Марина Олениченко — Technical Recruiter в агенції ITExpert. В IT-рекрутменті вже 4+ роки. Закривала як складні технічні посади, так і C-level вакансії. Суперскіл Марини, за її словами, — вміння будувати довгострокові стосунки з кандидатами. Вони повертаються до рекрутерки, коли шукають роботу.
Кілька років тому Марина замислилась про кар’єрний розвиток — і першим та найочевиднішим варіантом було зростання до тімліда. Експеримент тривав близько року і завершився тим, що Марина повернулася до рекрутингу. Як так сталося та чому відмовлятися від керівної позиції — не даунгрейд, рекрутерка розповіла для Laba.
Текст буде корисний для всіх спеціалістів, які хочуть зростати, але не знають, куди саме.
Стала тімлідкою, бо хотіла допомагати джунам з команди
Коли мої результати були стабільно високими, я почала замислюватися над тим, як хочу розвиватися далі. Якраз паралельно в компанії відбувалося активне наймання нових людей, в якому я теж брала участь як інтерв’юер. Цей досвід мені дуже відгукувався — і я не зчулася, як почала мріяти про допомогу цим новачкам-рекрутерам, заохочувати їх до результату і навчання. Мета створилася сама по собі — стати Team Lead.
Якщо дуже коротко, то ми проговорили цю ідею з менеджментом і моєю поточною тімлідеркою — мене добре порекомендували та дали настанови із саморозвитку.
Очевидно, що просто бажання стати лідом недостатньо — треба здобути компетенції для позиції менеджера. Так я запаралелила власне навчання з онбордингом моєї команди.
Загалом період мого тімлідерства тривав понад рік.
У мене не було «останньої краплі» чи конкретного пушу, все відбувалося поступово
Тут важливо розуміти контекст, у якому я починала свій шлях як Team Lead. Це було у жовтні 2021 — ринок кандидатів/вакансій був дуже перегрітий, компанії переманювали фахівців на високі рейти й плюшки. Рекрутер агенції міг мати в пулі 10 схожих вакансій та бути скоріше кар’єрним консультантом кандидата, який відгукнувся, ніж фільтрувати сотні заявок, як це відбувається зараз. Перші кілька місяців давались класно і на адреналіні.
А далі ми самі знаємо, що перевернуло життя всіх українців. Перші 5 місяців після початку повномасштабного вторгнення я була у вимушеній еміграції в Німеччині. Для мене це був дуже болючий та складний період в усіх сферах життя. Я відчувала провину, що не могла впорядкувати свій професійний майндсет як менеджер, не мала ресурсу для навчання лідерства, яке почала ще до повномасштабного.
Моя команда теж важко переживала війну. Всі хвилювалися за близьких, хтось релокувався в межах України, хтось — емігрував в Америку та не зміг продовжувати співпрацю з нами. Нові реалії давалися з розгубленістю. Тому в той час, коли ми мали б гуртуватись і нарощувати продуктивність як нова команда, перформанс був не таким, як очікували. А на фоні — купа переживань і загальна розгубленість.
В Україну я повернулась максимально виснаженою. Інколи хотілось тихо собі працювати, щоб ніхто не чіпав зайвий раз, — закритись від усіх можливих контактів, дзвінків, нарад, обговорень. А все це і складає рутину менеджера — міти, розв’язання складних питань та намагання дарувати людям ресурс. Усе це неможливо робити, коли в тебе самого цього ресурсу недостатньо.
Тоді восени й назріло рішення про те, щоби полишити позицію менеджера.
Повернутися з тімлідерства до рекрутингу — рішення непросте, але органічне
Звісно, частина мене корила себе за те, що не впоралася. Але інша дуже потребувала спокою та зосередження на простіших рутинних справах, за якими я дійсно дуже скучила, — на рекрутингу. Від постійного стресу на той момент я мала розлад сну і гастрит. Тому моє здоров’я було вдячне за можливість повернутися до чогось менш челенджевого.
Одним із головних стоперів цього рішення була відповідальність за команду. Однак мої колеги вже були самостійними та сильними фахівцями. Я бачила, як багато вони навчилися разом, і не боялася відпускати їх до інших лідів нашої компанії.
Як відмовитися від керівної ролі без атмосфери поразки: чек-лист
🤝 Налагодьте регулярну комунікацію зі своїми менеджерами/C-level
Я мала міти, де обговорювала власні результати й стан, а також досягнення моєї команди. Саме там і була можливість порушити це питання і бути чесною в контексті того, що відбувається зі мною та як це впливає на бізнес.
🔭 Спробуйте уявити ідеальний вихід із ситуації та подумайте, що для нього потрібно
Дайте відповідь на запитання: якщо не в менеджмент, то куди я хочу рухатися? Чи ок мені буде повернутися на позицію фахівця? Чи можливо це зробити в рамках поточної компанії, чи треба розглядати перехід? Що буде відбуватися з моїми колегами: чи будуть шукати мені заміну, розформують команду зі скороченням або перенаправлять в інші команди, якщо вони є?
📑 Підготуйте аргументовану позицію для своїх менеджерів
Старайтеся приходити не з проблемами, а з рішеннями — ідеями, які б їм зарадили. Власне в моєму кейсі я чесно проговорила свій стан і те, як може виглядати мій камбек у рекрутинг, а до того розповідала, як я старалася цей стан долати. Враховуючи те, що ми постійно комунікували та мали прозорі очікування одне від одного, мене легко зрозуміли та були налаштовані на допомогу — ніякого тиску, маніпуляцій чи звинувачень. Рішення було спільним. Але навіть якщо у вас немає культури регулярних one-on-one, постарайтеся, щоб ваше рішення не стало «снігом на голову».
🛟 Якщо рішення узгодили, детально обговоріть подальші дії та запропонуйте свою допомогу
Наприклад, ви можете взяти участь у підборі своєї заміни або розподілі фахівців по інших командах, адже саме ви найкраще знаєте їхні навички та підходи.
Так, ми обговорили з менеджментом, що мої тіммейти розподіляться по решті команд — така опція була доступна, тож проблем це не викликало. Я повернулась у ту команду, з якої починала кар’єру в компанії, і мене там дуже радо зустріли.
🔍 Обговоріть, як презентувати ваше рішення колегам та всій компанії
Першочергово поговоріть із вашою командою та прозоро поясніть причини вашого рішення і подальші дії. Старайтеся надати максимум інформації — підвішений стан може бути стресовим, а стрес — не те, що ви прагнете лишити по собі. Я мала можливість висловитися напряму та пояснити, що лишаюся на зв’язку і готова допомагати моїм «алумні» — нехай вже і як колега-коліжанка, а не прямий менеджер.
💌 Домовтеся про комунікацію з HR та новими менеджерами
Передайте їм справи, сильні/слабкі сторони кожного співробітника та попіклуйтеся про те, щоб з ними достатньо попрацювали щодо такої структурної зміни. Ймовірно, не всі приймуть це легко, а отже, підтримка буде у пригоді.
💼 Коли ви наберетеся ресурсу, поверніться до індивідуального кар’єрного планування
Це допоможе не розглядати вихід з менеджерства як даунгрейд. Зрештою я потім реалізувала своє бажання впливати на розвиток рекрутерів через менторинг та виділила компетенції, які хочу розвивати саме як рекрутер.
А от чого точно не варто робити, так це позиціювати ваш кар’єрний шлях як «не вийшло», «не впорався(-лась)» чи той самий даунгрейд. Поважайте своє рішення і транслюйте його виважено — тоді й інші так само будуть його поважати.
Стати менеджером важливо вчасно
Час і вчасність — це дуже важливо. Мій лідинг припав більшою частиною на початок повномасштабного вторгнення. Це складний виклик навіть для скілових менеджерів — потрібно бути стресостійким, впевненим, з осмисленим досвідом. А я тоді ще не відчула себе достатньо стабільною в тій ролі, адже мій «характер» як менеджера тільки-но почав формуватися.
А ще зараз я розумію, що, попри брак досвіду, складну ситуацію та відкриту комунікацію в компанії, я старалася «вивозити» самостійно. Я вимагала від себе високих результатів та не питала про допомогу — хоч це й могло бути цінним. Якщо ви зараз у схожому стані, ключова порада: просити про допомогу можуть люди будь-якого грейду і позиції.
Мій досвід — не про «ніколи знов»
Загалом я думаю, що лише невеликий відсоток людей може займатись управлінням у тій чи іншій формі протягом усього життя. Однак суспільство надто сильно чіпляється за ідею, що зростання для менеджера — must-have. Мовляв, якщо колись ти став на менеджерські рейки, то все — далі тільки рух у цьому напрямку. Однак краще слухати серце і реалістично оцінювати можливості свого характеру/духу/впливу. Так ви й зрозумієте, чи варто вам розглядати менеджмент зараз, чи відкласти до кращих часів.
Мій досвід — не про «ніколи знову». Я розглядаю можливість повернення до управління в майбутньому. Але не зараз. Сьогодні я зосереджуюсь на тому, щоби бути вправним рекрутером і за потреби допомагати, консультувати, менторити інших рекрутерів. Для мене ця рутина — і цікава, і комфортна.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
