія диверсифікують партнерства.
Глобалізація слабшатиме, регіональні блоки будуть зміцнюватися, але торгівля зберігатиметься. Частка Китаю у світовій торгівлі впаде з 15% до 12% за 5 років.
Для України це означатиме необхідність диверсифікувати ринки збуту і формувати економічні союзи не тільки з ЄС, але й з країнами Перської затоки, Індією та країнами Африки».
Google згортає DEI-програми та впроваджує добровільне звільнення: як зміни в корпоративній політиці вплинуть на ринок і саму компанію
Google завжди був носієм інноваційної корпоративної культури, модель якої адаптували компанії з різних індустрій. Однак лютневі зміни в політиках Google збентежили не лише співробітників корпорації, але й гравців на ринку. Зокрема перед скороченням деяких команд Google запропонувала співробітникам Програму добровільного звільнення. За цих умов працівники зможуть отримати вихідну допомогу. Також Google оголосила, що згортає свої DEI-програми.
Про що говорять ці зміни та які наслідки вони матимуть для глобального ринку праці? Проаналізували разом із Галиною Марчук, Chief People Officer в YouScan.
Серед передумов для перегляду корпоративної політики Google: новий курс політики Трампа проти DEI-програм; заклики Міністерства юстиції США продати Chrome та Android через звинувачення Google у монополії; турбулентність через масові скорочення в tech-секторі.
Як має діяти бізнес, відчуваючи такий тиск зовнішніх факторів? Галина коментує, якої позиції дотримується Google:
«Почну з того, що першочергова задача будь-якого бізнесу — бути прибутковим, створювати робочі місця, платити податки та зарплати, і таким чином стимулювати економіку. За умови, що бізнес діє в межах законодавства, його очільники мають право приймати будь-які внутрішні рішення, адаптуючись до ринкових змін:
— міняти корпоративні політики
— додавати або забирати бенефіти
— скорочувати персонал
— закривати проєкти або відкривати офіси
Чим більшою є компанія — тим складніше ухвалювати рішення через велику кількість стейкхолдерів, які керуються інтересами бізнесу, а не особистими. До того ж наслідки всіх змін матимуть публічний вплив.
Google задає тренди на ринку праці вже протягом десятиліть, і багато хто будує свої внутрішні політики за прикладом цієї корпорації. Природно, що суттєві зміни, які відбулися в компанії, привернули увагу ринкових гравців та викликали тривогу. Дійсно, Google будував імідж роботодавця, дуже орієнтованого на людей, і акцентував на внутрішній культурі, але не варто забувати, що кожнісіньке їхнє рішення спиралось на дані, цифри та нулі в прибутках.
Такі технологічні гіганти, як Google, передусім мають бути ефективними — від цього залежить їхня життєздатність, прибутковість, повороткість. Я фанат крутих корпоративних культур і роблю все, щоби будувати тісні стосунки з командою та “людяні” процеси. Водночас я маю досить прагматичні погляди щодо збереження компанією робочих місць зу будь-яку ціну.
Утримувати людей або захищати певні категорії працівників не варто, якщо це шкодить ефективності бізнесу. Мені видається дивним і неприродним, якби комерційна компанія фінансувала неефективні структури просто заради збереження робочих місць.
Впевнена, що Google зараз приймає рішення на схожих підставах і вони є найкращими для них у поточних умовах. Компанія адаптується до змін, щоб досягнути своїх бізнес-цілей, як і інші гравці.
Можна бути гарним роботодавцем навіть під час скорочення співробітників через закриття проєкту або напряму. Варто використовувати етичну та адекватну комунікацію як основний інструмент: запропонувати вихідний пакет, подбати про подальшу долю команди.
Рішення Google не завжди будуть подобатись усім співробітникам або спостерігачам — це просто неможливо. Але Google не перестане бути технологічним гігантом, якого наслідують інші, бо компанія створює круті умови праці, збирає топових професіоналів з усіх куточків світу, публічно комунікує зміни. Я особисто не вбачаю нічого страшного в цих змінах. Інноваційність Google нікуди не зникне, і ми ще побачимо від них багато крутих рішень зі сфери корпоративної політики.
Загалом я не очікую радикальних змін в Google через модифікації корпоративної політики. Зважаючи на масштаби компанії, мети “догодити кожному” вони не ставлять, але переважній більшості — намагатимуться, адже технологічні бізнеси залежать від інновацій та сильних команд. Потреби цих команд і корпоративна культура точно залишатимуться у фокусі».
Галина розповідає, чи варто очікувати хвилі змін у корпоративних культурах інших організацій, ефектом доміно:
«Я величезна прихильниця принципів DEI, і мені взагалі важко зрозуміти, як в сучасному світі можна навсправжки від них відмовлятись або зупиняти весь той прогрес, що був досягнутий. Тому маю надію, що політичний вплив, який змусив tech-гігантів переглянути DEI-програми, — тимчасовий.
Щодо Google: впевнена, згортання програм не означає, що компанія автоматично перекреслює весь прогрес останніх десятиріч і взагалі припиняє наймати представників LGBTQ+. Або починає наймати виключно білих американських випускників Ліги Плюща.
Роки побудови культури різноманіття, тисячі годин DEI-тренінгів для менеджерів та рекрутингової команди не підуть у безвість, як і розмаїття у світовій спільноті. Передбачаю, ще певний час DEI-підхід функціонуватиме в компанії за інерцією.
Якщо розглядати скасування DEI-програм іншими гравцями за ефектом доміно, очікую, що це зроблять американські компанії (в них один контекст) і, з чималим полегшенням, ті, хто впроваджував такі практики лише через вимоги штаб-квартир, конкуренцію, або за принципом “бо так в усіх”. Але долучаться точно не всі компанії. Хтось навіть навпаки — зможе на цьому будувати EVP та вигравати конкуренцію за таланти або перетягувати клієнтів.
Думаю, цей тренд не сильно вплине на європейські або українські компанії. У нас зовсім інший контекст. На українському ринку усвідомлення цінності DEI-програм та потреба в них лише набирають актуальності через наступні передумови:
— в різних сферах бачимо збільшення частки кандидатів серед жінок через мобілізацію чоловіків;
— збільшення кількості людей з інвалідністю через воєнні дії;
— дефіцит робочої сили в майбутньому, про який вже йде мова і який може призвести до стимулювання трудової імміграції».
Співробітники можуть гостро переживати факт незворотного скорочення, про який комунікує компанія. Чи дійсно вдалим рішенням стала Програма добровільного звільнення від Google?
«Немає способу зробити скорочення приємним. Я неодноразово проходила ці процеси та спостерігала різні підходи бізнесів до них. На мою думку, не варто демонізувати Програму Google, в цьому підході є багато позитивного.
По-перше: компанія попередила команду про скорочення заздалегідь, озвучила, в яких підрозділах вони відбудуться. Згадайте більшість інших кейсів масових скорочень: публічний лист від СЕО, команда отримує нотифікації в той же день, робочі акаунти заблоковані, люди переживають шок і розгублення.
Google натомість пропонує можливість обміркувати ситуацію та свої шанси, трохи примиритися з ситуацією, підготуватися, оцінити очікувані зміни та прийняти для себе рішення. Як наслідок, для тих, хто подасть заявку на скорочення, — рішення буде не насильницьким, а їхнім власним, обдуманим і зваженим.
По-друге: вихідний пакет, який пропонує компанія, — непоганий захисний парашут. А якщо хтось вже думав про пошуки роботи або взагалі не підтримує зміни в політиках компанії — це просто вчасний чарівний пендель.
По третє: добровільні заявки від менш лояльних або менш реалізованих працівників потенційно зменшать кількість скорочень серед тих, хто любить свою роботу й бажає залишатися в компанії. Це плюс і для зацікавлених працівників, і для Google, адже в турбулентні часи рівень лояльності команд важко переоцінити.
Також ми знаємо, що масові скорочення в компаніях зазвичай наслідує хвиля добровільних звільнень серед робітників, які відчули розчарування, втратили довіру чи стабільність, а може, й улюбленого менеджера. І отакі добровільні заявки на звільнення “до”, можуть допомогти зменшити наслідки “після”.
Хоча скорочення — це завжди боляче, за самих працівників я б теж занадто не хвилювалась: на додачу до того, що там зібрані топові люди, сам їхній досвід у Google є дуже цінним. Вони точно знайдуть своє місце на ринку».
Зміни в Google є також ознакою важливого явища на ринку: під впливом нової політики США, економічної та політичної кризи, інфляції — роботодавці повертають свій контроль над співробітниками. Чи дійсно ми незабаром побачимо, як великі корпорації скасовуватимуть бенефіти один за одним?
«Останні роки були дійсно непростими для пошукачів та працівників — і трохи повернули контроль роботодавцям. Але таке вже було: тільки за останні 15–20 років ми спостерігали кілька подібних хвиль (згадайте економічну кризу 2008).
Тож, на мою думку, це тимчасове явище. З часом ринок все одно повернеться до зростання, і роботодавці посилено змагатимуться за таланти. Порізати якісь необовʼязкові витрати чи бенефіти в моменті — цілком ОК. Влаштовування диктатури й терору працівникам — недалекоглядно, це матиме жахливі наслідки одразу ж після “потепління” на ринку праці.
Мислячі роботодавці будують свою стратегію довгостроково, враховуючи циклічність ринку. За можливості вони не скасовуватимуть певні бенефіти просто так і не гратимуться зі своєю репутацією та довірою команди.
Трудові відносини — двосторонній договір. Працівники теж мають голос, за зручних обставин вони обиратимуть кращі для себе умови праці. Зараз нічого не вдасться приховати, бо публічність наздоганяє і гарних, і поганих роботодавців. Це, на мою думку, чудово стимулює конкуренцію, підсвічує етичні компанії та стримує негідні».
З огляду на поточні ринкові умови та виклики, Галина радить компаніям інтегрувати до своєї корпоративної культури ці три ключові ознаки:
«#1. Гнучкість, адаптивність і постійний розвиток. Це стосується кожного в команді та бізнесу в цілому — стійкими залишаються ті, хто слідкує за трендами та конкурентами, сміливо зустрічає нові челенджі, постійно вчиться, експериментує, не боїться помилок, вкладається в R&D та інновації, впроваджує нові підходи й технології. Додам ще необхідність розумної оптимізації витрат, автоматизацію рутинних операцій, застосування ШІ-технологій. Культури, які підтримують дух розвитку і growth mindset — однозначно мають конкурентну перевагу.
#2. Фокус на репутацію та стосунки з командою. Компанії, які бажають будувати тривалий стійкий бізнес, дбають про свою репутацію, а отже, етично ведуть бізнес. А з лояльною командою можна вигребти з найглибшої кризи.
#3. Інклюзивність і різноманітність. З досвіду останніх років стає очевидним: чим різноманітніша команда, тим стійкіше бізнес переживає кризи. Це стосується найрізноманітніших аспектів. В Україні мобілізація чоловіків дала зрозуміти: що більше різних категорій працівників у команді — жінок, багатодітних батьків, людей старшого віку, людей з інвалідністю, студентів, — то менші ризики для бізнесу.
Чим більш розподілений бізнес за регіонами — тим менше на нього впливають локальні політичні та економічні зміни, погодні катаклізми, війни тощо. Наприклад, команда YouScan розташована в 14 країнах на 3 континентах. Тому українська команда, що потерпає від блекаутів та обстрілів, завжди матиме підстраховку від колег в Європі або Америці».
Британський необанк Revolut зайшов на український ринок: які можливості для клієнтів та як відреагували конкуренти
11 лютого глобальний необанк Revolut, що налічує 50 млн користувачів по всьому світу, офіційно повідомив про запуск своєї діяльності в Україні та розширення послуг для українських користувачів. Компанія пропонує клієнтам такі сервіси: мультивалютні рахунки, банківські картки, можливість інвестування в криптовалюту, акції, а також програми зі страхування та заощадження.
Дмитро Стрельчук, керівник із розширення бізнесу на нових ринках у Revolut, розповів Dou, що такий крок компанія зробила в межах своєї стратегії: стати локальним банком із банківською ліцензією в кожній країні, де оперує бізнес.
Водночас це рішення пов’язано з невпинною підтримкою Revolut України з початку повномасштабної війни. Після вторгнення рф до нашої країни компанія задонатила $2 млн, а сума донатів користувачів необанку склала $10 млн.
Також у 2022 році в українців за кордоном з’явилася опція відкривати рахунки в Revolut, навіть без наявності документа, що надавав право перебувати в Європі. Команда додала в застосунок українську мову. Тоді рахунки створили понад 500 тис. українських користувачів. І хоча у 2023 необанк обмежив відкриття нових рахунків (для користувачів, які не надали документи на право проживання в ЄС), додатком досі користуються 100 тис. юзерів. Загальна кількість відкритих українцями рахунків у Revolut на сьогодні — 700 тис.
Після анонсу запуску Revolut в Україні інтерес з боку користувачів підтвердив, що бізнес-очікування компанії будуть виправдані. За півтора року у wait list залишили контакти 260 тис. українців. Наразі офіційний запуск відбувся, і користувачі отримають такі можливості:
- Проведення та отримання міжнародних переказів без комісій (Європа, Америка, Азія)
- Перекази з картки Revolut на українські картки
- Обмін понад 30 валют за вигідним курсом
- Оплата покупок у магазинах та онлайн
- Наявність європейського банківського рахунку без встановлених лімітів, що спростить отримання міжнародних переказів
Також для українців стане доступною спеціальна дебетова картка Visa Clear Sky («Чисте небо»). Дизайн розроблений командою Revolut у патріотичних кольорах та символізує безпечне небо над Україною.
Українці можуть безплатно отримати картку Clear Sky, а клієнти з Великої Британії та ЄС — за донат розміром 5 фунтів або євро. У своєму релізі Revolut зазначає, що цільова сума благодійних внесків складає 200 тис. фунтів. 100% отриманих коштів компанія перерахує Агенції ООН у справах біженців для підтримки українців.
Також у користувачів є можливість зареєструватися в Revolut за допомогою Дії. Необанк став першим іноземним банком, який реалізував цю функцію у своєму додатку. Для цього треба:
- завантажити застосунок Revolut на смартфон
- обрати ідентифікацію особи через Дію
- підтвердити надсилання копії ID-картки або закордонного паспорта
- активувати Дія.Підпис і виконати фотоперевірку
Коментуючи подальші плани компанії, Стрельчук озвучив наміри Revolut отримати банківську ліцензію в Україні після аналізу регуляцій. Стосовно цього питання вже була комунікація з НБУ у 2022–2023 роках. Також Revolut планує повернутись у Дія.City й створювати робочі місця. Наразі в команді необанку працюють 200 українських фахівців.
Експансія Revolut на український ринок, безумовно, підігріє конкуренцію серед ключових гравців. Зокрема необанк планує реалізувати функцію, яка очікувано отримає підтримку українців: надсилання криптовалюти на картку, і з неї — на акаунти криптоплатформ (опція доступна в ЄС).
Наразі для операцій з криптою клієнти найбільше користуються послугами mono, ПриватБанк, А-Банк, ПУМБ та Izibank. Однак питання блокування карток банками за такі операції — нерозв’язана проблема в Україні. Багато клієнтів скаржаться на безпідставне блокування. Тож подібні ініціативи Revolut вирізнятимуть необанк на нашому ринку та змусять конкурентів переглянути свої практики.
В медіа вже з’явилися перші відгуки керівників українських банків щодо локального запуску Revolut. Загалом вони позитивні. Заступник голови правління ПУМБ з питань корпоративного бізнесу Сергій Магдич коментує цю подію для Finance.ua:
«Це дуже добре для споживачів, для клієнтів і для банків також. Це вдосконалення клієнтського досвіду, можливість використання кращих практик та потужний крок з боку іноземних гравців під час повномасштабного вторгнення».
Олександр Міцура, директор департаменту корпоративних ризиків Райффайзен Банку зазначає:
«Буде цікаво поспостерігати, яким чином міжнародний досвід роботи поєднуватиметься з нашими локальними обмеженнями, що запроваджені для операцій».
Міцура додає, що вихід на український ринок Revolut передусім вплине на цифрові банки, необанки, які працюють в плюс-мінус однаковій сервісній моделі, а також на тих гравців, у яких цифровий досвід на дуже низькому рівні.
Водночас 27 лютого Національний банк України наголосив на необхідності ліцензування діяльності Revolut на українському ринку. В офіційному джерелі йдеться:
«Згідно із Законом України "Про банки та банківську діяльність" єдиними допустимими формами ведення банківської діяльності на території України є утворення філії іноземного банку або отримання банківської ліцензії в Україні. Будь-яка з цих форм потребує дозволу Національного банку України».
Згідно із заявою НБУ, Revolut не отримував жодних ліцензій або дозволів від центрального банку України, не подавав відповідних заявок і не проходить процедуру ліцензування діяльності. У зв’язку з цим норми законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг та системи гарантування вкладів не поширюються на клієнтів Revolut.
Позицію регулятора підтримав співзасновник monobank Олег Гороховський. Laba спостерігатиме за ситуацією.