Часом заголовки змушують нас думати, що світ летить у прірву: бідність зростає, насильство не зникає, а майбутнє має дедалі похмуріший вигляд. Доступність до інформації посилює впевненість, що сьогодні ми живемо гірше, ніж раніше, а глобальні проблеми лише накопичуються.
Втім, якщо дивитися на цифри, а не на заголовки, картина виявляється іншою. За останні десятиліття світ став безпечнішим, а люди — здоровішими та заможнішими, ніж будь-коли в історії. Зменшилась дитяча смертність, мільйони людей вийшли з крайньої бідності, рівень освіти став у рази кращим.
Чому ж тоді ми цього не помічаємо? І чому так упевнено віримо, що світ погіршується? Шведський професор Ганс Рослінг спробував знайти відповіді на ці запитання — і навіть заснував фонд GapMinder, який пропагує світогляд, заснований на фактах. Пізніше він написав книгу «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо», де показує, які упередження спотворюють нашу картину світу і чому звичка мислити крайнощами виявляється сильнішою за факти.
Ми прочитали «Фактологію» та зібрали найважливіше.
Що ми знаємо про бідність і старіння, або чому уявляємо світ гіршим, ніж він є
На початку книги Ганс перевіряє наші знання про світ за допомогою 11 простих запитань. Ось частина з них:
— Скільки дівчат закінчують початкову школу в країнах з низьким рівнем доходу по всьому світу?
— Де проживає більшість населення світу: в країнах з низьким, середнім чи високим рівнем доходу?
— За останні 20 років кількість людей, які живуть у крайній бідності, зросла чи зменшилася вдвічі?
— Яка тривалість життя у світі сьогодні?
— У світі 2 млрд дітей віком від 0 до 15 років. Скільки їх буде у 2100, за даними ООН?
— ООН прогнозує, що до 2100 року населення світу збільшиться на 2 млрд. Стане більше молодих чи людей старшого віку?
— Як змінилася кількість смертей від стихійних лих за останні 100 років?
— Скільки однорічних дітей у світі сьогодні вакциновані?
— У 1990-х тигри, гігантські панди та чорні носороги були занесені до списку видів, що перебувають під загрозою зникнення. Скільки з них зараз занесені до списку видів, що перебувають під більшою критичною загрозою зникнення, ніж тоді?
До кожного із запитань Рослінг дає три варіанти відповідей. І — передбачувано — більшість людей обирають найгірші варіанти: на їхню думку, меншість дівчат у бідних країнах закінчують початкову школу, смерті від стихійних лих зростають, у світі стає все більше людей старшого віку тощо.
Насправді, як пояснює автор, все навпаки: ситуація значно краща, ніж може здаватися. Більшість людей у світі живе у країнах із середнім рівнем доходу; так само більшість дівчат у бідних країнах закінчують початкову школу, від стихійних лих гине значно менше людей, ніж 100 років тому, а гігантські панди й чорні носороги, які були на межі зникнення, вже не вважаються вимираючими видами. Водночас більшість людей не знає цих фактів.
Окремо Рослінг розбирає викривлення, які змушують нас вважати світ гіршим місцем, ніж є насправді. Ось 4 із них.
Інстинкт розриву, або Світ не ділиться лише на бідних і багатих
Класичний дуальний поділ країн на багаті й бідні, або розвинені й ті, що розвиваються, вже не відповідає дійсності. Це уявлення про світ, каже Рослінг, вже десятки років як застаріло і не описує реальність ХХІ століття.
Так, все ще є країни, в яких більшість населення живе у крайній бідності, але є також переважно багаті держави, як-от у Північній Америці, Європі та частині Азії (Японія, Південна Корея, Сінгапур). Та більша частина людей — 75% — проживає в країнах із середнім рівнем доходу, а частка тих, хто мешкає в країнах із низьким рівнем доходу, значно менша — приблизно 9%, за статистикою Всесвітнього банку та ООН.
Водночас і проживання в бідних країнах значно відрізняється від того, як ми його собі уявляємо. Це все ще не можна назвати комфортним життям, водночас прогрес порівняно з реаліями, скажімо, 200-річної давнини, величезний.
За словами Рослінга, звичка ділити світ надвоє — бідні та багаті країни — називається «інстинктом розриву». Через нього ми мислимо крайнощами та не помічаємо найбільшої групи — людей «посередині», яким поступово стає краще. Саме через цей інстинкт світ здається набагато більш розділеним та безнадійним, ніж він є насправді.
Інстинкт негативу, або Чому світ насправді не стає гіршим
Світ справді має серйозні проблеми: стан довкілля погіршується, рівень тероризму вищий, ніж кілька десятиліть тому, війни та гуманітарні кризи не зникли. Але водночас загальний стан світу поступово поліпшується — просто ці зміни майже не потрапляють у поле нашої уваги.
Рослінг пояснює це «інстинктом негативу»: ми схильні бачити реальність гіршою, ніж вона є, бо негативні події емоційно забарвлені та їх легше помітити, адже їх активніше шерять у соцмережах.
Також у цьому випадку не грає на руку порівняння з минулим: ми схильні його ідеалізувати, забуваючи, наскільки жорстким і небезпечним воно було насправді.
Якщо подивитися на довгі проміжки часу, стають помітними покращення, а саме:
Чому ж, попри це, відчуття глобального занепаду зберігається? Рослінг виділяє кілька причин.
— Зосередженість медіа на поганих новинах: сотні й тисячі успішних польотів пасажирських літаків не є інфоприводами, а про авіакатастрофу пишуть усі.
— Сором говорити про покращення, поки для частини людей ситуація залишається важкою: у світі ще не подолані війни, бідність тощо.
Ось що варто розуміти, щоб уникнути пастки негативу:
— Погані умови та покращення не взаємовиключні: світ може бути далеким від ідеалу, але водночас рухатися в кращий бік.
— Негативні новини завжди домінуватимуть, і це не обов’язково означає, що ситуація погіршується.
— Минуле не було настільки добрим та безхмарним, як нам іноді здається, просто ми дивимося на нього вибірково: згадуємо найкраще з того, що було, та порівнюємо з гіршими реаліями.
Інстинкт прямої лінії, або Чому планеті не загрожує перенаселення
«Скоро на всіх ресурсів не вистачить» — певно, ви могли чути такі заяви ще на шкільних заняттях з географії або економіки. Втім, і тут все не настільки погано.
Зростання кількості людей та, як наслідок, брак ресурсів — це приклад інстинкту прямої лінії, пояснює автор «Фактології». За його словами, насправді це не працює лінійно: кількість людей не зростає прямо пропорційно. З урахуванням того, що населення світу стає багатшим, ніж раніше (згадуємо, що більшість людей живуть у країнах із середнім рівнем доходу), менше родин планують народжувати дітей. Чому так? Зараз здебільшого немає потреби в тому, щоб діти змалечку працювали для підтримки виживання родини, до того ж жінки можуть обирати карʼєру замість материнства.
Тож звʼязок виходу з крайньої бідності й збільшенням кількості населення не є прямолінійним — як і те, що населення планети постійно зростатиме і це загрожуватиме вичерпанням ресурсів.
Інстинкт страху, або Як ми перебільшуємо загрози
Повертаємося до медіа, негативні новини з яких репостять значно частіше, ніж позитивні. Через поширення інформації про катастрофи, теракти та війни здається, що світ стає дедалі страшнішим — власне, це інстинкт страху, або перебільшення певних небезпек.
Факти також доводять зворотне: сьогодні людство значно краще справляється з загрозами, ніж у минулому. Смертність від стихійних лих знизилася до приблизно 6% від рівня сторічної давнини. Так само близько 40 млн літаків безпечно приземляються по всьому світу.
Проблема страху в тому, що він викликає сильні емоції, які впливають на наші раціональні рішення. Хорошим прикладом є страх перед вакцинами (хіміофобія, або боязнь хімічних речовин): згадайте масові антивакцинаторські кампанії, які вибухнули під час пандемії коронавірусу. Це приклад ігнорування факту, як щеплення допомогли майже повністю побороти раніше не виліковні хвороби, як-от віспа та поліомієліт.
Навіть менш драматичні страхи спотворюють нашу поведінку. Наприклад, у США страх перед тероризмом значно вищий за страх перед буденними ризиками, хоча ймовірність загинути в аварії в десятки разів вища, ніж стати жертвою теракту.
Рослінг пояснює, що страх змушує нас переоцінювати яскраві, рідкісні загрози та недооцінювати повсякденні ризики. Ми схильні перебільшувати небезпеку: щоб цього не робити, варто відокремлювати факти від емоцій, якими б сильними ті не були.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
