Сезон знижок на Чорну п’ятницю перетікає в зимові розпродажі. А отже, скоро знову стануться покупки, що з якоїсь причини нудьгуватимуть на полицях або так і залишаться у списках незроблених справ.
Разом із психологинею Крістіною Муляр ми розібралися, як витрачати гроші, щоб не розчаровуватися. А також чому легше купити нові окуляри або годинник, аніж абонемент у спортзал, і що взагалі робити, якщо витрачати на себе — важко.
Звідки береться наше «хочу» і чому воно може бути оманливим?
Ми часто клікаємо на кнопку «купити» або виносимо річ з магазину несвідомо. Основні драйвери, які штовхають до цього, — це наші бажання або страхи. Наприклад, ми купуємо пальто зі знижкою, тому що боїмося, що завтра його вже не буде в наявності. Або на нього вже не буде грошей, бо ми витратимо їх на щось інше. В обох випадках за нашими діями стоїть страх.
Деколи ми рухаємося від «хочу», і це значно краща мотивація витрачати, ніж страх. Але й тут не все так просто. Згадайте, як часто ваше «хочу» — це сильний, але миттєвий імпульс. Після реклами нового iPhone ви одразу ж захотіли його купити, хоча ваш старий все ще ок? Або під час походу в кіно закортіло попкорну, хоча ви були явно не голодні та пізніше навіть не доїли його?
Ці імпульсивні «хочу» від справжніх відрізняються тим, що ми їх насправді не обираємо. Вони виникають автоматично, не завжди ми можемо відстежити, звідки саме. А потім вони зникають так само швидко, як і з'являються, а по собі залишають у кращому разі нічого, а в гіршому — розчарування.
Чому ми розчаровуємося в покупках?
#1. Бо чекаємо результатів, і швидко
Люди люблять швидкі результати. Саме тому купити нові туфлі або гаджет — легше, ніж витратити цю суму на терапію, спорт, навчання. Річ ви купили — і одразу користуєтеся, бачите, як ваші гроші «працюють» на вас. Результат від спорту або терапії значно триваліший та не такий передбачуваний, але це не заважає психіці продовжувати очікувати винагороди миттєво.
Щоб не потрапити в пастку очікувань результату… не треба його очікувати. Є просте правило для більш усвідомленого життя: будь-яка дія, яка не дає миттєвого результату, не мусить мати результат як основну мету.
Ми маємо робити щось, тому що нам подобається процес. Іншими словами, купляючи туфлі, ми маємо зосередитися на тому, як саме вони будуть носитися. А не на відчутті того, що ми будемо наймоднішими. Бо чи будемо ми наймоднішими — це рішення інших, вони нам надаватимуть таку оцінку. Наскільки подобатиметься нам самим, обираємо тільки ми. А купляючи курс у мовній школі, замість мрій про нову роботу, яку ви зможете отримати, краще подумати про самі заняття: що в них приємного, чому для вас це важливо.
Якщо ви готові на великий чек або тривале зобовʼязання навіть без очікування грандіозного «успіху» в результаті — зростає ймовірність того, що це ваше справжнє бажання і що виконавши його ви не будете розчаровані.
#2. Бо маємо лише одну версію успіху
Очікування результатів шкідливе ще й тим, що воно програмує в нас єдиний можливий сценарій успіху. Це особливо помітно, коли йдеться про коштовні покупки або тривалі інвестиції.
Якщо я купляю річний абонемент у спортзал з однією думкою — як класно я буду виглядати за рік, — то розчаруюся з більшою ймовірністю. Якщо ж робити це, бо ввечері в залі приємно зняти стрес, — ви навряд чи будете розчаровані покупкою. Підтягнуте тіло теж буде, звісно.
Як зрозуміти, чого хочеться насправді?
І наші страхи, і наші бажання — це лише поверхневий рівень. За ними ховаються упередження, установки, попередній досвід, звички та маркетинг. Щоби прорватися крізь ці шари та дістатися до справжнього «хочу», варто поставити собі просте запитання: «Чому?».
Наша психіка — досить неповоротка структура. Вона не любить і не прагне змін. Більша частина наших дій — це автоматизми, сформовані з досвіду. Щоб вирватися з цього кола, потрібно постійно ставити собі запитання «чому?». Це дозволить краще пізнати себе, свої страхи, звички та упередження. Інакше ми продовжуватимемо жити не своїм життям.
Розпочати цей шлях можна з чогось простого — наприклад, з бажання з’їсти цукерку. Чому ви хочете цукерку? Тому, що любите солодке, чи тому, що звикли після солоного їсти щось солодке? Чи просто нудьгуєте?
Хочете чаю чи кави? Кави? Чому? Тому що зараз ранок? Це не зовсім відповідь. Можливо, ви насправді хочете молока, але не берете його, бо це не модно? Або, може, взагалі не хочете пити? Витратьте 15 секунд на те, щоб зрозуміти, чого вам справді хочеться, і напій, який ви оберете, принесе вам більше задоволення.
Так само можна проаналізувати будь-яке ваше бажання. Автоматизми — це важлива функція мозку, але ми не маємо дозволяти їм повністю контролювати наше життя. Звичайно, корисно, що ми автоматично вміємо ходити або їсти, але всі сфери життя відпускати на автомат — ідея так собі. Особливо коли йдеться про особистісний розвиток, важливі життєві рішення або коштовні покупки.
Якщо ми постійно повторюємо якісь дії лише тому, що так звикли, то живемо з відчуттям «це не моє життя». У такому форматі складно бути щасливим.
Знайомитися зі своїми справжніми бажаннями — це процес. Не треба (та й не вдасться) одним «чому» або одним «хочу» розв’язати всі проблеми свого життя. Але що більше ми даємо усвідомлень, то більше відловлюємо упереджень. І тоді зʼявляється більше простору для наших виборів та бажань.
Для початку можна навіть ставити собі нагадування протягом дня — наприклад, малювати хрестик на руці або вести щоденник, де ви записуватимете свої спостереження. Головне — навчитися бути присутнім у моменті й приймати рішення свідомо.
І не бійтеся, що пошук справжнього «хочу» завжди буде таким тривалим і складним, як на початку. В якийсь момент усвідомлені рішення стануть звичкою та автоматизмом.
Ок, я знаю, чого хочу. І що?
Коли бажання наше на 100%, воно не може нам зашкодити. Навіть якщо не вийде чи в процесі не сподобається — це буде наше рішення і наша відповідальність. Наприклад: окей, я купила туфлі, хотіла їх, але виявилося, що це була дуже дорога покупка, я мало їх ношу і cost per pay дуже високий. Не страшно. Наступного разу я буду зважати на ціну більше або взуватиму туфлі частіше. Я не жалкуватиму про покупку, адже бажання було щирим. І я не стану від цього для себе поганою, тому що бачу та усвідомлюю, що сталося, несу відповідальність за своє рішення і розумію, як наступного разу використати цю суму краще.
Навчитися чути себе може бути складно, і це не станеться за один день. Перший час ви часто будете плутатися між справжнім бажанням та бажаннями близьких, між упередженнями, установками та звичками. Але єдиний спосіб жити своє життя — звикнути й навчитися обирати ваше хоча б у дрібницях.
А як бути, коли шкода витрачати на себе?
Якщо спитати людину «Чому ти не витрачаєш на себе?», зазвичай вона матиме на це якусь глибшу причину, ніж «я нічого не хочу» або «мені це не треба».
Якщо копнути, зазвичай виявляється, що ми не витрачаємо на себе гроші не тому, що нам не потрібно або не хочеться, а тому, що «не можна»: «не на часі», «комусь потрібніше», «це не для мене». Ми боїмося і не хочемо стати у своїх очах поганцями, які недодали комусь. А ще — не відчуваємо цінності себе та своїх бажань, тобто почуваємося цінними лише тоді, коли нас оцінює хтось інший.
Але якщо ми дозволимо собі відпочинок, розвиток або приємну покупку, то зможемо й іншим дати більше. Цей механізм я пояснюю простим порівнянням, але воно робоче. Коли кавова машина перестає робити каву, бо закінчилися зерна, ми не кажемо їй: «Ти в собі? А ну давай, далі працюй». Ми просто насипаємо зерна. Коли ми самі потребуємо «зерна» — часто кажемо: «Що ти собі придумала?» Але смачна кава не звариться зусиллям волі, для неї все ще потрібні свіжі зерна і чиста вода.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
