Чи нормально бути на зв'язку 24/7? Як поєднувати роботу з подорожами? Чи всім ідеям варто говорити «Так»? І чи реально відпочивати, коли в тебе бізнес та робота — і вони ніколи не закінчуються.
Laba продовжує подкаст «Вдих-робота-видих», і тема третього епізоду — баланс між роботою та особистим: чи існує він взагалі? Наша гостя — Женя Каганович, співзасновниця PR-агенції Public-Kitchen. Ми поговорили й про бізнес, і про особисте. Женя розповіла, як відновлюється сама та як піклується про відпочинок команди, як керує процесами, маючи в роботі десятки проєктів, та як зберігає здорові стосунки з бізнес-партнеркою.
Нижче зібрали ключові інсайти Жені, а також ведучих подкасту — психологині Крістіни Муляр та HR-директорки Laba Каті Глушені.
Повний випуск можна подивитися за посиланням
чи послухати на Apple Podcast.
Чи всім ідеям варто говорити «Так»?
Женя: Я вірю, що ідея без реалізації нічого не варта, але точно не за всі ідеї я готова братися. Адже в людини є певні ліміти — часу, сили, енергії, бажання.
Думаю, тут важливо розставляти пріоритети. Випадкові ідеї або пропозиції можуть легко збити з курсу. Наприклад, у тебе склався певний ритм роботи — і тут тебе раптом запрошують у тижневу подорож. Якщо погодитися, твій фокус може постраждати, а це створює хаос. Тому важливо розуміти, що для тебе справді важливо саме зараз і на що ти готовий витрачати ресурси.
Крістіна: Якщо ідеї збігаються з твоїми цілями, планами, баченнями, цінностями, тоді їх варто реалізовувати.
Реальність і здоровий глузд — це база. Навіть найкраща ідея має пройти через «фільтр» можливостей: «Наскільки це реально?», «Чи є в мене на це ресурси?». І лише після цього можна приймати рішення. Інакше баланс буде порушений.
Жити роботою — ок чи не ок?
Катя: З одного боку, хочеться сказати, що не ок, адже людина — це не лише її робота. Але з іншого боку, якщо робота тебе драйвить, приносить задоволення і ти не відчуваєш дискомфорту через відсутність чіткого розмежування між work та life, то чому б і ні?
Для мене професійна реалізація — це ключова частина життя. Я бачу в ній своє покликання, і це мій вибір. Важливо, щоб це було усвідомленим рішенням і приносило задоволення.
Женя: Не впевнена, що можна повністю розділити роботу і себе, адже твоя особистість відображається в тому, що ти робиш. Через роботу ти презентуєш себе світові, показуєш свої цінності, ідеї та стиль життя.
Якщо відняти твою унікальність від того, чим ти займаєшся, то результат вже не буде тим самим. Особистість завжди стоїть на першому місці, адже саме вона надає сенс і форму будь-якій діяльності.
Чи варто економити гроші?
Женя: Я за те, щоб контролювати свої гроші, а не економити. Я займаюся цим щодня — веду облік як у бізнесі, так і в особистому житті. Контроль над фінансами дає мені відчуття свободи й безпеки. Гроші — це фундамент для багатьох аспектів життя, і якщо тут порядок, то «і в серці спокій». Важливо думати про гроші раціонально, відстежувати витрати й приймати усвідомлені рішення.
Катя: Для мене планування — це ключ до гармонії. Я люблю планувати свою діяльність, подорожі, проєкти, і те саме стосується фінансів. Якщо я бачу, що щось у фінансах не так, починаю аналізувати: чи можу я збільшити доходи, чи варто зменшити витрати, чи є інші варіанти.
Мені подобається ідея: «Краще думати, як заробити більше, ніж як зекономити». Постійна економія може стати пасткою, де ти відмовляєшся від бажань і купуєш лише за знижками те, що не потрібно. Але якщо ти запитаєш себе: «Чи справді це корисно? Чи отримую я задоволення від свого життя?» — тоді стає зрозуміло, що важливіше жити усвідомлено, ніж просто економити.
Чи можна дозволити собі нічого не робити?
Женя: Відпочинок — це не просто нормально, а необхідно. Лише якісно відновлюючись ми можемо створювати щось краще, масштабніше та ефективніше. Без відпочинку ми виснажуємось, і це впливає на все — від роботи до стосунків.
Крістіна: Я весь час нагадую людям, які виросли в культурі, де нас змушували бути продуктивними 24/7, що нічого не робити — це нормально!
Так, постійна бездіяльність — це не ок. Але бувають ситуації, коли ти просто не знаєш, для чого щось робиш, або не маєш мотивації, або відчуваєш, що твої зусилля не приносять щастя чи результату. У таких випадках краще зробити паузу і дозволити собі нічого не робити, ніж рухатися на автопілоті й залишатися нещасним. Найголовніше — усвідомити, що ти маєш право на таку паузу.
Чи можна відмовлятися від відпочинку заради роботи/проєкту?
Женя: Це залежить від багатьох факторів: тривалості, пріоритетів, цілей, фокуса в житті. Раніше я віддавала більшу перевагу роботі, ніж відпочинку. Зараз підходжу до цього питання уважніше, зважую всі «за» і «проти». Важливо розуміти, про який проєкт ідеться: чи це просто про гроші, чи про зростання/розвиток/реалізацію — як твою особисту, так і команди.
Крістіна: Я проти того, щоб ігнорувати відпочинок повністю або працювати через силу, тому що «так треба». Постійне нехтування відпочинком може призвести до вигорання.
Якщо робота приносить задоволення, є важливою частиною життя або допомагає рухатися до цілей та відповідає цінностям, то можна свідомо вирішити працювати замість відпочинку. Головне — щоб це було рішення, яке ти приймаєш сам, а не через зовнішні обставини або тиск. Іноді варто зупинитися та оцінити ситуацію: якщо робота шкодить твоїм стосункам або здоров’ю, можливо, настав час переглянути пріоритети.
Бути 24/7 на зв'язку — це добре?
Катя: Залежить від обставин. Наприклад, якщо я тільки починаю новий проєкт, багато процесів та рішень можуть залежати від мене. Важко дозволити собі не бути на зв’язку. Але на системному рівні постійно бути 24/7 доступним — це точно не ок. Тут усе зводиться до вибору: якщо зараз потрібно працювати на максимум, щоб у майбутньому забезпечити стабільність, це може бути виправдано. Але важливо, щоб це був свідомий крок, а не звичка завжди все контролювати самому через недовіру до інших.
Крістіна: Часто здається, що бути 24/7 — це «тимчасова» історія, але вона може затягнутися на роки. Кожного разу буде з’являтися щось важливе, новий проєкт, нові дедлайни, і ти думаєш: «Я зараз закінчу це, і потім стане легше». Але це «потім» може не настати.
Женя: Бути 24/7 на зв’язку — це гра не в довгу. Краще одразу створити умови, які дозволяють працювати продуктивно у визначений час, а в інший — відпочивати й заряджатися енергією.
Коли в тебе власний бізнес, завжди знайдеться що робити. У мене був період, коли я отримувала енергію від постійного ритму й завантаження. Зараз розумію, що можу зробити більше і краще після хорошого відпочинку.
Ключове — навчитися відновлювати свої сили та зрозуміти, скільки часу для цього потрібно. Мої відпустки часто виглядають як воркейшени. Я звикла до цього формату, навчилася відпочивати в таких умовах і з часом знайшла свій комфортний ритм.
Як поєднувати роботу й подорожі?
Женя: Для мене важливо організувати робочі процеси так, щоб вони гармонійно вписувалися в мої поїздки. Мій день у подорожах виглядає так само, як і вдома: я прокидаюся о шостій, планую робочий час, а після того, як завершую завдання, починаю насолоджуватися новими місцями.
Цифрові інструменти допомагають комунікувати з командою незалежно від локації. І колеги, і клієнти знають: навіть якщо я далеко — все під контролем. Ключ у тому, щоб робота й подорожі доповнювали одне одного, а не перешкоджали.
Наша команда також працює в умовах, де є чіткі процеси та повага до часу кожного. Я наполягаю на повноцінній відпустці для команди: це час для відновлення, без робочих завдань. Якщо у нас є івенти на вихідних, я компенсую їх вихідними серед тижня.
Для мене дисципліна — це про безпеку. Вона дає свободу рухатися вперед, залишаючи час на спокій та зосередженість. Завдяки впорядкованості я залишаюся продуктивною та впевненою в будь-яких умовах.
Як керувати бізнес-процесами, коли навантаження росте х3?
Женя: Наш шлях у Public Kitchen завжди був інтуїтивним: ми створювали агенцію, не маючи досвіду, і будували її так, як вважали правильним. Зараз зіткнулися з тим, що час впроваджувати структуровані процеси та вдосконалювати менеджмент.
Водночас ми навчилися приймати свої помилки та робити з них висновки. Порівнюючи себе зараз і рік тому, ми бачимо прогрес. Наприклад, у перший рік повномасштабної війни ми не розуміли, що буде далі й чи буде взагалі. А вже наступного року виникло усвідомлення: «Ок, ми не можемо вплинути на обставини, але можемо сфокусуватися на тому, що здатні контролювати тут і зараз». Це дало результати, і ми віримо, що попереду ще більше можливостей.
Наша з партнеркою мета — стати візіонерами, які керують, а не виконують оперативну роботу. Ми рухаємося в цьому напрямку, хоча багато всього все ще виконуємо «руками».
Крістіна: Без усвідомлення не може статися зміна. Ми доходимо до точки, де помічаємо щось нове або усвідомлюємо, що старе більше не працює. Це може статися через наші внутрішні трансформації або зміну обставин у світі.
У такі моменти потрібно докласти чимало зусиль, щоби перейти на новий рівень. Однак це нелегко через захисні механізми або страх перед невідомим. Особливо в партнерстві, адже важливо, щоб обидві сторони рухалися в одному напрямку.
Важливим є акцент на самому процесі, а не на результаті, адже під час шляху можуть з’являтися нові рішення. Ми не завжди знаємо, яким буде кінцевий результат, але рух уперед — це ключ.
Як зберегти стосунки з бізнес-партнером?
Женя: Ми починали бізнес не друзями, а партнерами, ставлячи високі вимоги одне до одного. Це допомогло уникнути зайвої емоційності й будувати бізнес на взаємній відповідальності. Лише з часом ми стали ближчими, наче родиною.
Партнерство дозволяє розділяти важкі рішення та відповідальність. У моменти втоми завжди є хтось, хто підхоплює процес. Це забезпечує баланс і стабільність, навіть у складні часи.
Зараз у нас є зріле розуміння особистих кордонів та стилів роботи. Наприклад, я ціную, коли команда нагадує мені про важливі події, а мою партнерку це, навпаки, дратує, бо вона і так все пам’ятає. Розуміння цих деталей важливе для гармонії в команді.
Конфлікти розв’язуються через діалог. Важливо виділяти час на підтримку партнерських стосунків, навіть якщо ви постійно в робочій рутині.
Чи може концепція whole life замінити work-life balance?
Крістіна: Останнім часом я часто думаю про те, як ми прагнемо знайти баланс між роботою та особистим життям. Ця концепція бере свій початок ще з 1800-х років, коли з'явилася система 8-годинного робочого дня: 8 годин роботи, 8 годин відпочинку, 8 годин сну. Це було створено для промислового суспільства, де після роботи ти міг відпочити.
Однак світ змінився, особливо після карантину та під час війни, а ми все ще намагаємося жити за старими правилами. І ось тут з'являється новий підхід — концепція Whole Life. Вона пропонує бачити роботу не як щось, що потрібно «перекривати» відпочинком, а як частину життя.
Для мене це про те, щоб не терпіти. Це як із їжею: коли дитині пропонують «несмачний» суп, а потім як винагороду — цукерку. Замість цього краще подумати, як зробити цей суп смачним, або запропонувати іншу страву. Так і з роботою: важливо зробити її органічною частиною життя, яку не потрібно компенсувати або чекати, коли вона закінчиться, щоб «жити по-справжньому».
Чому деякі люди не люблять свою роботу?
Женя: Не всі мої друзі є власниками бізнесів, але вони працюють у класних компаніях і отримують задоволення від роботи.
Крістіна: Це тому, що твоє оточення співвідноситься з твоїми цінностями. Це твоя «бульбашка», в хорошому сенсі. Люди, з якими ти спілкуєшся, схожі на тебе за баченням світу, і це формує таку атмосферу.
Катя: Тут багато залежить від сфери та позиції. Я, наприклад, бачу людей, які працюють у найманні та перебувають у режимі терпіння: «Переживу, зароблю гроші, а потім поживу нормально».
Якщо людина вірить, що роботу треба терпіти, вона поводиться відповідно. Але якщо приймає рішення, що їй подобається те, чим вона займається, то робота стає менш обтяжливою.
Втім, не завжди це залежить тільки від людини. Є бізнеси, які витискають максимум із працівників, не залишаючи вибору. Люди часто приймають офер через необхідність, йдуть туди, куди їх кличуть, а не туди, куди справді хочуть.
Я = чи ≠ робота?
Женя: Для мене бізнес став природним продовженням мене самої. Те, як наша команда працює, святкує перемоги або долає труднощі, — це відображення частини моєї особистості. Однак моя ідентичність виходить далеко за межі роботи. Я можу уявити себе без неї, знайти інші захоплення та цілі.
Крістіна: Ототожнення з роботою може бути прийнятним, якщо це додає вам сили та мотивації. Але важливо пам'ятати, що особистість завжди більша, ніж робота. Вона є фундаментом, на якому будується кар'єра, бізнес і життя загалом. Без сильної особистості будь-яка діяльність ризикує стати руйнівною, а не наповнювальною.
Катя: Особистість — це фундамент, на якому будуються всі інші аспекти життя: робота, стосунки, досягнення. Якщо немає внутрішньої стійкості, це впливатиме на все, навіть на бізнес.
Робота не має повністю визначати вас, адже важливо залишатися цілісною особистістю. Спершу подбайте про себе — як із кисневою маскою в літаку.
Ваш внутрішній стан, переконання і баланс визначають те, що відбувається назовні. Важливо, щоб це відображення було гармонійним.
