Як вчаться ті, хто вчить нас і, здається, все й так знає? Нещодавно ми запустили новий продукт — Laba for Teams: корпоративну підписку на мінікурси для розвитку команд. І вирішили поставити це запитання лекторам — керівникам великих українських компаній.
В першому тексті циклу про свій особистий апгрейд-план розповідає Ігор Сироватко — директор OLX в Україні та Центральній Азії (в.о.). В Laba for Teams Ігор вестиме курс про переговори в команді — і він вже доступний на платформі.
Ігор розповів, чому не вірить у правило 10 тис. годин, як «продає» собі неприємні задачі та чому вчиться не вдома і не в офісі, а в кав'ярні в Ірпені.
#1. Never boring
У мене немає якогось свідомого управління своїм розвитком. Точніше, більшість життя його не було. Але є одна з ключових цінностей — never boring. Щоб не було нудно, потрібен рух.
За останні 3,5 року я помітив тенденцію: навіть без чіткого планування я регулярно входжу в якісь піврічні цикли освоєння нового.
У 2022, після евакуації компанії та родини, збереження бізнесу, коли спав пил перших місяців війни, ми повернулися до рутини. І я зрозумів: мій внутрішній павербанк заряджається лише наполовину. Оця порожнеча почала конфліктувати з моїм never boring.
Тоді я на три місяці увійшов у роботу з коучем, щоб зрозуміти, що мене заряджає. Варіантів було кілька: інша компанія, свій бізнес, консалтинг. Зупинився на бізнес-коучингу. Далі — школа, вибір інституту, «кастдев» з іншими коучами.
Наприкінці 2023 закінчив сертифікацію та почав практику. Я вже бачив бізнес-модель для власної коучинг-практики, але треба було її систематизувати. Знову — нетворк та пошук провайдера освіти. У 2024 випустився з Advisor Institute — це програма для досвідчених підприємців і топменеджерів, яка навчає, як будувати власний консалтинговий або едвайзерський бізнес. Вона допомогла мені зібрати все, що я вже робив як коуч, у структурну бізнес-модель і зрозуміти, як масштабувати цю діяльність.
Цього року стартував новий напрямок і навичка — поки їх не розкриваю. Але так і виходить, що раз на рік я беру щось масштабне для розвитку.
#2. Найкраще вчитись у живому контакті
Якщо подивитися на формати, які я проходив, — були тренінги, групові програми, one-to-one сесії з коучами, customer development розмови, коли я опитував людей та збирав інсайти. Книжки теж були, але, чесно, просто сісти й читати — це для мене найменш ефективно.
Мені дуже потрібен живий контакт — або з носієм інформації, або з групою, в якій я навчаюся. Дуже сильно підтягує правильний інгейджмент у спільноті: коли є залученість, взаємодія, обмін досвідом.
Я не навчався на класичному MBA, але багато хто каже: найбільша цінність там — не від викладачів та не від книжок, а від оточення. Від людей, з якими ти поруч. Формат і матеріали дає університет, але справжній прорив ти робиш саме завдяки спільноті.
#3. Усик-ефект: як маленькі кроки б’ють по великій цілі
У 13 років я почав вчити англійську через журнали Європейської школи кореспондентської освіти «Єшко». Перший урок мені подарувала бабуся — і разом із ним я отримав, мабуть, одну з найсильніших порад у житті.
Там була рекомендація:
Я вирішив спробувати, і з того часу цей принцип маленьких регулярних кроків став моїм універсальним інструментом для будь-якої нової навички.
Щоб стати Усиком, не треба народитися з суперсильним ударом. Треба щодня робити те, що може кожен: вставати, тренуватися, повторювати. Різниця лише в тому, що чемпіон робить це роками, а не час від часу.
Цей принцип простий та доступний кожному — але саме тому його так легко… не дотримуватись. Пропустив день, потім ще один — і ефект зникає. Для мене ж маленькі системні дії, помножені на час, стали основою особистого зростання. І головне — це був абсолютно безплатний урок.
#4. Якщо вміти продати собі те, що треба зробити, — у вас не буде неприємних завдань
У мене є велика цінність — свобода дій. Свобода робити те, що хочеш. Ідеально, коли те, що ти хочеш, збігається з тим, що треба робити. На посаді СЕО це простіше: ти керуєш і своїм графіком, і порядком денним компанії. Але навіть раніше, на різних етапах кар’єри, я рідко опинявся в ситуації, коли доводилось робити те, що категорично не подобалось.
Мій секрет: я вмію продати собі будь-що, що треба зробити. Якщо вже беруся, то спочатку знаходжу, за що можу це полюбити. І тоді це стає моїм «хочу», а не «треба». Love what you do, do what you love — так я лікуюсь від вигорання.
Є дві стратегії. Перша — фільтрувати те, що точно не твоє, і не братися за це. Друга — якщо все ж таки взявся, знайти спосіб закохатись у завдання: додати чогось свого, обіграти в голові, подивитися під іншим кутом. У продажах це називають «знайти цінність для клієнта» — тільки клієнт тут ти сам.
І є приємний побічний ефект: керівник бачить, що ти взяв задачу, доповнив її, зробив по-своєму і на максимум. Можливо, саме це й допомогло мені так швидко рости в кар’єрі — я завжди роблю так, ніби це найважливіше в моєму житті. І в роботі, і в стосунках, і в спорті, і в розвитку. Мабуть, тому й вдається ментально витримувати навантаження.
#5. Не вчуся вдома і на роботі, для цього в мене окреме місце
У мене є внутрішній лайфхак: навчання найкраще заходить, якщо організувати простір так, щоб ці години проходили не вдома і не в офісі, а в іншому місці.
Наприклад, я часто ходжу в Sadova Bakery в Ірпені. Не можу пояснити це лише раціонально, але і в коучингу є вправи, які підтверджують цю ідею. Навіть якщо ти в офісі відключив телефон і ніхто не підходить — ти все одно «в режимі офісу». Вдома — «в режимі дому»: зробити чай, поприбирати, відволіктися. У кав’ярні теж є шум і люди, але там ти граєш іншу роль. Це інший ти — без звичних патернів. А саме ці патерни часто й тримають нас у замкненому колі: роблю так, бо звик; а звик, бо роблю так.
Інше середовище допомагає розірвати це коло. Ти ще не маєш усталених реакцій — і підсвідомо стаєш більш відкритим до нового. Це перегукується з концепцією з «Атомних звичок» Джеймса Кліра: прив’язуй нову дію до вже знайомої. Наприклад: «Щосереди о 10:00 я йду в Sadova Bakery, сідаю за барну стійку з видом на вулицю — і це мій час для навчання».
Такий ритуал створює асоціацію: місце = навчання. І звичка закріплюється значно швидше.
Рекомендуємо прочитати:
Компанії хочуть ростити керівників. Це складніше, ніж здається
Читати
#6. Не вірю в правило 10 тис. годин — стати експертом можна швидше
Є популярна теорія: щоб стати суперекспертом, треба 10 тис. годин практики. Але мій досвід показує: пів року системної роботи — і ти вже в топі кількох відсотків найсильніших у цій темі. Не у світовому масштабі «легенда», але вже дорогий, свідомий експерт, який має попит.
В мене так було кілька разів. Я не був коучем — окей, мав досвід управління людьми, бізнесове бачення, але не коучинг. Пів року — і я вже з сертифікацією та практикою. Не мав досвіду побудови свого бізнесу — за пів року створив системний консалтинговий проєкт. Ніколи не писав курсів — і от з грудня минулого року почав вчитися, збирати матеріали, тестувати, систематизувати. Зараз вже запустив мінікурс з ефективних переговорів у Laba for Teams та підписав ще кілька контрактів на інші курси — все це за останні пів року.
Принцип простий: є задача — розумієш, чого бракує, і цілеспрямовано добираєш цю навичку. Можливостей сьогодні дуже багато.
Скільки часу це займає? В ідеалі — кожного дня по годині-півтори. Але по факту в мене виходить у середньому близько 5 годин на тиждень. І цього достатньо, щоб за пів року з нуля вийти на рівень впевненого експерта.
#7. Щоб отримати менторство, не обов’язково мати ментора
Роки три тому я усвідомив, наскільки сильний вплив на розвиток має менторство. І воно може бути різним. У класичному вигляді — є ментор, з яким ти працюєш напряму. Але ментором може стати будь-хто.
Наприклад, мені подобається Барак Обама. Я ніколи з ним не зустрічався, просто прочитав його книгу. Але він для мене ментор, бо пройшов шлях, який надихає, і я можу вчитися з його досвіду. Це перший рівень — «ментор на відстані».
Другий рівень — one-to-one: людина, яка вже пішла далеко вперед, але з якою ти маєш прямий контакт. Ти можеш запитати, як вона пройшла свій шлях, і скоротити власний.
Третій — «ментор-баді»: людина на твоєму рівні, яка йде тим же шляхом. Ви разом підтримуєте одне одного і зростаєте.
Я намагаюся пропрацьовувати всі три рівні. Якщо ставлю мету — наприклад, стати структурованим едвайзером або коучем, — спочатку дивлюся, хто у світі найкращий в цій сфері: читаю їхні книги, слухаю подкасти, дивлюся виступи. Потім шукаю ментора, який вже пройшов цей шлях, і запитую, з чого почати. І обов’язково оточую себе «баді» — такими ж людьми, як я. Так було і в Advisor Institute: ми досі спілкуємося та зростаємо разом.
Це все про використання нетворку. Бо нетворк — це твій капітал. І я колись ловив себе на думці: «Ігорю, навколо стільки людей, а ти не використовуєш ці можливості». Робота з коучем допомогла мені закріпити нетворкінг у своєму житті. Це не просто приємний бонус, а навичка рівня hard або soft skills. Я б сказав, що вплив нетворкінгу на успіх — це щонайменше половина.
#8. Денний сон рятує
Останнім часом — не знаю, чи це з віком, чи через те, що ми постійно живемо в стресовій ситуації — я дозволяю собі просто спати. Сон — це база. У well-being він іде першим, потім уже здорове харчування, рух, самореалізація та все інше.
І я маю на увазі не тільки нічний сон, але й денний. У мене майже не було моментів, коли я був би цілковито виснажений, але один із найважчих періодів — коли народилася перша дитина. Тоді ночами не спав, допомагав дружині, а вдень йшов на роботу. Був повністю варений.
Пам’ятаю, працював у банку й виходив на паркінг, де стояла моя машина. Літо або весна, тепло. Лягав у машині, спав хвилин 30 — і йшов далі працювати. Хтось виходив на перекур або на каву, а я виходив поспати. І це реально допомагало. Я це не прочитав і не почув десь. Воно просто само прийшло — і працювало.
#9. «Зараз подивлюся на календар» — фраза, яка допомагає все встигати
Одні люди, коли питаєш «Коли зустрінемося?», відповідають: «Не знаю, може, цього тижня або завтра». Інші одразу відкривають календар: «Вільний наступного вівторка о другій». Такий підхід може здаватися занадто діловим, але він реально знімає стрес і дозволяє правильно розставляти пріоритети. Чим далі ти плануєш, тим більше варіантів бачиш, тим більше встигаєш. Ставиш зустріч за два тижні або два місяці — і вона гарантовано відбудеться, а в голові звільняється місце, бо все вже зафіксовано.
Це дуже перегукується з моєю улюбленою книгою Стівена Кові «7 звичок високоефективних людей». Там є навичка «спочатку роби те, що треба робити спочатку» і квадранти часу: важливо / не важливо, терміново / не терміново.
Найкраще працювати саме в зоні «важливо й не терміново» — тоді точно не проґавиш ключові речі. А часто буває навпаки: забиваємо графік терміновим, але не важливим, і вже немає куди вставити те, що справді має значення. Ще гірше — коли календар з’їдають неважливі й нетермінові справи, типу нескінченних соцмереж.
Бонус: що читає та слухає Ігор Сироватко
Я рідко споживаю контент просто так. Майже завжди — під конкретний запит. Наприклад, сьогодні в машині слухав подкаст CEO компанії Stripe — великого міжнародного платіжного провайдера. Зараз мені треба розібратися в цій сфері, і я думаю: «Послухаю засновника або керівника напряму».
Є також постійні джерела. Щоб розуміти, що відбувається у світі, слухаю рубрику «Клімкін пояснює» на Ліга.Бізнес та аналітику Івана Яковини на NV. Для глибшого розуміння економічного контексту — Михайло Кухар та його команда Ukraine Economic Outlook. Для мене це справжнє source of truth: економіка, курси валют, аналітика.
Що формує професійний розвиток — це контент від викладачів, з якими я вчився. Наприклад, подкаст одного із засновників Mindvalley — Аджіта Навалки (Ajit Nawalkha), в якого я проходив сертифікацію бізнес-коуча.
Якщо заходить клієнт із галузі, в якій я не дуже орієнтуюся, — підбираю контент під цю тему. Найчастіше це подкасти: можна слухати дорогою або під час спорту, і це економить час. Книги — теж є, але я не читаю по 20 на рік. Зазвичай в мене дві паралельно: одна «для себе», інша — під конкретну ситуацію.
Зараз для себе читаю Барака Обаму «Земля обітована». Колись я був на його виступі, відчув енергетику цієї людини, і мені цікаво, як він проходив свій шлях зростання як політик. Паралельно читаю Never Split the Difference про складні переговори. Я нещодавно завершив запис курсу з переговорів у Laba for Teams і вирішив закріпити цю тему книгою — до того ж її мені подарував син.
Курс Ігоря про мистецтво ефективних переговорів — вже на платформі Laba for Teams. А придбавши підписку до 30 вересня, ви ще й отримаєте до 3 місяців додаткового доступу до контенту безоплатно. Заповнюйте анкету, і наші менеджери розкажуть усі деталі.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
