Мотиваційні поради позбутися синдрому самозванця та залишатися вірним своїм переконанням можна круто переосмислити. Це закликає зробити Адам Ґрант, професор Вортонської школи бізнесу. Він пропонує не боротися з невпевненістю, а зробити її своїм напарником та піддавати сумнівам те, в чому ви, здавалося б, дотепер не сумнівалися.
У своїй книзі «Подумай знову. Сила розуміння власного незнання» Ґрант розповідає, як обернути синдром самозванця на свою користь та чому зміни не варто сприймати як зраду себе.
Іноді наші провали — це наслідок нашої консервативності
У 2009 році Blackberry був на піку популярності: компанія володіла майже половиною світового ринку смартфонів. Тоді Blackberry користувалося безліч знаменитостей — від Білла Гейтса до Барака Обами та Опри Вінфрі.
Всього лише через п’ять років частка ринку компанії впала до 1%. Яким чином Blackberry настільки швидко застарів? Через консервативність розробника телефонів Майка Лазарідіса. Навіть спостерігаючи за зростанням популярності iPhone, Лазарідіс не хотів змінювати функціональність Blackberry, вважаючи, що людям не потрібний мобільний інтернет: на думку розробника, більшості споживачів був необхідний смартфон для дзвінків та електронної пошти. Так, цей кейс вже давно відомий, але він ідеально показує, як важливо наважуватися переглядати свої ідеї.
Помилка Лазарідіса — в його впевненості: все, чого очікують користувачі, є у Blackberry, і телефон не потребує вдосконалення. Водночас у людей вже був запит на сучасний гаджет з доступом до інтернету, який можна всюди носити з собою. Лазарідіс залишався на своєму, і Blackberry не витримав конкуренції з новинками.
Ця ситуація слугує доволі легким прикладом індивідуальної карʼєри: ви не просуватиметеся далі, якщо не реагуватимете на зміни. Це буває важко — у наступному пункті пояснюємо чому.
Зміни не варто сприймати як зраду себе
Ми вважаємо, що наші переконання, уявлення та ідеології — невіддільна частина нас, і це заважає змінюватися. Переконання стають для нас основоположними, і страх їх переосмислити так лякає, що ми ігноруємо факти та нові знання.
Що з цим робити? Усвідомити, що вашу особистість формують такі цінності, як-от доброта, справедливість, чесність, прагнення до самовдосконалення. Переконання і погляди можуть (і мають) змінюватися протягом життя, адже ви дізнаєтеся нове, водночас залишаючись собою.
Цінностями хорошого лікаря є компетентна допомога пацієнтам, призначення доказових ліків та спілкування без залякування діагнозами. Водночас спеціаліст слідкує за відкриттями в медицині й, до прикладу, може відмовитися від призначення препарату, який показує погану ефективність. Лікаря визначають не переконання, а цінності, завдяки яким він готовий розвиватись у своїй справі, і цей приклад справедливий для будь-якого виду діяльності.
Навчіться мислити як науковець
Науковців цікавить те, чого вони ще не знають, і вони постійно коригують свої погляди на основі нових даних.
Як навчитися мислити так само? Зверніть увагу: науковці завжди починають із запитань, а не відповідей, і ретельно перевіряють свої гіпотези, покладаючись на докази, а не на інтуїцію.
Керівникам варто розглядати свої стратегії як гіпотези, які варто перевіряти. Наприклад, якщо у планах — відкрити книгарню у невеликому місті, замість твердження «люди тут мало читають, їм потрібна проста література» ставити запитання «яку ЦА я можу охопити?», «які жанри люблять найбільше?», «яку кількість книжок вийде продавати щотижня або щомісяця?».
Дослідження італійських стартапів показало, що засновники, які підходили до бізнесу більш науково, досягали вищих прибутків і залучали більше клієнтів порівняно з тими, хто цього не робив. Вчені з’ясували, що лідери, орієнтовані на науковий підхід, досягали успіху завдяки більшій готовності змінювати свої бізнес-моделі.
Синдром самозванця може (і має) працювати на вашу користь…
Ви знайдете безліч туторіалів про те, як боротись із синдромом самозванця — переконанням, що ви знаєте недостатньо, та заниженням власних здібностей. Водночас не завжди синдром самозванця вам заважає — його можна обернути й на власну користь:
- Використовувати як мотивацію працювати. Якщо вважаєте, що знаєте недостатньо, це привід дізнаватися більше.
- Діяти більш обдумано. Сумніви спонукають переглядати стратегію і не робити швидких необдуманих кроків.
Синдром самозванця приноситиме користь, якщо ви працюватимете над собою. У пасивному режимі він лише провокує думки «я гірше за інших» та гальмує вас.
…а ефект Даннінга — Крюґера — ні
Напевне ви також (принаймні в певних ситуаціях) думали, що розумієтеся на чомусь краще за середньостатистичну людину, хоча це не так. Так проявляється ефект Даннінга — Крюґера: через низький рівень знань люди роблять неправильні висновки та ухвалюють хибні рішення, але їм бракує компетенції це усвідомити.
Насправді навіть експертність у сфері та ефект Даннінга — Крюґера можуть поєднуватися. Можливо, ви стикалися з подібним, наприклад, в університеті: викладач казав, що він вже знає все необхідне, а от студентам ще треба багато вчитися. З боку викладача це якраз приклад зависокої оцінки своїх навичок, адже будь-яка сфера розвивається, і знання застарівають.
Ефект Даннінга — Крюґера є перепоною між вами та новими знаннями — тож відслідковуйте думки про те, що ви вже і так знаєте забагато.
Не бійтеся визнавати публічно, що помилились
Визнавати, що ви були неправі, перед іншими людьми в рази складніше, ніж усвідомити це для себе. Водночас публічно сказане «я зробив помилку» підвищує повагу до вас: люди цінують чесність, здатність приймати неправоту і вчитися.
Якщо ви все ще не вмієте брати користь з синдрому самозванця і думаєте, що некомпетентні, згадайте, що помиляються навіть відомі науковці.
У 1991 році британський фізик Ендрю Лайн оголосив про виявлення об’єкта, який може бути планетою, що обертається навколо нейтронної зірки-пульсара PSR B1829−10. Це відкриття стало унікальним, однак пізніше команда Лайна переглянула свої дані та визнала, що спостереження містили помилку — планети не існувало.
Стаття про відкриття вже була опублікована, а Лайн готувався до конференції, де б розповів про своє відкриття. Вчений зміг визнати власну помилку перед сотнями колег — і зірвав своїм виступом оплески. Інші вчені розцінили вчинок як благородний. Дійсно, аудиторія оцінює визнання помилки як сміливість і компетентність, а не як її брак.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
