Всього 47 секунд. Саме стільки в середньому ми концентруємося на одному завданні, перш ніж нас щось відволіче: соцмережі або неконтрольоване бажання купити нову бейсболку.
Ми звикли думати, що втрачаємо фокус через слабку самодисципліну. Насправді ж усе складніше, адже увага — це ресурс, який залежить не лише від наших зусиль. Digital-середовище, в якому ми звикли працювати, не є нейтральним: воно буквально влаштоване так, щоб розпорошувати нашу увагу на безліч тригерів, як-от робочі імейли або сповіщення про мітинги.
Взаємодію людей з гаджетами та, як наслідок, втрату концентрації понад 20 років досліджувала професорка інформатики та психологиня Глорія Марк. Результати вона підсумувала у своїй книзі «Сталість уваги в епоху цифри».
Глорія пояснила, як спроби концентруватися можуть зіпсувати вам роботу й чому стан потоку — великий міф. А ми — зібрали її головні висновки.
Відволікань не позбутися — просто прийміть це
Немає чарівного способу перестати відволікатися. І проблема не лише в силі волі. Наша здатність концентруватися значно знизилася: ми стикаємося з більшою кількістю задач, користуємося кількома інструментами одночасно, перемикаємося на Zoom і паралельно намагаємося чекнути Slack. Тож тривале зосередження стає скоріше розкішшю — і нам потрібно докладати значно більше зусиль, щоб не втрачати концентрацію.
Вихід — прийняти це і виділити собі час на відволікання. Це може бути окрема частина дня, коли ви свідомо дозволяєте собі перемкнутися: погортати стрічку, відповісти на повідомлення, зробити щось не надто продуктивне. Перерви необхідні, адже мозок не може працювати в режимі нон-стоп, як би ми цього не прагнули.
Та увагу можна натренувати — потрібно лише…
Сподіваємось, на цьому абзаці ви все ще з нами й не відволіклися на Threads. Клікбейт справді краде нашу увагу — але її, до слова, можна тренувати.
Глорія Марк радить відстежувати, як часто, коли саме і на що ви відволікаєтеся. Так ви, швидше за все, зрозумієте, що недооцінювали кількість часу, який проводите в соцмережах. Згідно з дослідженнями Марк, люди часто занижують екранний час — і дивуються, коли розуміють, скільки годин насправді віднімають гаджети.
Крім трекання часу, запитуйте себе, що відчуваєте в момент, коли хочете відволіктись: чи дійсно сильно втомилися та потребуєте перерви? Може, задача занадто нудна або заскладна — і тому спонукає до прокрастинації?
Марк, яка сама користується таким методом, пояснює: подібні запитання допомагають їй краще оцінити рівень власних ресурсів. Вона каже, що навіть навчилася ініціювати перерви у роботі й запобігати перевтомленню.
Подібний аналіз допомагає зменшити постійні відволікання. Наприклад, коли ми ставимо собі запитання: чи мені зараз дійсно треба дізнатися про цей скандал в X, чи все ж краще доробити задачу, яку я майже закінчила, — і після неї зробити перерву на читання?
Чому в нас не виходить концентруватися надовго
Все просто: безперервне зосередження уваги в принципі не притаманно людям від природи.
Увага, як і біологічні процеси, працює циклічно: впродовж дня ми переживаємо піки та спади. На цю циклічність треба зважати. Глибока розумова робота неможлива без перерв. Можна порівняти це зі спортом: ваше тіло не витримає багато годин кардіо поспіль без передиху.
Різниця в тому, що під час тренувань ми даємо собі можливість відпочити, а ось під час роботи — часто відкладаємо перерву. Розплата — стрес та різке падіння продуктивності задовго до кінця робочого дня.
Спробуйте перебудувати робочий ритм відповідно до ритмів мозку. Це означає чергувати складну роботу з відновленням. І не плутайте це з прокрастинацією.
Працюйте в години продуктивності. Досліджуючи роботу мозку, Марк з колегами виявила: протягом доби у певні проміжки часу люди здатні максимально зосереджуватися на задачах. Найчастіше це пізній ранок (близько 11:00) та середина дня — приблизно з 14:00 до 15:00.
Ми зазвичай не починаємо робочий день у стані зосередженості — такі висновки наводить Марк, спираючись на власні дослідження. Концентрація настає вже в процесі роботи, поступово спадаючи після пізнього ранку та повертаючись на піково високі показники після обіду. Потім, з 15:00, наша здатність зосереджуватися знову знижується. Водночас ми все ще маємо ресурс на рутинну роботу, яка не потребує активного мозкового залучення.
Користуючись цими інсайтами, а також проаналізувавши свій хронотип, можна краще планувати день.
Рекомендуємо прочитати:
Безжальне планування: як змусити ваш календар працювати на вас
Читати
Не витрачайте багато ресурсів на стан потоку
Стан потоку — повне занурення в роботу з втратою відчуття часу, посиленим натхненням та концентрацією — вперше описав психолог Мігай Чиксентмігаї. Проблема в тому, що для більшості офісних спеціалістів потік майже недосяжний. Попри віру в нього як в ідеальний стан для роботи, якого треба прагнути, — все трохи складніше, ніж здається.
Ще в середині 1990-х років Мігай Чиксентмігаї разом із Джин Накамурою провели дослідження, просивши респондентів поділитися своїм досвідом стану потоку. 42% опитаних американців та 35% німців відповіли, що рідко перебували в цьому стані — або ж взагалі ніколи.
Також, згідно з опитуванням, респонденти частіше перебували в стані потоку, працюючи над картиною, обробляючи дерево або граючи на музичному інструменті, і значно рідше — під час розумової праці.
Що дає нам це опитування? Розуміння того, що стан потоку не є нормою для інтелектуальної праці. Левова частка наших повсякденних задач, як-от відповіді на імейли, пошук місця для івентів або вичитування текстів, не сприяє входженню в потік. Так, цей стан все ж можна застати, коли ви натхненно створюєте презентацію або пишете лонгрід. Втім, очікувати його щодня від кожної задачі — прямий шлях до фрустрації.
Вихід: аналізувати тип задачі, щоб зрозуміти, які у вас шанси увійти в цей стан. Іноді на нього витрачається чимало ресурсів — спроби налаштуватися, максимально очистити робочий простір, — але для механічних задач він може бути й не потрібним. Достатньо мінімізувати чинники, що відволікають, і налаштуватися на роботу, розбивши її на дрібні підзадачі.
Відділяйте неважливе
Марк відзначає, що повернутися до задачі після відволікання коштує нам в середньому 25 хвилин. А тепер порахуйте кількість відволікань на речі, які не є терміновими, — і стане зрозуміло, куди зникає робочий час і чому завдання іноді доводиться доробляти пізно ввечері.
Вихід: нарешті вимкніть усі сповіщення перед важливою справою. На гаджетах чимало програм, чиї повідомлення крадуть нашу увагу протягом дня, і більшість із них точно не є терміновими. Розсилки з маркетплейсів або знижки в магазині техніки — все це ви зможете перевірити після роботи або під час запланованої перерви. Не давайте менш важливим справам забирати час на пріоритетніші задачі.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
