«Дунайський аграрій» має сертифікат organic ще з тих часів, коли про органіку в Україні мало хто чув. У 2011 році компанія займалася переважно зерновими, планувала вивести продукт на ринки ЄС, і для цього почала процес сертифікації.
Очікування виправдалися: коли отримали сертифікат, змогли укласти прямі контракти з європейськими клієнтами, підвищили ціну на продукцію на 20–30 %, а із часом — розширили асортимент та одними з перших вийшли у великий український ритейл. Сьогодні в «Дунайського аграрія» понад 200 позицій органічної продукції: це і м’ясо, і яйця, і фрукти з овочами, і продукти переробки, які представлені в Сільпо, МЕТРО, Novus та інших великих ритейл-мережах.
Директор компанії Дмитро Шаров каже: пройти сертифікацію реально й самоcтійно. Сертифікаційний орган «Органік стандарт» складе для вас дорожню карту змін, виділить консультанта, підкаже перевірених постачальників. Та експерт усе одно радить звертатися по допомогу — до консультантів і до фермерів, які вже пройшли цей шлях.
Для Laba Дмитро розповідає, із якими викликами стикається кожне агропідприємство, яке починає перехід на органічне виробництво та пояснює, чому фінальний результат вартий усіх зусиль.
#1. Спершу буде важко
Перехідний період — це час, коли ваше господарство вже працює за правилами органічного, але ще не має сертифікату. Перехід може тривати від кількох місяців до кількох років, на його тривалість впливає багато факторів.
Наприклад, якщо йдеться лише про переробку — це найпростіший кейс. Ви проводите генеральне прибирання, залишаєте заявку в «Органік стандарт», підписуєте з ними договір, вони приїжджають і сертифікують. Можуть бути дрібні нюанси з документообігом, бо його потрібно буде змінити під органічні стандарти. Але якщо у вас була сертифікація HACCP і ISO, то складно не буде. Трохи підкоригуєте, і вже за два-три місяці зможете отримати органічний сертифікат.
Якщо земля «відпочивала» 10 років — сертифікацію теж пройдете швидше. Але якщо йдеться про повний цикл виробництва — зернові, овочі, фрукти — то буде цікавіше, складніше й довше.
У нас перехід тривав 2–3 роки, що є середнім показником для вирощування польових культур. Для садів та виноградників цей період становить орієнтовно три роки, для тваринництва — від 6 місяців (залежно від виду тварин).
Покрокова інструкція для сертифікації
1. Знайомство з вимогами
На цьому етапі варто не просто прочитати стандарт, а подумати, наскільки ви готові до системних змін у виробництві та документообігу. Крім вимог organic, варто також заздалегідь вивчити, які специфічні вимоги є на ринках, у які ви плануєте виходити. Наприклад, для експорту фруктів та овочів до Європи, потрібно буде, крім organic, отримати сертифікат Global G.A.P. (про безпеку та сталу агровиробничу практику) та GRASP (про соціальні стандарти).
2. Подача заявки до «Органік стандарт»
Ви офіційно запускаєте процес і входите в діалог із сертифікаційним органом.
3. Аудит і оцінка вартості процедури
Після оформлення заявки сертифікаційний орган надає пропозицію щодо вартості проходження сертифікації. Вартість процедури стартує від 45 000 грн і залежить від типу та обсягів виробництва.
4. Дорожня карта
До вас завітає інспектор, щоб дослідити, як влаштоване господарство. Після цього ви отримаєте персоналізовану інструкцію з покроковим переліком змін, які потрібно впровадити: від препаратів до документації. Плюс — виділять консультанта, який буде супроводжувати вас у процесі.
5. Перехідний період: перевірки та супровід
Це кілька сезонів, протягом яких ви поступово переходите на органічні практики. Вас регулярно перевіряють. Якщо десь не дотягуєте — дають час виправитися.
6. Отримання сертифіката
Коли всі вимоги виконані, документи в порядку, а виробництво — чисте, ви отримуєте сертифікат. Але майте на увазі, що далі вас чекають регулярні й несподівані перевірки.
#2. Врожаї впадуть, але не назавжди
У конвенційному (неорганічному) землеробстві врожайність тримається на азотних добривах. В органіці їх не використовують, і тому обсяги врожаю в перші роки суттєво менші. Багато хто з виробників зупиняється саме на етапі спроби: починають ростити за новою системою, врожайність просідає — і вони здаються. Бо зміни справді відчутні: у перший рік ви можете планувати зібрати 40 тонн, а зберете 5. Але це нормально.
При правильній технології за кілька років ситуація вирівнюється. В органіці критично важлива сівозміна, наприклад, бобові натурально насичують ґрунт азотом. Органічні господарства активніше використовують сидерати, щоб розвинути мікробіоту. Крім того, у багатьох господарствах є тваринництво — не стільки для м’яса чи молока, скільки для гною. Завдяки цим натуральним методам ґрунт поступово відновлюється, і врожайність стабілізується. Вона все одно буде меншою, ніж у конвенційних господарствах, де родючість легко регулюється обсягами добрив — але вже не настільки разюче, як під час переходу.
Зі зменшенням врожайності в перші роки нічого не вдієш. Що можна і варто зробити, то це підготуватися фінансово. У перехідний період усі виробничі витрати залишаються, і якщо не мати резерву, можна просто не вийти в наступну посівну.
В ідеалі, звісно, мати «подушку» на кілька сезонів, але це майже неможливо, якщо йдеться не про агрохолдинги, а про середні господарства. Постійно щось оновлюєш, докуповуєш техніку. Тому у вас має бути мінімальний запас коштів на старт хоча б однієї посівної, щоб у випадку провального сезону ви мали змогу почати знову, і не були вимушені повертатися до старої технології.
#3. Документації стане більше, набагато більше
В органіці не буває дрібниць. Пляшка препарату без сертифіката — порушення. Немає запису про обробку поля — мінус у перевірці. Документи мають бути не просто в порядку, а в ідеальному порядку. Їх перевіряють постійно, іноді — без попередження.
Саме на етапі організації документообігу багато господарств здаються. Бо це зовсім інший рівень бюрократії. Нам, наприклад, здавалося, що ми робимо все за інструкцією. Але після першого аудиту все одно довелося переробляти частину документації.
Щоб усе це працювало, потрібна людина, яка щодня «триматиме руку на пульсі». Не просто заповнювати звіти, а перевіряти, чи реально в полі все відбувається так, як у паперах. Вона має знати стандарт, контролювати процеси, трохи всіх «діставати».
Цим не вийде займатися «за сумісництвом» чи «у вільний час». Навіть не пробуйте нагрузити цим агронома чи бухгалтера в додаток до основних обов’язків — людина просто не потягне навантаження, і в результаті весь сертифікаційний процес буде під загрозою.
#4. Все потрібно буде узгоджувати, навіть етикетки
Коли ви переходите на органіку, треба бути готовим: більшість дій і рішень — навіть тих, що здаються дрібницями — доведеться погоджувати із сертифікаційним органом. Йдеться не лише про загальні документи, а про буквально все: кожен новий препарат, партію насіння, зміну в технологічній карті, навіть оновлення дизайну етикетки.
Найінтенсивніший цей процес — у перехідний період. Саме тоді відбувається основна перебудова: ви тестуєте нові технології, перебудовуєте систему звітності, отримуєте зауваження і вчитеся їх виправляти. Поступово всі ці речі стабілізуються — але перші 1–2 роки доведеться бути в постійному контакті із сертифікаційним органом.
Це, до слова, — ще один аргумент, чому в команді потрібна окрема людина, яка координує органічний напрям. Без неї контролювати процеси і тримати все в межах сертифікаційних вимог майже нереально.
#5. Побільшає ручної роботи
Якщо ви вирішуєте переходити на органіку, приготуйтеся до того, що працювати доведеться більше. У традиційному виробництві більшість проблем вирішує один препарат: обробили гербіцидом — і забули про бур’яни, внесли інсектицид — і шкідників немає. В органіці не так просто. Замість агресивних препаратів — механічна або ручна праця.
Наприклад, овочеві господарства потребують регулярної просапки: у пікові дні на полі працюватиме до сотні людей, і це нормально. У зернових бур’яни прибирають міжрядною обробкою, але її потрібно робити не один раз, а кілька — і з великою обережністю, щоб не пошкодити культуру. Це вимагає більше пального, більше обслуговування техніки, більше годин у полі.
Ще один важливий блок робіт — сортування врожаю. Органічні овочі та фрукти часто мають нестандартну форму, дрібні дефекти чи інші особливості. Усе це відбирається та сортується вручну.
У тваринництві теж доведеться звикати працювати більше, бо без антибіотиків будь-яке відхилення в годівлі, температурі чи санітарії може призвести до хвороб.
#6. Працювати із препаратами стане цікавіше
Після переходу на органіку потрібно звикати до зовсім іншого підходу до препаратів. В органіці вони не тільки працюють інакше — вони потребують особливих умов зберігання, внесення і навіть доставки.
Наприклад, деякі біологічні засоби мають зберігатися при температурі +5…+8°C. Якщо температура порушена — у пляшці залишиться просто кольорова вода. Ви можете не знати, що препарат зіпсувався: помилка могла статись ще на етапі зберігання в дистриб’ютора. Або препарат приїде до вас у нормальному стані, але ви внесете його під час сильної спеки — і він також не спрацює. Може бути й таке, що із препаратом усе добре, просто він не підходить для вашого ґрунту чи клімату.
У нас, наприклад, є система тестування — щороку на полях є контрольні ділянки. Більшість полів обробляємо за звичайною схемою, але поруч із ними на ділянці в пів-гектара-гектар ми тестуємо нові препарати. Так буквально на власні очі бачимо, що працює, а що — ні, й ухвалюємо рішення, ґрунтуючись на результатах, а не на описах з етикеток.
#7. Потрібно буде весь час навчатися
Перехід на органіку — це не тільки про зміну технологій, а і про зміну мислення всередині команди. Найбільше це стосується агрономів: саме вони відповідають за результат, і саме їм доводиться перебудовувати звичну систему роботи. Якщо агроном не вірить у те, що в органіці можна досягати результатів — нічого не вийде. Тому із самого початку важливо зібрати команду, яка поділяє новий підхід, і разом окреслити, куди ви рухаєтесь і за якими правилами.
Звісно, ви будете консультуватися з юристами чи фахівцями із сертифікації — але ці консультації радше про документи, договори, вимоги. А от агрономія — це завжди поле експерименту. І в органіці він безкінечний. Один біопрепарат спрацював, інший — ні. Десь спрацювало сидеральне добриво, десь — ні. Усе залежить від типу ґрунту, погоди, строків, щільності висіву.
Органіка вимагає гнучкості. І ця гнучкість приходить саме через постійне навчання: аналіз помилок, спостереження, адаптацію технологій під себе. Тому агроном в органічному виробництві має бути не просто фахівцем, а дослідником.
Чому все-таки варто переходити?
Крім того, що органічні продукти мають більшу додану вартість, є ще низка приємних переваг, які виправдовують усі зусилля.
По-перше, ви починаєте виробляти здоровішу їжу. Це важливо не тільки для споживачів, а і для ваших працівників, які щодня працюють із полем, водою, тваринами.
По-друге, ви перестаєте виснажувати ґрунт та довкілля. Органічне землеробство — це не просто «виростити без хімії», це і про те, щоб і за 10 років ваше поле давало врожай, а не перетворилося на пустелю.
Що ще важливо: ви стаєте менш залежними від імпорту. У звичайному виробництві багато чого тримається на завезених добривах і засобах захисту рослин. Органіка із самого початку змушує шукати рішення всередині господарства — продуману сівозміну, власні добрива, біологічний захист. Це довше і складніше, але й набагато стабільніше в довгостроковій перспективі.
