Уявіть, що продуктовий магазинчик біля вашого дому закрився. Як би ви запропонували використовувати приміщення, яке звільнилося? У перші кілька секунд ви напевне придумали бодай кілька ідей. Не поспiшайте фантазувати далі. Відкладіть цю справу, приготуйте вечерю, а після — придумайте ще кілька варіантів. Ви здивуєтесь, але вони будуть більш оригінальними.
Саме такий спосіб — прокрастинувати — американський професор Уортонської бізнес-школи Адам Грант радить, щоб знаходити нестандартні рішення.
У своїй книзі Originals: How Non-Conformists Move the World («Оригінали. Як нонконформісти рухають світ») Грант пояснює, як прокрастинація допомогла Мартіну Лютеру Кінгу написати історичну промову «Я маю мрію». А також розповідає, що про вашу винахідливість свідчить браузер на ноутбуку та чому з вундеркіндів рідко виростають генії креативності.
Записали найцікавіші інсайти з книги.
Прокрастинація часто призводить до найбільш творчих результатів
Звичка відкладати справи на потім або переривати їх зазвичай вважається згубною. Втім, у деяких випадках вона може підштовхнути до рішень, які не спали б на думку, якби ви працювали безперервно.
На початку статті ми пропонували придумати, що можна відкрити замість продуктового магазинчика. Подібний експеримент проводили зі студентами Грант і його аспірантка Цзихе Шин. Кільком учням запропонували написати пропозиції щодо того, який бізнес можна відкрити в кампусі замість цілодобового мінімаркету, що закрився.
Студенти, які одразу виконали завдання, видавали звичайні передбачувані рішення, як-от відкриття нового мінімаркету. Тоді Шин запропонувала кільком учасникам експерименту, які висунули посередні ідеї, попрокрастинувати й пограти в компʼютерні ігри.
Саме студенти, які відволіклися на геймінг, згодом мали цікавіші ідеї, як-от створення репетиторського центру. Незалежні експерти, які оцінювали пропозиції, не знали про експеримент, але пропозиції «прокрастинаторів» на 28% частіше визнавали креативнішими.
Яким чином працює прокрастинація? Можна було б припустити, що вона дає мозку перепочити й почати працювати з новими силами. Втім, справа не у відпочинку. Перериваючись на іншу справу, ми все одно тримаємо задачу в голові, але водночас даємо собі трохи більше часу на обдумування нових ідей.
Один із найвиразніших прикладів прокрастинації — промова Мартіна Лютера Кінга «Я маю мрію» 1963 року. Кінг написав її буквально в останню ніч, хоча збирав матеріали кілька місяців.
Написати величну промову в рекордно короткі терміни Кінгу вдалося завдяки тривалому обдумуванню та короткостроковому зосередженню.
Спробуйте так званий метод стратегічної прокрастинації — робіть перерви під час роботи й ніколи не зупиняйтеся на першому варіанті. Невиконане завдання залишається активним у вашій свідомості, тож перерва — на ігри, читання абощо — це додаткова можливість обдумати нові ідеї.
Якби люди не боялися ділитись оригінальними ідеями, світ змінювався б у рази швидше
Часто на заваді великих відкриттів стає страх. Наприклад, людство на десятиліття раніше могло б дізнатися, що Земля обертається навколо Сонця, але Миколай Коперник не ділився цим відкриттям через страх висміювання. Розповісти про це вчений зміг лише друзям, а опублікувати роботу вдалося завдяки натхненному листу від впливового кардинала, який вмовив Коперника оприлюднити результати його досліджень.
Інший, сучасніший приклад — початок роботи стартапу Apple Computer, Inc (в майбутньому Apple), який в 1977 році мав залучити $250 тис. венчурних інвестицій. Інвестор Майк Марккула висунув умову: співзасновник стартапу Стів Возняк має присвятити весь свій час Apple, відмовившись від додаткових стабільніших проєктів. Возняк погодився лише після вмовлянь Джобса, родичів та друзів. Він згадує, що, попри можливість отримати інвестиції, все ж збирався працювати в HP.
Звісно, не всі відкривають власні компанії або пишуть геніальні картини, але й менш помітні, проте важливі ідеї теж можуть залишатися за кадром. Наприклад, ви не ділитеся з колегами інсайтами щодо роботи, не наважуєтесь на підвищення, яке давно назріло, або боїтеся надіслати рукопис дитячої книжки у видавництво. Вас можуть критикувати, робити зауваження або відхиляти ваші ідеї — але все це в будь-якому разі краще, ніж лишити їх «у столі».
Краще генерувати більше ідей, ніж доводити одну до досконалості
Ще одна річ, яка стоїть на заваді креативності, — страх зробити недосконало. Через нього ми не наважуємось почати робити бодай щось або розтягуємо процес, щоб довести ідею до фінальної ідеальної крапки. Зрештою, другий варіант не можна назвати поганим, особливо порівняно з першим.
Водночас Адам Грант наполягає на третьому — не зациклюватися на одній ідеї до нескінченності, а намагатися довести до ума хоча б кілька (не паралельно, а поступово).
Така методика спрацювала для багатьох людей, які залишили слід в історії. Наприклад, ми можемо швидко назвати кілька пʼєс Шекспіра, які визнають у всьому світі, — але щоб увійти в історію, за 20 років він написав 37 драм і 154 сонети. Моцарт є автором 600 творів, Бетховен — 650, Бах — понад 1 тис. Пікассо за життя написав 1,8 тис. картин, створив 1,2 тис. скульптур, 2,8 тис. керамічних робіт і ще 12 тис. малюнків (і це не весь його творчий доробок), щоб частина його творчості заслужила право називатися геніальною.
Ці та інші люди, імена яких ми знаємо з дитинства, могли б залишитися поза увагою, якби не кропітка постійна робота і безліч ідей, які вони реалізовували.
Що про вашу винахідливість каже вибір браузера
За замовчуванням на ПК та ноутбуках вже встановлені програми Internet Explorer або Safari (залежно від операційної системи). Інші браузери, як-от Chrome чи Firefox, треба завантажувати й додатково модифікувати. І так, вибір браузера може чимало сказати про вашу особистість і креативність.
Економіст Майкл Хаусман проводив дослідження серед 30 тис. працівників кол-центрів, щоб зʼясувати, чому одні люди змінюють роботу частіше, ніж інші. Серед несподіваних чинників, які впливали на це, опинився вибір браузера.
У статистику дослідження включили інформацію про те, якою програмою користуються співробітники. Хаусман здивувався, коли побачив очевидний звʼязок між вибором браузера, показниками продуктивності й задоволеністю роботою. Ті, хто застосовував Firefox або Chrome, залишалися на одному робочому місці на 15% довше, ніж користувачі Internet Explorer або Safari. До того ж люди з першої групи на 19% рідше пропускали роботу, ніж їхні колеги з браузером за замовчуванням.
Крім того, вибір програми мав кореляцію з продуктивністю: за 3 місяці роботи ті, хто встановив Firefox і Chrome, досягали таких показників клієнтської задоволеності, до яких користувачам Internet Explorer і Safari вдавалося дійти лише після 4 місяців. А ще ті, хто обирав браузер за замовчуванням, були загалом менше задоволені роботою, ніж їхні колеги з Firefox і Chrome.
Здавалося б, браузер за замовчуванням — рішення, яке має спростити життя, не обтяжуючи ще одним буденним вибором. Водночас, встановивши більш зручну програму і розбираючись в її функціях, співробітники вже проявляють винахідливість — і з більшою ймовірністю зможуть придумати цікавіші робочі рішення. Вони не бояться відходити від норм. Натомість ті, хто обирає браузер за замовчуванням, частіше діють згідно із заданим робочим скриптом і показують гірші результати.
Виховання дитини вундеркіндом вбиває її креативність
Дітям, які в 4 роки вміють читати кількома мовами, в 6 грають Баха і Шуберта, а до 10 готові вступити в університет, пророчать велике майбутнє. Втім, вундеркінди не застраховані від посередньої роботи — і часто не можуть похвалитися видатними досягненнями у старшому віці.
Попри те, що обдаровані діти можуть бути відмінними фахівцями, значний відсоток із них нічим не вирізняється. Лише мізерна частина вундеркіндів виростає творцями-революціонерами, зазначає психологиня Еллен Віннер.
Як не парадоксально, але обдарованим дітям на шляху до творчих проривів заважає націленість на успіх. З дитинства маючи залежність від похвали, в майбутньому вони намагаються зберегти досягнуті результати. Їх стримує страх виділитися, запропонувати новаторську ідею, яку розкритикують, — а разом із нею може зникнути й статус успішної людини.
Вундеркінди вчаться дотримуватися правил гри — відповідати те, що хочуть почути викладачі, радувати батьків хорошими оцінками тощо. Це прагнення залишається і в дорослому віці, тож метафоричний крок вліво чи вправо від заданого шляху багато обдарованих дорослих так і не роблять.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
