Колись достатньо було просто любити читати, а сьогодні цього ніби замало. Потрібно прочитати 100 книжок за рік, вести читацький щоденник, зібрати ідеальну домашню бібліотеку, викласти фото нової покупки в соцмережі, поставити Goodreads Challenge і показати, що ви людина, яка читає.
Так заняття, яке століттями було одним із найбільш особистих, теж потрапило під вплив культури досягаторства. В соцмережах цей тренд назвали booksmaxxing. Та попри критику, це явище має несподіваний позитивний бік: можливо, саме завдяки йому люди почали більше читати? Розбираємося, чи справді він перетворює книжки на ще один перформанс-проєкт, чи, навпаки, допомагає людям більше читати.
Що таке Booksmaxxing
Хочете краще спати? Займайтеся sleepmaxxing: налаштуйте температуру в кімнаті й зробіть вечірні ритуали. Прагнете отримати максимум від відпочинку? Вітаємо в relaxmaxxing.
Maxxing — ціла культура, в якій недостатньо просто займатися чимось корисним або приємним. Потрібно оптимізувати це заняття так, щоб воно зробило нас ще розумнішими, здоровішими, красивішими. Ви «йдете ва-банк» у певній звичці або захопленні, часто настільки, що це вже починає суперечити здоровому глузду або самій ідеї цього заняття.
Подібна логіка дісталась і книжок. Booksmaxxing — тренд, прихильники якого прагнуть читати якомога більше, щоб накопичувати «інтелектуальний капітал» і демонструвати це іншим.
Психологи пов’язують популярність maxxing-трендів з умовами, в яких живе світ зараз і на які ми майже не можемо впливати, — інфляція, війни, кліматичні зміни, невизначеність щодо майбутнього.
«Все здається хаотичним. Зосередження на чомусь одному дає відчуття стабільності», — пояснює клінічна психологиня Дженніфер Гартштейн, США.
Ми не можемо контролювати економіку або передбачити майбутнє, зате можемо вирішити, що цього року прочитаємо 50 книжок, щодня долатимемо 30 сторінок і збережемо ідеальний reading streak. Є точка старту, зрозумілий план і результат, якого потрібно досягти. Нашій психіці з цим спокійніше.
Як проявляється Booksmaxxing
«Моя мета — 100 книг за рік»
Буксмаксери встановлюють річні цілі, складають величезні to be read, рахують прочитані сторінки, беруть участь у челенджах, а наприкінці року постять результати в соцмережі та порівнюють їх з іншими. Здавалося б, що тут поганого? Однак:
- Зупинитися на досягнутому буває складно. За словами британської психотерапевтки Біллі Данлеві, культура maxxing містить перфекціоністський ідеал, далекий від реальності. Навіть коли люди досягають складної мети, вони можуть не відчувати особливого задоволення, а одразу переходять до наступної. Ви нібито біжите марафон, в якому фінішу фактично не існує.
- Жорстка прив’язаність до цілей може викликати сором і тривогу. Особливо якщо досягти бажаного результату не вдалося: прочитали 47 книжок замість запланованих 50, пропустили кілька днів і втратили streak, не встигаєте читати так багато, як улюблений блогер. Замість задоволення від хобі з’являється відчуття, що ви знову недостатньо старалися.
- Інтелект не міряється кількістю прочитаних книг. 100 книжок начебто краще, ніж 50, а 200 — краще, ніж 100. Але чи справді людина, яка прочитала 100 книжок, стала розумнішою за ту, що прочитала 10? Можна «проковтнути» десятки видань — і за кілька місяців не пам’ятати змісту. І також можна тижнями читати один складний текст, повертатися до окремих розділів, шукати додаткову інформацію, сперечатися з автором і зрештою змінити власний погляд на певну проблему.
Увага зміщується з самого процесу на результат. Питання «Що дала мені ця книжка?» змінюється на «Скільки книжок я вже прочитала?» і «Чому хтось встиг прочитати більше за мене?» Так заняття, яке за своєю природою потребує сповільнення та концентрації, отримує власні KPI та підживлює культуру досягаторства.
«Я людина, яка читає»
Люди постять у соцмережах списки зі складної класики, філософії, історії та академічної літератури. За цим проявом стоїть прагнення виглядати disgustingly educated або disgustingly well-read — «до непристойності освіченим/начитаним».
@sarahadir3 Who would I be without my books
♬ original sound - 𝙇𝙭𝙪𝙞𝙨𝙨𝙤𝙪𝙣𝙙𝙯 🎧
Прагнення до знань поступово перетворюється з практики на ідентичність. За даними Tinder у Великій Британії, кількість згадок про читання в профілях зросла на 29%, зокрема серед жінок — на 41%. 75% людей «вважають партнерів, які читають або вказують на свою начитаність, привабливішими». Книжки стали культурним кодом, за допомогою якого можна швидко повідомити про свої смаки, цінності й світогляд.
На тлі цього виникло інше явище — bookfishing. Так називають ситуації, коли люди перебільшують свою любов до книжок або взагалі вдають, що читають, аби здаватися привабливішими.
Американка Ліззі отримала в Tinder метч із чоловіком з фотографією «Джейн Ейр» в руках. Вона пожартувала, що перед побаченням їй доведеться перевірити його горище. Чоловік не зрозумів натяку на містера Рочестера — і Ліззі видалила метч.
Читання — це aesthetic
Можна демонструвати не лише те, що ви читаєте, але й те, як виглядає ваше читацьке життя. Красиві домашні бібліотеки, стоси книжок біля ліжка, окуляри, чашка кави, читацький щоденник зі стікерами, затишне крісло для читання — навколо книжок сформувалася ціла естетика.
Однак справжнє читання далеко не завжди виглядає красиво. Іноді це один розділ, який доводиться перечитувати тричі. Незрозуміле слово, значення якого потрібно шукати посеред речення. Книжка, яку ви читаєте кілька місяців. Сторінки без красивих підкреслень і думки, які складно вмістити в інстаграмний пост.
Купувати більше, і не тільки книжки
Якщо образ читача став бажаною ідентичністю, то її можна продавати. Навколо книжкової культури виникає ціла економіка. Видавництва випускають спеціальні колекційні видання з кольоровими зрізами, бренди продають тематичний мерч, закладки, сумки та аксесуари.
Проте естетична книжкова полиця не гарантує, що всі книжки на ній були прочитані, а дороге колекційне видання саме по собі не робить людину читачем.
У 2025 році Dior представив колекцію, натхнену літературою. До неї увійшли сумки з обкладинками класичних творів, зокрема «Дракули» Брема Стокера за $5800.
Окрім сумок, Dior пропонує одяг та дрібнички, натхнені книжковими обкладинками:
Продаються не тільки товари, але й досвід. Так з’являються:
— Bookcation — відпустка, яка перенесе вас у місце подій улюбленого роману.
— Книжкові ретрити — спеціальні поїздки, щоб читати в спокійній, атмосфері без відволікань. Програмою передбачено багато часу для самостійного читання, обговорення книг, зустрічі з авторами, літературні лекції, wellness.
Джерело: silentbook.club
Є один нюанс — схоже, люди справді починають читати
Буксмаксинг легко записати до чергових шкідливих трендів соцмереж. Читання перетворюється на змагання, а любов до книжок — на привід купувати ще більше речей. Однак тренд має і очевидні переваги.
BookTok, читацькі челенджі та річні цілі справді можуть перетворювати читання на черговий перформанс-забіг. Водночас вони ж допомагають людям сформувати звичку читати, знайти нових авторів та повернутися до книжок після багаторічної перерви.
За даними книжкової платформи Fable (США), 50% опитаних читали більше, ніж попереднього року. Серед молоді віком 18–24 років таких було 64%. Кількість користувачів Fable, які досягли своєї читацької мети, зросла на 55%, а середня тривалість reading streak становила 29 днів. В Україні, за даними Research.ua, 80% респондентів повідомили, що прочитали щонайменше одну книжку протягом року, тоді як у 2022 році цей показник становив 65%.
Виходить цікавий парадокс. Людина може встановити річну мету, бо побачила її у блогера. Купити книжку через красиву обкладинку. Почати читати, бо це модно. Приєднатися до BookTok, тому що хоче стати «до непристойності начитаною», але зрештою вона справді відкриває книжку. У Великій Британії 59% зумерів зазначили, що саме книжкові блогери зацікавили їх читанням.
Є ще один позитивний момент — читання стає більш соціальним. Ми звикли сприймати його як заняття наодинці. І це справді так: книжку кожен читає у власному темпі, осмислює по-своєму і не потребує компанії. Однак після хорошої книжки часто виникає бажання поговорити про неї: поділитися цитатою, дізнатися, чи хтось іще плакав над фіналом або помітив деталі, які вислизнули від вас. Цю можливість дають нам книжкові ком'юніті.
Як не перетворити читання на ще один KPI
Читати багато — це круто. Але якщо книжки починають приносити більше тривоги, ніж задоволення, а увага зміщується зі змісту на лайки та цифри — можливо, варто трохи сповільнитися і знову почати читати для себе. Ось кілька простих порад, які допоможуть зберегти баланс.
- Запитайте себе. Перш ніж поставити чергову читацьку мету «100 книг за рік», подумайте: якби ніхто не бачив кількісних результатів, ви б все одно так само старались? І чи читали б ви ті самі книжки?
- Не перетворюйте To be read на список боргів. Він має допомагати обирати наступну книжку, а не нагадувати про те, скільки ви ще «не встигли». Якщо список починає викликати тривогу замість цікавості, можливо, варто його скоротити або взагалі відмовитися.
- Читайте повільно, якщо книжка цього потребує. Не кожну можна закінчити за два вечори. Деякі тексти потребують місяців і навіть років, щоб їх осмислити. Ви можете неодноразово повертатися до деяких розділів, шукати додаткові джерела, залишати їх на певний час, а потім повертатися знову.
- Не змушуйте себе дочитувати кожну книжку. Американська бібліотекарка Ненсі Перл популяризувала «правило 50 сторінок»: якщо після перших 50 сторінок книжка не захопила, її можна відкласти без докорів сумління. Адже читання має приносити не лише нові знання, але й задоволення.
- Головне — це досвід читання, а не володіння книжкою. Якщо хочеться ознайомитися з новинкою, не обов'язково одразу купувати (хоча, знаємо, втриматися буває дуже складно). Книжку можна позичити, взяти в бібліотеці або обмінятися з друзями. Це не лише економить кошти, але й підтримує культуру спільного читання.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
