Думаєте, що володієте своїм продуктом? Часто — ні. Навіть найбільші компанії часом «проґавлюють» власні права через дрібні юридичні помилки.
В цій статті ми розібрали 6 випадків, у яких бізнес втрачає контроль над тим, що створював роками, — і як цього уникнути. В юридичних нюансах допоміг розібратися Богдан Кузьмович, співвласник юридичної компанії Red Lawyers.
Скоро в Богдана стартує курс «Право інтелектуальної власності» в Laba.
Типові випадки втрати прав на продукт
Буває, що компанії втрачають контроль над власними продуктами в найнеочікуваніший спосіб: через один пропущений підпис, невдале формулювання в договорі або непомічену деталь у контракті. Розберемо 6 таких ситуацій з практики.
#1. Ви платите за логотип, а права залишаються в автора
Ситуація: клієнт замовляє у графічного дизайнера розробку логотипа. Цей логотип автоматично стає об’єктом авторського права.
Якщо дизайнер сам сформулював концепцію та створив роботу, навіть коли клієнт лише висловив загальну ідею («Я хочу таку концепцію»), саме дизайнер є автором цього об’єкта авторського права. Автоматично з моменту створення виникають майнові авторські права. А серед них — право публікувати, використовувати, забороняти іншим використовувати, передавати, дарувати тощо.
Багато підприємців, особливо на старті, просто замовляють логотип. Вони отримали роботу, забрали файли та думають, що на цьому все. Але навіть якщо у вас є договір з дизайнером і робота оплачена, без чіткого пункту про те, що майнові авторські права переходять до замовника з моменту створення твору, власником прав залишається саме дизайнер.
Серед наших клієнтів був випадок. Дизайнер розробив для них логотип. Коли компанія замовила новий для іншого напрямку, виник конфлікт — компанії щось не сподобалось і вони відмовились платити.
Тоді дизайнер сказав: «Ми не підписували договір про передачу авторського права. Або ви платите $10 тис. за підписання такого договору, або я забороняю вам використовувати логотип. І можу продати його вашим конкурентам».
Ситуацію ускладнювало те, що клієнт подав логотип на реєстрацію як торговельну марку. Закон України забороняє реєструвати марку, яка порушує авторське право третьої особи. Тож дизайнер міг би подати заперечення, і в реєстрації відмовили б, якби він довів, що є автором логотипа.
Причому сума за передачу майнових прав інтелектуальної власності може бути абсолютно непередбачуваною, адже закон це не обмежує — все залежить від домовленостей та уяви дизайнера. Може бути тисяча доларів, а може й мільйон.
💡 Як компаніям убезпечити себе: укладайте зі спеціалістами договір про передачу авторських прав щоразу, коли замовляєте логотип або інші креативні роботи.
Суть договору проста: наприклад, дизайнер зобов’язується створити логотип відповідно до технічного завдання, замовник приймає роботу, підтверджує, що вона йому подобається, і оплачує її.
Є два основних формати умов:
1️⃣ Перший формат (кращий для замовника): авторське право належить замовнику та переходить до нього з моменту створення твору, без привʼязки до оплати.
2️⃣ Другий формат (кращий для дизайнера): авторське право переходить до замовника після повної оплати послуг.
Жодні «у мене є переписка», «я маю запис дзвінка» — не працюють. Усі домовленості мають бути підтверджені письмовим договором.
📌 Важливо: шаблони з інтернету — це погана ідея. В більшості випадків вони містять зайві або навіть некоректні положення.
Крім того, законодавство постійно змінюється, а шаблон може бути з 2005 або 2015 року, і він просто неактуальний. Там можуть бути положення, які вже суперечать чинному законодавству, в суді їх можуть визнати недійсним. І тоді може виявитися, що у вас узагалі немає ніяких домовленостей.
Щоб уникнути цього, звертайтеся до перевірених юристів, які підготують документ з урахуванням ваших інтересів та чинного законодавства.
#2. Програмісти залишаються власниками продукту, бо права на софт/код не передані компанії
Проблема виникає, коли з розробниками не укладені договори про передачу прав, особливо в IT-стартапах. Крім того, якщо залучають дизайнерів для мобільного додатка, сайту або інших частин продукту, з ними теж обов’язково підписують договори — інакше продукт можна втратити.
Втрата прав можлива й тоді, коли йдеться про нову технологію, яку можна запатентувати. Часто стартапи будуються саме на патентах, які є їхньою основною цінністю. В Україні ця проблема поширена не лише серед стартапів, але й у великих компаніях.
Нещодавно я читав історію про данську компанію Novo Nordisk, яка володіла патентами. Щоби патент залишався чинним, щороку потрібно сплачувати державний збір. Якщо пропустити хоча б один рік, патент переходить у спільне надбання.
Проблема в тому, що патент дає компанії монопольну конкурентну перевагу на ринку: продукт захищений, і копіювати його не можуть.
Якщо патент втрачено через несплату невеликого державного збору, конкуренти одразу користуються шансом: роблять дешевші аналоги, трохи змінюють продукт і фактично витісняють компанію з ринку. В результаті лідер сфери може повністю втратити позиції всього за пів року — через те, що, умовно, бухгалтер забув сплатити річний збір у 120 грн.
💡 Як компаніям убезпечити себе: кожен, хто створює частину продукту — код, дизайн, графіку або інші компоненти, — має підписати договір, за яким майнові авторські права переходять до компанії. Це базова гарантія того, що продукт належить бізнесу. Для технологій, які можна запатентувати, потрібно не лише подати заявку, але й регулярно сплачувати державні збори для підтримки патенту в силі.
Варто також регулярно консультуватися з юристом щодо змін у законодавстві, правил патентування та авторських прав. Це зменшує ризик того, що пропущені формальності призведуть до втрати прав.
#3. Продукт під загрозою через витік комерційної інформації
Можна втратити продукт, якщо він базується на конфіденційній інформації. Уявімо компанію масштабу Coca-Cola, яка розробляє рішення для аналізу великих обсягів даних: поведінки споживачів, продажів по всьому світу й ефективності маркетингових кампаній. Цей продукт дозволяє передбачати попит і оптимізувати виробництво.
Однак алгоритми й методики обробки даних зберігаються у вузькому колі розробників та аналітиків. Один із них переходить до конкурента або передає частину документації підряднику. Конкурент отримує доступ до цих даних та може відтворити подібне рішення або оптимізувати власні процеси на основі чужих напрацювань.
Відтак компанія втрачає унікальну перевагу на ринку, навіть не втративши сам продукт фізично — його цінність підривається через витік конфіденційної інформації.
💡 Як компаніям убезпечити себе? Є два основних шляхи захисту продукту:
— Патентування. Компанія робить свій продукт відкритим, але держава забезпечує охорону. Патентування дає «меч» державного захисту комерційної інформації, але потребує активних дій: подачі позовів, участі в судах, витрат на юристів та інші ресурси для відстоювання прав. Багато скептиків уникають цього шляху, бо не хочуть займатися судовими процесами.
— Збереження комерційної таємниці. Це як закопати продукт глибоко в землю і сподіватися, що його ніхто не знайде, а ті, хто має доступ, не розкажуть, де він знаходиться. Ризик тут полягає в працівниках, підрядниках, партнерах та інвесторах, які можуть побачити конфіденційну інформацію та передати її далі.
Повністю застрахуватися від цього неможливо. Ми ж не у фільмі «Люди в чорному», де після кожної зустрічі агент стирає пам’ять перехожим.
Що реально можна зробити?
✅ Укласти NDA. Договір про нерозголошення — базовий інструмент захисту комерційної таємниці. Серед обов’язкових пунктів NDA для співробітників — яка інформація передається (чітко сформулюйте, що саме є конфіденційним), як людина її отримує (доступ через конкретну електронну адресу, систему, логін та пароль), куди й для чого можна передавати дані (вкажіть обмеження та заборони на поширення), відповідальність і штрафи (пропишіть наслідки порушення NDA).
✅ Впровадити внутрішню політику безпеки. Прописати правила поводження з даними, рівні доступу, маршрути передачі та зберігання, контроль за дотриманням.
✅ Фіксувати правила в договорах з працівниками. Кожен, хто має доступ до конфіденційної інформації, знає, що й куди може передавати. У разі витоку це підстава для притягнення до відповідальності.
Мінус — нестабільність штрафів. Компанії хочуть мільйонних штрафів за витік конфіденційних даних, але суд може зменшити їх залежно від оцінки вартості інформації.
#4. Штучний інтелект робить роботу — і власником стає програма
Згідно зі Статтею 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (редакція від початку 2023 року), в Україні продукти, створені за допомогою штучного інтелекту, охороняються особливим видом прав — правом особливого роду (sui generis). Такі роботи не можуть охоронятися класичним авторським правом, бо ключовий елемент авторства — людина — відсутній.
Суть у тому, що майнові права — тобто право публікувати й розпоряджатися результатами — належать власнику програми штучного інтелекту, якщо він не визначив інших умов.
Тож якщо ви створюєте AI-контент — скажімо, генеруєте макет свого продукту за допомогою ШІ та починаєте його використовувати, — власник програми може за законом заборонити вам користуватися цим матеріалом. Для комерційного використання може виникнути потреба узгоджувати умови з власником програми.
📌 Важливо: якщо людина створила картинки або текст, а AI лише підправив їх, це вважається об'єктом класичного авторського права, бо ШІ тут виступає інструментом. Якщо ж людина дає лише загальний промпт — наприклад, «Напиши казку про сонце», — це недостатній внесок для авторського права. У спорах суди будуть аналізувати промпти й визначати, який відсоток твору належить людині.
Якщо виявиться, що AI повністю створив твір (наприклад, книжку), то він не підпадатиме під класичне авторське право. Тоді людина, яка його використовувала або поширювала, не має автоматичного права розпоряджатися цим твором.
💡 Як компаніям убезпечити себе:
— Читайте умови AI-платформи — дізнайтесь, кому належать права на створений контент і чи можна його використовувати комерційно.
— Розділяйте роль AI та людини — якщо AI лише допомагає, авторські права залишаються за людиною; якщо AI створює самостійно — права належать власнику програми.
— Укладайте окремі ліцензійні угоди — для комерційного використання контенту домовляйтесь про передачу прав із власником AI.
— Фіксуйте внесок людини — зберігайте промпти й матеріали, щоб у випадку спору довести людське авторство.
— Плануйте комерційне використання — заздалегідь визначайте, який контент можна застосовувати, а для чого потрібна окрема ліцензія.
#5. Авторські права належали двом особам — один партнер пішов, і продукт опинився під загрозою
Уявімо стартап, де двоє засновників разом розробили інноваційний продукт і зареєстрували ТМ або патент на обох. За законом права належать кожному по 50%. Поки обидва працюють у команді, усе добре. Але в якийсь момент один із партнерів вирішує вийти з бізнесу.
Якщо між ними немає чіткої партнерської угоди, що визначає, хто і як може користуватися брендом або винаходом, колишній партнер може запустити власний бізнес під тим самим брендом або з аналогічним продуктом. У результаті виникає прямий конкурент, який може знизити ціну, «забрати» клієнтів та підірвати ринок оригінального стартапу.
💡 Як компаніям убезпечити себе: узгоджуйте всі питання всередині компанії, підписуйте партнерські угоди й чітко визначайте, як розподіляються права — на бренд і на інтелектуальну власність. Це дозволяє встановити заборону експартнеру запускати конкурентний бізнес, контролювати використання бренду й продукту після виходу партнера і захистити бізнес від дій колишніх учасників.
#6. Власник компанії продав бізнес, а патент залишився на ТОВ — продукт під загрозою втрати
Ще одна проблема — зміна власника патенту або авторських прав на бренд чи продукт. В Україні зареєструвати торговельну марку, запатентувати винахід або передати авторські права можна або на людину, або на компанію (Стаття 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Уявіть, що людина запатентувала винахід на компанію. В реєстрі власником зазначено ТОВ «АТОВ». Щоб його змінити, потрібно укласти договір між компанією та новим власником і пройти процедуру в Офісі інтелектуальної власності.
Права вважаються переданими лише після внесення змін до реєстру. Це схоже на продаж авто: недостатньо просто передати ключі — треба оформити документи в МРЕВ, і лише після цього передача стає дійсною.
Бувають ситуації, коли патент належить ТОВ, а власник компанії продає її. Тоді після зміни власника ТОВ патент залишається на попередній компанії, навіть якщо винахід створював фізично власник, а не сама компанія. Тобто право на винахід або продукт належить юридичній особі, а не людині, яка фактично його розробила.
Іноді ТОВ переписують на третіх осіб — як «оболонку», без реальних активів. Але патент залишається на компанії. І тут починається найцікавіше: щоб новий власник отримав права на патент, він змушений розшукувати попереднього та підписувати з ним договір про передачу прав.
А колишній власник у такій ситуації стає повним господарем становища — він вирішує, чи віддати патент і за яку суму. І ціна може бути зовсім не символічною: $10–20 тис., а іноді й більше, якщо патент критичний для бізнесу.
💡 Як компаніям убезпечити себе:
— Виберіть власника патенту або авторського права. Патент може належати фізичній особі або компанії. Вибір залежить від податків, обліку активів та залучення інвестицій.
Вибір власника має базуватися на стратегічних цілях бізнесу: якщо пріоритет — інвестиції, масштабування та податкові переваги, краще оформлювати права на компанію; якщо важлива гнучкість і швидкість управління — на фізичну особу.
— Укладіть угоду між власниками. Якщо є кілька власників, визначте порядок розпорядження правами інтелектуальної власності бізнесу — тільки за згодою всіх сторін.
— Контролюйте передачу прав. Якщо права належать компанії, пам’ятайте, що передача на іншу організацію або фізичну особу займає 1–2 місяці та потребує внесення змін у реєстр.
— Документуйте всі дії. Кожен крок щодо патентів, ТМ або авторських прав має бути оформлений договорами та зафіксований в державних реєстрах.
Чи бувають ситуації, коли дешевше зробити продукт з нуля, ніж відсудити права?
Судові процеси з прав інтелектуальної власності, зокрема відновлення прав, можуть тривати роками та коштувати десятки тисяч доларів. Наприклад, у сфері патентів відсудити права реально лише автору — людині, яка фактично створила продукт.
Якщо ви автор, але ваш патент зареєстрований на іншу особу або компанію, теоретично можна повернути права через суд, довівши авторство. Але це складний, дорогий і тривалий процес.
Якщо ви компанія і не маєте договору про передачу прав — шансів майже нуль. Закон чіткий: авторські права й патенти передаються виключно за договором. Немає договору — немає прав.
Боротися реально у випадках недобросовісних дій конкурентів. Наприклад, хтось зареєстрував вашу ТМ або дизайн. Якщо доведете, що використовували раніше, — можна оскаржити винахід.
Але якщо мова про розробників без договору — зробити це майже неможливо. Навіть дрібні неточності в договорі грають роль. Наприклад, ви замовили копірайт, а виконавець зробив ще й дизайн сайту. У договорі — тільки тексти. Отже, права ви маєте лише на тексти. Довести протилежне складно, особливо якщо в другої сторони сильні юристи. В таких випадках часто дешевше створити продукт заново, ніж судитися.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
