Коли ви починаєте працювати з міжнародними клієнтами, підготувати договір англійською може виявитися не таким простим завданням, як здається. Навіть досвідчені юристи мають труднощі через різницю в правових системах і терміни, які не мають прямих аналогів в українській мові.
Чи потрібно враховувати культурні відмінності під час складання договорів? Як правильно підбирати дієслова та переклад до слів, що мають різне значення в українській та англійській? Розібралися з Оксаною Даскалюк, Senior Legal Counsel in Fintech Farm та guest-лекторкою курсу «Англійська для юристів: Legal Writing».
Топ помилок українських юристів у складанні договорів англійською
Зазвичай український юрист:
- або перекладає договір за українським законодавством для іноземного контрагента
- або аналізує чинний англійський договір, що регулюється іноземним правом
Звісно, юристи в Україні не можуть консультувати щодо іноземного права без додаткової кваліфікації. Проте часто бізнес просить оцінити договір з погляду здорового глузду, після чого вирішується, чи варто залучати іноземних фахівців для детального аналізу.
Якщо ви хочете уникнути поширених помилок і забезпечити юридичну точність, зверніть увагу на ці основні traps, яких варто остерігатися при роботі з англійськими контрактами:
#1. Значна різниця між правовими системами
Навіть якщо ви знаєте точний переклад слова, його український аналог, — ви не можете бути на 100% впевнені, які наслідки застосування того чи іншого терміна в іншій країні можуть настати.
Наприклад, відмінності між англійським правом і українським, або правом Нью-Йорка й німецьким — це не просто питання термінів, а суттєві концептуальні розбіжності.
Існує дві основні правові системи, які суттєво відрізняються: загальне право (common law) і континентальне право (civil). Україна належить до континентальної системи, але в роботі часто доводиться мати справу з країнами загального права — Англією, США, Австралією та іншими. Більшість міжнародних транзакцій та проєктів використовують саме загальне право.
💡 Рішення: дослідити й зрозуміти основні відмінності договірного права іншої країни від українського. Це закладе надійну основу для аналізу більш точкових і практичних питань щодо договору. Важливо користуватись надійними джерелами, про які детальніше розповіли нижче.
Наприклад, ви можете дізнатись, що збитки рахуються за іншими правилами. Окремі аспекти регулюються «за замовчуванням» законом, а інші обов’язково потрібно деталізувати в договорі.
Ще один спосіб — консультації від юридичних компаній конкретної юрисдикції. У випадку з англійським правом зверніть увагу на організації з Magic Circle (A&O Sherman, Freshfields Bruckhaus Deringer, Clifford Chance, Linklaters, Slaughter and May). Вони часто публікують безплатні огляди й аналітику з популярних юридичних питань.
#2. Неможливість застосування знайомої ринкової практики
Навіть якщо ви експерт у своїй сфері в Україні — юрист в ІТ, нерухомості або судовій практиці, — ви добре розумієте, як усе працює на місцевому рівні. Знаєте, які питання — стандартні й не потребують додаткової уваги, а які варто обговорити окремо з партнером.
Але те, що працює на українському ринку, може відрізнятися від міжнародних практик. Наприклад, у німецьких транзакціях зазвичай продавець бере на себе зобов’язання покрити історичні податкові ризики компанії, яку продає. В Україні ж таке зобов’язання часто надається лише у випадку, якщо під час перевірки виявлено проблему. Наприклад, триває податковий спір на конкретну суму.
💡 Рішення: якщо ви не можете пролобіювати використання українського права, другий найкращий вибір — обрати англійське право як нейтральну юрисдикцію для обох сторін. Англійське право має добре розвинену судову практику, що дозволяє сторонам мати чітке розуміння інтерпретації термінів та передбачити можливий результат спору.
#3. Різне значення термінів
Деякі юридичні фрази/терміни, які використовують у договорах англійською, можуть мати різне значення залежно від юрисдикції. Коли договір укладається між сторонами з різних країн, одна й та сама фраза може мати іншу інтерпретацію, яка варіюється залежно від місцевих правових норм.
Класичний приклад — терміни warranties, guarantee та гарантія:
- Warranties за англійським правом — це гарантії щодо якостей товару, послуг чи акцій, які продаються. Довгий час в українському праві не було аналогу. Лише кілька років тому ввели поняття «запевнення» як найближчий аналог, однак його практичне застосування досі обмежене.
- Guarantee в англійському праві — це вид забезпечення. Може бути у формі персональної гарантії власника бізнесу за компанію, корпоративної гарантії від материнської компанії чи банківської гарантії. В Україні гарантія — це забезпечення, яке видає банк або фінансова установа.
Тобто warranties (in relation to goods or quality of services) в англійській мові стосується предмета договорів купівлі-продажу, договорів про придбання послуг, а в Україні гарантія — це договір між банком і позичальником, або бенефіціаром гарантії. Тому вживати цей термін для перекладу corporate guarantee або personal guarantee некоректно.
Інший приклад — термін damages, який в різних країнах має відмінні тлумачення. В Україні відшкодування шкоди покриває як прямі збитки, так і упущену вигоду. В Індії damages покривають лише прямі збитки. Якщо в договорі потрібно передбачити відшкодування lost profits, то слід використовувати інший правовий інструмент — indemnities. Гарною практикою є чітке визначення конкретних видів шкоди, які покриваються, а які — ні. Для цього сторони можуть ввести визначення loss і конкретизувати, чи передбачає воно непрямі збитки, платіжні зобовʼязання (contingent liabilities) та інші можливі вимоги.
Юристи, які працюють з міжнародними договорами, мають бути обережними у використанні таких термінів.
💡 Рішення: перед роботою з іноземним договором проаналізувати ключові питання договірного права відповідної юрисдикції, особливо remedies, liability & termination clauses, damages. Можна звернутися до надійних джерел (гайди від досвідчених юристів, бази PLC або статті про типові помилки). За кілька годин неможливо освоїти всю правову систему, але можна зорієнтуватися, на що звертати увагу. Важливі питання краще перевіряти з місцевими юристами.
При перекладі юридичних термінів ключове — розуміти контекст і виходити з нього. Спершу необхідно чітко визначити концепцію, яку ви хочете передати. Наприклад, чи йдеться про банківську гарантію, чи про гарантію від власника бізнесу, чи, можливо, про гарантію продавця щодо якості товару. Лише після цього можна правильно обрати термін, який точно відображатиме зміст у конкретному контексті.
#4. Відсутність прямих аналогів англійських юридичних термінів
Багато термінів не мають точного аналога в українській, а їхнє неправильне трактування може суттєво змінити сенс договору. Наприклад, для українських юристів waiver — досить незвичний інструмент. Він поширений переважно в країнах загального права (Англія, США), там це детально відпрацьована концепція, яка існує вже багато десятиріч. Вона має чіткі правила застосування, підкріплені прецедентами та юридичною практикою. Waiver перекладається як «відмова від права».
Поширений приклад waiver — це звільнення співробітника. Коли роботодавець виплачує працівнику вихідну допомогу, той у відповідь зобов’язується не подавати позови до суду і не оскаржувати своє звільнення. Зобов’язання працівника — утриматися від судових дій або інших претензій — і є waiver of claims, що перекладається як «відмова від права».
💡 Рішення: аналізуйте суть терміна за застосовним правом. Перекладайте, розкриваючи зміст. Наприклад, замість прямого перекладу waiver використовуйте «відмова від права» або інше пояснення, зрозуміле сторонам. Прагніть перекладати не дослівно, а функціонально, щоб обидві сторони зрозуміли юридичну сутність і ризики, а не просто слова.
#5. Складність у виборі оптимального юридичного терміна англійською (бо синонімів багато)
Навіть якщо ви володієте розмовною англійською, це не означає, що вам буде просто підібрати правильну юридичну термінологію.
Наприклад, під час перекладу або складання юридичного тексту ви зіткнетеся з тим, що для одного поняття англійською є щонайменше 5 синонімів. І важливо правильно обрати той варіант, який буде найбільш доречним у конкретній ситуації. Це не лише забезпечить точність договору, але й допоможе вашому іноземному партнеру зрозуміти вашу думку без зайвих питань.
💡 Рішення: звертатися до надійних джерел та прикладів документів, написаних носіями мови:
- Practical Law by Thomson Reuters — база знань із шаблонами, коментарями та рекомендаціями для різних видів договорів.
- LexisNexis — один із найавторитетніших ресурсів для пошуку прикладів юридичних документів та аналізу термінів.
- Law Insider — величезна бібліотека договорів та контрактів для порівняння термінології.
- ICLG (International Comparative Legal Guides) — безплатні довідники з міжнародного права з прикладами контрактів та поясненнями.
- World Bank Documents & Reports — документи й угоди, які використовуються в міжнародних проєктах.
- Harvard Law School Library — ресурси університету для пошуку контрактів та юридичних текстів.
- D Supra — статті, договори та аналітичні матеріали від провідних юридичних компаній.
- Reverso — зручний інструмент, щоби перевірити, як конкретний термін або фраза використовується в реальному контексті.
- Merriam-Webster Legal Dictionary — інструмент для перевірки термінів та сталих виразів.
Використовуючи перевірені ресурси, ви зможете знайти сталі вирази, які найкраще підходять до вашої ситуації — незалежно від того, чи це договір оренди, протокол зборів директорів або договір поступки прав інтелектуальної власності. Наприклад:
- Debt-to-equity swap, а не exchange of credit for shares
- Minutes of the meeting, а не protocol of gathering
- Board of directors, а не council of executives
Як shall, will і must змінюють обов’язки сторін у договорах англійською
Основний принцип написання якісного договору — він має чітко відповідати на ключові запитання:
1️⃣ Хто має виконати зобов’язання?
2️⃣ Що саме потрібно зробити?
3️⃣ Коли це має бути зроблено?
4️⃣ Що станеться, якщо цього не буде зроблено?
Ще одна з основ успішного контракту — правильна термінологія, яка чітко розмежовує зобов’язання від звичайних намірів:
- The party shall pay within 5 business days of the software delivery — це зобовʼязання, яке юридично обов’язкове для виконання.
- The party will use its reasonable efforts to pay within 5 business days of the software delivery — лише обіцянка докласти зусиль, але без гарантії результату.
Різниця у формулюваннях:
- Shall — класична юридична мова для зобов’язань.
- Must — застосовується рідше, зазвичай shall є стандартом в договорах.
- Will — не використовується в договорах, але прийнятне в меморандумах про наміри (MoU) або переліку основних умов (Term Sheet).
Якщо мова йде про жорстке зобов’язання (hard commitment), яке обов’язково має бути виконане без варіантів, використовуємо shall, адже воно однозначно визначає обов’язок. Якщо ж домовленість має більш гнучкий характер (м’яке зобов’язання, soft commitment), формулювання будуть інші. Наприклад, сторони можуть домовитися use best efforts, reasonable efforts або negotiate in good faith to agree. Головне — спочатку визначити, що саме ви хочете закріпити в договорі, і потім обирати термінологію, яка точно передає суть домовленості.
Як культурні особливості можуть вплинути на угоду
Основна різниця в тому, як представники різних культур підходять до спілкування та досягнення домовленостей — а саме відмінності між high-context і low-context культурами.
Low-context культури — наприклад, США або Німеччина — характеризуються прямолінійністю, структурованістю та звичкою викладати думки чітко й по суті. Важливі питання рідко залишаються невисловленими або «поза кадром». Ці культури цінують конкретику та прямоту.
У high-context культурах — таких як Індія, В’єтнам або Японія — стиль комунікації зовсім інший. Наприклад, в Індії багато речей залишається за дужками. В країні не завжди готові прямо сказати те, чого хочуть. Дуже покладаються на багатоетапні усні обговорення, щоб дійти спільного рішення. Це країни, в яких важливо інвестувати час у побудову стосунків, перш ніж переходити до конкретики.
Розуміння того, чи працюєте ви з прямою (low-context) культурою, чи з непрямою (high-context), допоможе краще адаптувати підхід до спілкування та формування договорів. Наприклад, хоч я завжди намагаюсь прописати всі умови максимально чітко, представники high-context культур часто намагаються залишити частину питань відкритими навіть у контрактах: to be agreed later або to be negotiated in good faith.
Насправді українцям пощастило. Ми часто співпрацюємо з країнами Західної Європи — наприклад, Німеччиною, — які культурно схожі на нас. Робота зі США або Великою Британією також досить комфортна, адже ми перебуваємо в одній системі координат.
Одним із моїх найбільших викликів була робота з японською компанією. Там процес ухвалення рішень в організації може затягуватися на тривалий час. Ми звикли, що на переговорах сторони готові ухвалювати рішення одразу, маючи основну позицію та резервну. Натомість японці або корейці часто приходять з єдиною позицією, яку не готові змінювати без попереднього узгодження з багатьма керівниками (а їх може бути й 5, і 10).
📌 Наостанок додам, що з якою країною ви б не працювали, сучасний тренд у юридичному світі, якщо ви використовуєте договори англійською, — спрощення мови, використання plain English. Історично юридична мова була складною, перевантаженою специфічною термінологією та «багатоповерховими» зворотами.
Але якщо порівняти договори, які складаються зараз, із тими, які писали на початку моєї кар’єри, помітна зміна — тяжіння до простоти. Юристи все частіше використовують простішу термінологію, намагаються пояснювати терміни. Тексти розбивають на простіші частини, використовують списки або таблиці для структурованої подачі.
Якщо у вас вже є готовий текст, можна попросити ChatGPT переписати пункт договору в простішій формі або уточнити, як інтерпретується якийсь термін. Однак для юристів це завжди ризик, адже повністю покладатися на такі інструменти не можна. Яскравий приклад — випадок з юридичною компанією Levidow, Levidow & Oberman, яку оштрафували на $5 тис. через використання у справі фейкових прецедентів, згенерованих ChatGPT.
