Як організувати роботу компанії, щоб нічого не «згоріло», поки ви на фронті? Що спільного між військовою службою та бізнесом — і які навички стають у пригоді в обох сферах? Як пристосуватися до зміни ролей, коли сьогодні ти керівник, а завтра — військовий, який має виконувати накази. І взагалі — як жити у двох різних, але паралельних реальностях?
Гість нашого нового випуску — Антон Мартинов, власник видавництва «Лабораторія» та діджитал-сервісу Librarius. Наразі Антон — військовослужбовець, та попри це, його бізнес продовжує працювати. Поговорили й про роботу, і про службу, і про читацькі вподобання українців.
Ключові інсайти Антона, а також його книжкові рекомендації — нижче, а повний випуск можна переглянути за посиланням.
Інтуїція працює, якщо ви готові взяти відповідальність
Дані та аналітика — надійний орієнтир, але рішення не завжди варто ухвалювати лише за цифрами. Часом інтуїція підказує напрямок, який не вписується в сухі розрахунки, і нерідко це спрацьовує. Проте її не можна вважати магічним рецептом успіху — бувають ситуації, коли інтуїція підводить, і це призводить до хибних рішень.
Ключове питання — чи готова людина брати відповідальність за свій вибір, навіть якщо він виявиться помилковим? Інтуїція може бути потужним інструментом, але працює вона лише тоді, коли ви усвідомлюєте ризики та готові до можливих наслідків.
Ідеальної стратегії не існує. Треба розуміти, коли планувати, а коли — діяти
Чітка стратегія необхідна в ситуаціях, де ставка занадто висока. У військовій справі або масштабних проєктах відсутність розрахунків може призвести до катастрофи. Але в бізнесі, особливо на старті, надмірне планування іноді стає пасткою. Якщо занадто довго аналізувати ризики, розробляти бездоганний план і шукати ідеальний момент, рух вперед може так і не початися.
Якщо йдеться про стартап або невеликі ініціативи — важливо не лише планувати, але й діяти. Гнучкість і швидке прийняття рішень можуть виявитися ефективнішими за прорахунки кожного кроку. Це той випадок, коли маршрут можна коригувати вже в процесі.
Війна змінює сприйняття реальності
Життя до мобілізації та після — це два різних життя. В першому для тебе важливі бізнес-показники, ефективність, дедлайни, в другому — виживання та відповідальність за кожне рішення.
Перехід між цими реальностями не буває простим. Особливо коли ти в підвалі прислухаєшся до звуку дрона, щоб визначити, свій він чи ворожий, а в робочому чаті в цей час обговорюють рутину. Або коли пишеш колегам у вихідний, бо в інший час просто фізично не можеш, а в чиїйсь реальності це може сприйматися як порушення work-life balance. І це зрозуміло, але іноді ти просто забуваєш про це.
Розуміння того, що реальність для кожного своя, — це навичка, яка важлива для обох сторін, адже вона допомагає уникати непорозумінь.
Лідерство — це не лише керувати, але й підпорядковуватися
Бувають ситуації, коли лідерство полягає не в тому, щоб управляти, а в тому, щоб слухати й виконувати. У військових умовах спроби залишатися незалежним і грати за власними правилами можуть бути не просто марними, але й небезпечними.
Коли немає достатнього досвіду, треба довіряти тим, хто цей досвід має. А якщо хочеться керувати, важливо спочатку заробити авторитет, показати свою компетентність та відповідальність.
Щоби бізнес працював без вас, одразу будуйте його як систему, а не як ремесло
Справжня перевірка бізнесу починається тоді, коли його засновник змушений відійти від операційного управління. Якщо компанія побудована на ручному керуванні та повністю залежить від однієї людини, то навряд чи витримає серйозні випробування. Якщо ж бізнес вибудуваний як система, він може працювати навіть у найтурбулентніші часи.
Головне — вчасно створити «кістяк»: налаштувати процеси, зібрати команду, подбати про делегування та інші механізми, які дозволять компанії функціонувати самостійно. Це не лише підвищує стійкість бізнесу, але й дає змогу масштабуватися, а не просто займатися бізнесом як ремеслом.
Під час війни важливо дбати про психологічну стійкість команди
Ведення бізнесу у воєнний час змінює не лише стратегію, але й сам підхід до управління. Запас міцності більше не обмежується фінансовою подушкою — він містить також психологічну стійкість команди, адаптивність процесів та здатність керівника тримати баланс між реальністю й моральним станом людей.
Важливо не просто забезпечити виживання бізнесу, але ще й не перенести власні страхи й тривоги на команду. Люди реагують по-різному, і зайва емоційність може демотивувати більше, ніж будь-які труднощі. Треба навчитися абсорбувати напругу, щоб не руйнувати ні команду, ні себе.
На війні виручає нетворкінг, а зі служби в бізнес можна взяти взаємозамінність
Досвід управління в бізнесі та у війську має більше спільного, ніж може здаватися на перший погляд. Стратегія, лідерство, управління людьми — ці принципи працюють однаково, незалежно від того, чи йдеться про компанію, чи про армійський підрозділ.
Ось що можна взяти з бізнесу у військову справу:
- навички комунікації та нетворкінгу (вміння будувати зв’язки та знаходити потрібних людей допомагає на службі, особливо коли ти новачок і твоє звання ще не працює на твою користь)
- розуміння великих систем і делегування допомагають зберігати керованість процесу на службі, не заглиблюючись у мікроменеджмент
З армії в бізнес можна перенести взаємозамінність. В армії немає ситуації, коли відсутність однієї людини зупиняє процес. Там кожен мусить мати заміну, а система має функціонувати безперебійно. Це практика, яка може підвищити стійкість бізнесу та його готовність до будь-яких криз. Проте наразі вона впроваджується рідше, оскільки вимагає додаткових ресурсів та часто сприймається колегами як конкуренція.
Під час війни успіх став більш особистим
Коли світ настільки нестабільний, успіх перестає бути довгостроковою метою. Він трансформується в маленькі моменти — теплий душ після бойових навчань, смачна кава на полігоні, можливість побачити рідних. Часом вижити — це вже успіх.
Коли йде війна, успіх уже не визначається єдиною формулою. Він став більш особистим і прив’язаним до реальності, в якій доводиться жити.
В Україні класно залітає «художка», а от тренд на нон-фікшн падає
Якщо останні 10–15 років нон-фікшн був у тренді, то зараз у світі й в Україні спостерігається зростання інтересу до художньої літератури. Люди шукають у ній спосіб відволіктися від реальності.
Бізнес-література суттєво втратила популярність, тоді як інтерес до психології та філософії зростає. На світовому рівні набирають обертів біографії — вони дозволяють читачеві прожити досвід інших людей, знайти паралелі та надихнутися чужими історіями. В Україні цей тренд ще не став масовим, але потенціал у нього великий.
Що читає та рекомендує Антон:
Ярослав Гашек «Пригоди бравого вояка Швейка» — книга, яка допомагає сприймати війну з різних боків, дає можливість перемикатися та дивитися на ситуацію з боку.
Маріо П’юзо «Хрещений батько» — книга, яка демонструє принципи лідерства, влади та виживання в жорсткому світі.
Ервін Роммель «Бойові операції в Північній Африці та на Західному фронті в Європі. 1940–1944» — військові мемуари, що дають розуміння тактики, стратегічних рішень та історичного контексту.
Майкл Каннінгем «Дім на краю світу», «Плоть і кров», «Години» — хіт художньої літератури сьогодні.
Анастасія Левкова «За Перекопом є земля» — книга, яка надихає, а також допомагає краще зрозуміти сучасну українську історію та реальність.
Ендрю Петтіґрі «Книга на війні» — дослідження про те, як книги впливають на військових і цивільних під час війни.
Олівер Беркман «4000 тижнів» — книга про усвідомлення короткості людського життя (80 років = 4000 тижнів) і важливість використання часу з максимальною користю.
Як підготуватися до майбутнього: 5 порад для військових і цивільних від Антона
1. Приймати рішення усвідомлено
Ніхто не знає, коли закінчиться війна. Може так статися, що вона триватиме ще з десяток років і всім доведеться брати в ній участь. Замість того щоб чекати своєї черги, я свідомо мобілізувався й сам знайшов для себе підрозділ та сферу, в якій хочу служити.
Я обрав прогнозований шлях, коли хоч і частково, але контролював ситуацію — і це «рецепт», який би рекомендував усім.
2. Уміти класно орієнтуватись у звітах
Варто навчитися читати фінансові звіти. І це не лише про прибуток і касу. Важливо вміти аналізувати рух коштів та прогнозувати майбутнє. Це класна навичка, яка виручить і в цивільному житті, і коли доведеться тимчасово відійти від справ.
3. Готуватися до післявоєнного періоду
Після війни Україну чекає масштабне відновлення, і це створить безліч можливостей. Ті, хто буде готовий, — з необхідними знаннями, навичками та адаптивністю — зможуть використати цей період максимально ефективно.
4. Інвестувати у власну освіту
Використовуйте час для навчання по максимуму. Англійська, читання західних медіа, освоєння нових навичок — усе це зробить вас більш конкурентоспроможними.
5. Не чекати кращих часів, а діяти вже зараз
Не варто чекати, що війна закінчиться у 2025 чи у 2027 — і все одразу стане стабільним. Краще планувати власне життя, не прив’язуючи своє майбутнє до конкретних дат, а фокусуючись на тому, як розвиватися вже зараз.
