Уявіть офіс, який більше схожий на дитячий майданчик: басейн із кульками, ігрова кімната й гігантська блакитна гірка замість сходів. Абсурдно? Втім, саме ця гірка, яку фотографували BBC, Forbes та The Guardian, зробила бізнес Стівена Бартлетта відомим.
Бартлетт — британський маркетолог, інвестор, підприємець та подкастер. Створюючи різні бізнеси, паралельно він досліджував спільні риси впливових засновників компаній, інвесторів та науковців — і присвятив цій справі подкаст «Щоденник СЕО» (The Diary Of A CEO). В цифрах це понад 13 млн підписників на YouTube та більше ніж 1 млрд переглядів.
Книга «Щоденник CEO. 33 закони для бізнесу та життя» — це продовження подкасту, де Бартлетт зібрав правила людей, які досягли крутих результатів у кар'єрі. Ми її прочитали та записали найцікавіші інсайти.
Ваш потенціал — це 5 відер
У першому розділі Бартлетт описує модель, яку називає «п’ять відер». Це складники потенціалу людини, які пояснюють, чому двоє талановитих спеціалістів можуть опинитися на різних дистанціях розвитку.
Перші два відра — знання і навички. Бартлетт називає їх фундаментальними, тому що вони не залежать від зовнішніх обставин: людина може втратити роботу, партнерів або гроші, але не набутий досвід. Знання і навички завжди залишаються з вами — саме тому вони завжди стоять на початку послідовності.
Третє відро — мережа контактів. Йдеться про людей, які можуть відкрити доступ до нових можливостей. Чому це відро лише третє? За словами Бартлетта, в найстабільніших кар’єрних траєкторіях зв’язки з’являлися не завдяки амбіції «знайомитися», а тому, що людина вже мала що запропонувати — тобто знання і навички.
Четверте відро — ресурси: час, гроші, інструменти, можливості. Більшість людей намагаються починати саме з цього рівня — і це головна причина передчасних провалів. Ресурси підсилюють те, що вже існує, але не замінюють те, чого немає.
Відро, яке заповнюється найповільніше, — репутація. Воно є останнім, бо репутація формується як наслідок — з поєднання знань, навичок, результатів та поведінки.
Не менш важливим за наповненість усіх відер є правильний порядок цього наповнення. В кожній історії, яка здається «стрімким злетом», можна простежити ту саму логіку: спочатку внутрішній капітал, потім — соціальний, далі — зовнішній. У зворотному напрямку модель не працює.
Ніколи не починайте з суперечки
Є теми, в яких перемог не буває. Навіть коли правда очевидна, мозок співрозмовника просто може бути не готовий її почути.
Професорка нейропсихології Талі Шарот, на яку посилається Бартлетт, пояснює це просто: заперечення активують частину мозку, що відповідає за загрозу. Тож розмова перетворюється на протистояння, де один нападає, а інший — боронить себе.
Як можна змінити ситуацію? Не починати одразу із суперечки. Щоб співрозмовник не займав оборонну позицію, не починайте з фрази: «Ти неправий». Краще спочатку знайдіть спільну точку — те, в чому ви згодні, — або хоча б зрозумійте логіку іншої сторони. Це знімає напруження, дає людині відчуття, що її почули, — і лише тоді зʼявляється простір для аргументів.
За словами Бартлетта, цей принцип працює не лише в політичних дебатах. У бізнесі, переговорах чи побуті здатність не вступати в суперечку — одна з найсильніших комунікаційних стратегій.
Під час розмови з Джуліаном Трежером, автором популярного виступу TED про силу голосу, Бартлетт дійшов висновку: основа дискусії — вміння слухати й не сперечатися.
Абсурдні рішення принесуть більше користі, ніж раціональні?
Бізнес видається справою, в якій раціоналізують кожну витрату. Втім, Бартлетт вважає, що іноді саме повна відсутність сенсу стає найефективнішою інвестицією. Це ключова властивість абсурду: він запам’ятовується, створює історію та стає голосом бренду.
Сам Бартлетт дізнався про силу абсурдних рішень випадково. У свої 20 років він тільки почав будувати власну маркетингову компанію — і після перших інвестицій в $300 тис. вирішив витратити частину грошей на абсолютно безглузде рішення.
Орендувавши величезний склад — майже 1,5 тис. кв. м — для 10 працівників, Бартлетт замість робочих столів облаштував ігрову кімнату. Пізніше в цьому офісі зʼявилася блакитна гірка з другого поверху, яка вела до басейну з кульками.
Придбана за 13 тис. фунтів, гірка, здавалося б, не мала нічого спільного з бізнесом. Та за кілька років журналісти BBC, Forbes, GQ та The Guardian стояли в черзі, щоб її відзняти. Величезна блакитна гірка, якою, за словами Бартлетта, користувалися всього кілька разів, стала кращою за будь-яку рекламну кампанію, і жодна інвестиція не окупилася краще.
Серед інших абсурдних і напрочуд вдалих рішень — кейс пивоварень BrewDog. У 2021 компанія запустила власну мережу готелів, де встановила пивні холодильники прямо в душових. Вочевидь, майже ніхто з відвідувачів не п’є пиво в душі, проте за пошуком фото готелів найчастіше випадають світлини саме з холодильниками.
Бартлетт впевнений: сила бренду рідко народжується з практичності, бо користувачі запам’ятовують не ефективність, а сміливість. Абсурд гучніший за рекламні слогани, бо він завжди привертає увагу. Тож іноді єдине, що потрібно бренду, — його власна блакитна гірка.
План Б — це дозвіл здатися
Запасний варіант мав би бути ознакою відповідальності й гнучкості, проте, на думку Бартлетта, план Б частіше стає дозволом здатися.
Резервний шлях автор книги називає однією з найпідступніших пасток. Вона працює таким чином:
— є головна мета, та водночас поряд із нею вже є запасний план
— мозок вбачає в плані Б лазівку та менше зосереджується на основній цілі
Бартлетт згадує період, коли створював свою першу компанію Social Chain і стикався з постійною невизначеністю. Жодна стратегія не працювала так, як хотілося, але саме відсутність запасного шляху змусила його рухатися вперед.
Тому Бартлетт пропонує сфокусуватися лише на плані А та зробити його настільки переконливим, щоб інші варіанти не знадобилися. Справжня зосередженість на меті можлива, якщо відрізати всі резервні виходи.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
