Бодай раз у житті відчували ознаки вигорання 76% фахівців. Проте якою б не була ситуація на різних позиціях, вона ще критичніша серед менеджерів IT-команд. Вони часто мають високий рівень стресу й порушений work-life balance та більш схильні до вигорання.
Розпитали в Дмитра Іржицького, Delivery Director у SoftServe та лектора курсу «Управління IT-командами», які причини вигорання серед менеджерів в IT (з його досвіду). А ще — як горіти роботою, але не вигорати, а також які лайфхаки та щоденні ритуали допомагають йому підтримувати стабільний емоційний стан.
🦸🏻 Від відчуття надлюдини — до вигорання
Вигорання починається значно раніше, ніж зростає рівень стресу й стає зрозуміло, що щось не так. І стартує все з так званої honeymoon phase.
Перед менеджером стоять нові цікаві завдання (або не дуже цікаві, але за їхнє виконання обіцяють бонус). У людини зʼявляється стимул, а в її тілі відбувається викид «позитивних» гормонів. Організм настільки мобілізується, що майже не хворіє та не втомлюється.
Але раптом починаються перші невдачі: щось не виходить або результат вас не влаштовує. Спрацьовує реакція — не здатися, адже в компанії вже сформовані певні очікування, а ви почуваєтеся надлюдиною. Менеджер продовжує посилено працювати, а якщо бракує знань — овертаймить, щоб усунути gap.
Порушується work-life balance, людина починає відчувати ще більше напруження. Ейфорія минула, а високий рівень стресу стає звичайною справою. Зʼявляється розчарування й відчуття втоми, сповільнюються дії та мислення.
Менеджер, який раніше відповідально ставився до своїх обовʼязків, може почати забувати про дедлайни або деталі, які завжди тримав під контролем. Врешті-решт фахівець опиняється в точці, де з бажань — тільки піти в сабатікал.
🚨 Сигнали того, що у вас може бути вигорання:
— Хронічна втома. Навіть після вихідних людина не почувається відпочилою.
— Порушення сну. Ви довго не можете заснути й рано прокидаєтеся.
— Часті соматичні симптоми: головний біль, розлади травлення, порушення памʼяті й концентрації уваги. Ви починаєте робити елементарні помилки, забуваєте відповісти на повідомлення чи переслати якусь інформацію.
— Надмірна емоційність. Швидко «закипаєте», частіше конфліктуєте з командою або клієнтом.
— Небажання дбати про себе й підтримувати рутину. Особливо це проявляється на ремоуті, коли люди без необхідності ходити в офіс можуть рідше приймати душ, не переодягатися й банально забувають чистити зуби.
Від чого можуть згоріти менеджери IT-команд (з моєї практики)
#1. Щось нове + брак експертизи
Класичний кейс вигорання — коли ми хочемо себе проявити в чомусь новому, а дедлайни дихають у спину. У результаті ми занурюємось у завдання настільки, що (часом) забуваємо сходити в душ. І на таке страждало багато відомих людей з різних сфер.
Наприклад, на початку роботи над «Собором Паризької Богоматері» Віктора Гюго постійно щось відволікало: захоплення театром, світські вечірки, заворушення в Парижі. Водночас дедлайни підтискали — договір з видавцем передбачав невиплату за прострочений тиждень. Щоб встигнути дописати роман, Гюго купив величезну пляшку чорнил і наступні кілька місяців виходив з кабінету тільки для того, щоби поїсти й поспати.
Cитуація ускладнюється, коли менеджеру бракує експертизи або впевненості в тому, що все вдасться. Хапаючи такі шанси «проявити себе» в чомусь новому, ми потенційно підписуємося на вигорання.
Спочатку менеджер вчиться, все виходить, його всі хвалять — допоки він сам не починає розуміти, що експертизи дійсно бракує. А ще може бракувати інформації. Раптом виявляється, що в інтернеті описані не всі кейси й немає кому з команди підказати рішення. Відчуваючи тиск, менеджер починає ще глибше занурюватися в роботу, поступово жертвуючи вільним часом. Це триває, поки він не досягає boiling point і не зіштовхується з вигоранням.
#2. Невміння делегувати
Сумна правда: деякі менеджери, особливо на початку, бояться почати делегувати й при цьому не контролювати кожен крок команди. Проте делегування — крута штука не лише для менеджера, бо це ще й підсилює команду. Якщо потрібно швидко масштабуватися або збільшувати кількість робочих задач, без скілів делегування лідер не виживе.
Щоб делегувати без стресу та паніки, а також не стежити за кожним кроком команди, я:
- Розставляю контрольні етапи залежно від складності задач та скілів співробітника. Для досвідчених фахівців з достатнім багажем знань та навичок контроль не настільки важливий, як для джунів або молодих лідерів. Якщо ж контроль потрібен, я трекаю проміжні результати за допомогою метрик та щоденної комунікації.
- Зберігаю регулярний контакт із командою та надаю фідбек. З лідерами в моїй команді я розмовляю щодня. Ми збираємося та обговорюємо важливе: блокери в роботі, нові ризики, потенційний приїзд клієнта, чи встигаємо ми заплановане, що можна покращити.
- Створюю та підтримую культуру довіри й відкритості в команді. Завдяки цьому фахівці, з якими я працюю, не бояться робити помилки. А тому вони більш охоче беруться за різні завдання, оскільки це не змушує їх виходити з зони комфорту.
#3. Форс-мажори
Ми не живемо у світі, де всі клієнти поводяться стандартно і все відбувається за заздалегідь продуманим сценарієм. Може впасти сервер, команда може помилково задеплоїти щось не те. Може початися пандемія чи війна. Або статися форс-мажор на рівні команди.
Колись один із ключових DevOps Architectʼів на проєкті полетів у відпустку в джунглі. Проте коли відпочинок закінчився, з ним все ще не було звʼязку. І взагалі ніхто не знав, де він і чи все в порядку. Клієнт запитує: де він? А я розумію, що його немає, і не знаю, як із ним звʼязатися. Зʼявився в мережі цей фахівець лише тиждень потому, і частину роботи довелося закінчити за його відсутності.
Або хтось із команди поїхав у відрядження в Індію, не зʼявився в офісі й не відповідає в корпоративних каналах. Ви починаєте його всіма доступними способами шукати, і виявляється, що в нього стався розлад травлення від місцевої їжі.
Головне, коли трапляється щось незаплановане, — зберігати холодний розум і виходити з емоційного захвату. Не піддаватися почуттям кожного разу, коли трапляється щось неочікуване. Наприклад, менеджер отримує лист від клієнта, де все написано caps lockʼом і поставлена купа знаків оклику. Одразу вмикаються емоції, кров бʼє в голову, зʼявляється паніка або агресія. Проте краще зупинитися, зробити глибокий вдих-видих і проаналізувати ситуацію, перш ніж реагувати. А ще:
- знайти короткотермінове рішення, яке дозволить тимчасово «загасити» вогонь
- запропонувати клієнту довготермінове рішення, розраховане на конкретні зміни (архітектурного плану / для забезпечення стабільності роботи програми чи продукту, а також кроки, які допоможуть запобігти схожим ситуаціям у майбутньому)
#4. Різниця часових поясів
Якщо клієнт живе у США, його робочий день може стартувати о 15:00 або навіть о 18:00 за Києвом. Щоб ефективно використовувати час із різницею та не скочуватися до нічних дзвінків, потрібно його розумно планувати.
Завдання менеджера:
- Переконатися, що клієнт справді розуміє, що ви працюєте в різних часових поясах. Мені кілька разів передавали проєкти, на яких команди жалілися про мітинги о 9 вечора. І виявлялося, що клієнт думав, ніби різниця в часі була 4 години, а не 7.
- Скласти план роботи так, щоб закривати важливі питання до того, як українська команда переведе телефони в режим off.
Додаткові поради: як менеджеру IT-команд уникати вигорання
🔎 Проаналізуйте свої обов’язки
Керівник зазвичай має значно більше обовʼязків, ніж може ефективно заменеджерити. Тому сісти й ретельно проаналізувати свої завдання — перший крок. Якщо виявиться, що у вас їх забагато, — найняти асистента або делегувати щось на іншого спеціаліста. Або принаймні грамотно розставляти пріоритетність, щоб фокусуватися на важливому і не стресувати, бо дедлайн був вчора, а ви ще не починали працювати над задачею.
Я використовую систему GTD (Getting Things Done), за якою працюють менеджери компаній зі списку Fortune 100. GTD складається з пʼяти етапів:
Вибір наступної дії — ключовий етап у GTD. Модель вибору дій:
- Контекст: умови, необхідні для виконання завдання (місце, наявність ресурсів). Наприклад, складно зробити повноцінну презентацію в таксі, але можна провести робочий дзвінок.
- Час: якщо є кілька завдань, виберіть найбільш термінове.
- Пріоритет: при інших рівних умовах (контекст і час) оберіть завдання, яке в перспективі найбільше впливає на успіх проєкту.
🙅🏻♂️ Навчіться казати «ні», коли справи можуть зачекати
У керівників розмитий робочий графік. Я не можу закрити ноутбук о 19:00 і припинити читати корпоративний чат. Це робить work-life balance ще більш челенджовим.
Тому потрібно вчитися відмовляти, якщо завдання не термінове (не несе загрози проєкту), але вас просять його швидко виконати в неробочий час або в умовах високої завантаженості команди. Я в таких ситуаціях завжди відписую клієнту, коли саме готовий розпочати роботу над його запитом, і прописую action plan. Це формує розуміння, що я не кинув клієнта наодинці з його проблемою. Зазвичай починаю пропрацьовувати завдання наступного ранку. Якщо ж бачу, що питання вкрай важливе, — визначаю, як мені залучитися в процес або відреагувати на запит.
Важливо: існує різниця між «рішеннями» (decisions) і «судженнями» (judgments). Раціональні рішення приймаються з холодною головою, тоді як поспішні судження — це реакція на стресові ситуації, часто продиктована емоціями. Наприклад, коли отримуєш лист від клієнта з роздратованим тоном — посилюється бажання виконати запит ASAP.
Але чи завжди варто поспішати? Чи справді запит настільки терміновий? Можливо, краще спершу зʼясувати деталі? Можна перепитати клієнта й донести, що не кожен запит, навіть якщо він позначений як «на вчора», можна якісно виконати поза робочими годинами. Особливо коли більшість команди вже з вимкненими телефонами або зайняті сімейними справами.
🤔 Виділіть час на саморефлексію
Щоб вчасно розпізнавати вигорання, корисно практикувати саморефлексію через прості, але глибокі запитання.
Оцінка стану:
— Як я зараз почуваюся на роботі?
— Що трапилося за день? Чи є ситуації, які варто було б додатково проаналізувати?
— Чи задоволений я своїми рішеннями та вчинками? Чи хотів би я подивитися на них з альтернативного погляду?
Аналіз причин:
— Чи є ситуації, які роблять мене втомленим/втомленою (конфлікти з колегами, особисті обставини)?
— Які завдання викликають у мене найбільший стрес?
Здоров’я та самопочуття:
— Чи змінюються мої щоденні звички під час інтенсивної роботи?
— Чи дотримуюсь я своєї рутини?
— Які аспекти здоров’я я можу покращити, щоб ефективніше впоратися з навантаженням?
Я зазвичай відчуваю, що вигораю, коли починаю помічати в собі більш негативне або агресивне ставлення до робочих моментів та людей. Або коли намагаюся обмежити комунікацію з командою та клієнтом. І зазвичай менеджери з досвідом вміють відстежувати такі стани, які стають сигналами про те, що щось не так.
Проте навіть якщо ви навчилися швидко помічати зміни у своєму емоційному стані, важливо регулярно знаходити час для саморефлексії. Достатньо виділити 15 хвилин на початку та наприкінці дня, щоби спокійно проаналізувати події, які сталися, переглянути свої рішення та зафіксувати моменти, що викликали емоційний дискомфорт або тривогу.
😴 Займайтеся спортом і не забивайте на сон
Легкі ранкові вправи допомагають мені тримати стрес під контролем. Вони розганяють кров і активізують мозок на початку дня. А біг насичує мозок киснем, що стимулює генерацію нових ідей. Часто під час пробіжки в мене виникає бажання зупинитись і записати ці ідеї в блокнот. А ще під час ранкової пробіжки виробляється серотонін — гормон гарного настрою, а також виводяться токсини.
Крім спорту в кризові моменти важливо триматися за прості щоденні звички. Наприклад, застеляти ліжко зранку та приймати холодний душ — це як кнопка «старт» для продуктивного дня. І загалом, дотримуючись встановленої рутини, людина не витрачає розумовий ресурс на ухвалення рішень. Нам постійно доводиться ухвалювати безліч дрібних рішень від «що сьогодні одягнути?» до «що приготувати на вечерю?». Зменште кількість цих мікропитань упродовж дня, щоби зберегти відчуття самоконтролю та знизити рівень тривоги.
🧘🏻♂️ Спробуйте дихальні та mindfulness техніки
Процес дихання безпосередньо повʼязаний з мозком та центральною нервовою системою. Крім того, частково повʼязаний з центром, який керує емоційними реакціями. Вважається, що коли стабілізується розум, тоді нормалізується дихання — і навпаки.
Існує велика кількість технік, завдяки яким можна вирівняти емоційний фон:
- Глибоке дихання. Глибоке, усвідомлене дихання допомагає швидко заспокоїти нервову систему. Один із найпопулярніших методів — техніка «4–7–8». Вдихайте на рахунок 4 → Затримуйте дихання на рахунок 7 → Видихайте на рахунок 8.
Ще можна спробувати наді-шодхану. Це техніка почергового дихання кожною з ніздрів. За кілька хвилин практики серцевий ритм сповільнюється, а свідомість заспокоюється. - Медитація та усвідомленість. Це допомагає зосередитися на моменті, знижуючи відчуття тривоги й рівень кортизолу. А ще — впоратися з емоційними перевантаженнями.
Приходячи в офіс, я щодня практикую дихальні техніки впродовж 15 хвилин. Уже після цього сідаю переглядати всі справи й читаю ранкові мейли. Вони не завжди бувають хорошими, проте ранкова рутина допомагає мені наперед сформувати до них нейтральне ставлення.
🧑🏻⚕️ Зверніться за допомогою, якщо самі не «стягуєте»
Проблема менеджерів, особливо на початку карʼєри, — замовчувати проблеми. Часто вони намагаються лапкою під килимок зашкрябати внутрішню кризу, щоб ніхто про це не дізнався, а потім до останнього дотягнути, поки не настане вигорання.
Не варто замикатися наодинці зі своїми проблемами. Терапевти й коучі допоможуть краще зрозуміти свої емоції, реакції та когнітивні шаблони, що сприяють стресу. Це дозволяє більш усвідомлено керувати своїм станом і змінити свою реакцію на стресові ситуації.
Також корисно мати ментора — ця людина допоможе подивитися очима досвіду на свої дії та рішення й усвідомити щось важливе, що ви пропустили впродовж дня. Я теж багато займаюся менторством — і на практиці побачив його важливість та ефективність.
Наостанок: почитайте книжки з дзен-буддизму, щоб дізнатися, як бути більш розслабленими та в хорошому сенсі пофігістичними.
