Особистий бренд допоможе залучити нових клієнтів та збільшити прибуток. І ви це добре знаєте. Але що як від думки про пости, які будуть читати всі-всі-всі, серцебиття прискорюється, а далі накатують сумніви: «Та кому потрібен ще один експерт з фінансів? Навіщо повторювати ту саму інформацію по колу? Ще й часу на це немає».
Як позбутися страхів, що паралізують ваші можливості, розповідає Дмитро Мельникович — ментор персональних брендів, засновник агенції з цифрового маркетингу WOO Company та лектор курсу «Особистий бренд у бізнесі».
Страх №1.
Мої сторіс побачать колеги, рідні та друзі. Що вони подумають?
Найкраща порада — просто запустити свою комунікацію та спостерігати за реакцією. Звісно, треба фільтрувати контент: не публікувати те, що виглядає нелогічно/вульгарно або не вписується в сьогоднішній контекст. Проте якщо ви чітко усвідомлюєте свої сильні сторони, досвід та цінності й хочете передати їх через особистий бренд, то нічого поганого статися не має.
Один із моїх клієнтів сказав: «Є людина, думка якої мені не байдужа. І я завжди, коли хочу щось запостити, думаю: “А що вона про це скаже”». По суті, ця людина блокувала його наступні кроки.
Я запропонував: «Давай спробуємо опублікувати допис — і просто подивимось, що станеться. Світ не завалиться, якщо ти це зробиш». І коли він все ж таки наважився, підписник, за якого мій клієнт переживав найбільше, просто лайкнув — і все.
Осуд також варто фільтрувати, розрізняючи конструктивну критику та «відверту маячню». Якщо людина помітила якийсь ваш факап і хоче допомогти порадою, її думку можна врахувати. Якщо ж це негатив, який не несе жодної цінності, можете заблокувати таких користувачів, навіть якщо це ваші родичі. Це ж ваша сторінка.
Страх №2.
Я ж не експерт, до того ж усі й так все знають. Навіщо повторюватись?
Чому цей страх взагалі з’являється? Бо ми живемо у власній «інформаційній бульбашці» та з боку себе не бачимо.
Чим більше ми розвиваємося, тим більше усвідомлюємо, що насправді багато чого ще не знаємо. Тому постійно потребуємо підтвердження своєї експертності ззовні. Комунікація через особистий бренд якраз допомагає з цим: фідбек у вигляді коментарів, лайків, рекомендацій — це доказ того, що ваш контент потрібний.
Невпевненість часто пов'язана із «синдромом самозванця», який, згідно з дослідженням американських вчених, можуть мати до 82% людей. Щоби подолати сумніви — відстежуйте власний досвід. Звісно, якщо ви вчора були маркетологом, а завтра раптом перейшли в атомну енергетику і вирішили будувати бренд, тоді ви, певно, будете самозванцем. Але якщо ви впевнені у своїй компетентності, маєте клієнтів, які готові платити за ваші послуги та рекомендують вас іншим, це підтверджує вашу експертизу. Гроші просто так не платять.
А думка «всі й так усе знають» — помилкова. Речі, які вам здаються очевидними, для інших можуть стати відкриттям. Кожен має унікальний досвід і бачення. Саме ваш погляд може допомогти комусь краще зрозуміти тему.
Людина може прочитати десять постів, але тільки коли побачить ваш — подумає: «О, нарешті до мене дійшло».
Страх №3.
Не люблю себе хвалити, і взагалі я не блогер
Коли люди чують слова «персональний» та «бренд» в одному реченні, вони думають, що тут задача — постійно себе нахвалювати. Але мова перш за все про чітку комунікацію — хто ви є та що можете запропонувати.
Таша Ейріх, організаційний психолог (США) та авторка книги Insight провела опитування зі своєю командою та виявила, що лише 10–15% професіоналів мають реалістичне уявлення про те, як їх сприймають інші. Решта думає, що їх бачать одними, а по факту вони транслюють зовсім інше.
Самореклама — це не спроба виставити себе кращим, а можливість правильно донести до людей: хто ви є, яка ваша місія, кому ви хочете допомогти, які продукти пропонуєте.
Страх №4.
Не хочу виставляти своє життя напоказ
Запитайте себе:
— Мені комфортно цим ділитися чи ні?
— Якщо я буду публікувати такі пости — чи допоможуть вони мені досягти цілей?
Якщо у вас два «Так» — публікуйте. Якщо ні або ви створюєте контент заради контенту — це просто імітація розвитку бренду і шлях до вигорання.
Аудиторія бачить у вас спершу людину, а потім — експерта. Вони хочуть відчувати ваш характер, людяність, автентичність. Коли на початку розвитку власного персонального бренду я проводив опитування на своїй сторінці, лише 30% людей асоціювали мене з експертністю, а більшість говорили про мій характер, tone of voice тощо.
Досягнення цілей комунікацій, комфорт і автентичність — це трикутник, в якому варто шукати баланс між особистим та публічним.
Страх №5.
Боюсь, нічого вийде. У мене вже була спроба розвивати бренд — і все закінчилось провалом
Це як у спорті. Коли людина вперше приходить до спортзалу, вона часто має картинку ідеального преса в голові, але не має чіткого плану. Безліч тренажерів, хаотичні спроби використовувати всі одразу — усе це призводить до крепатури, швидкого виснаження та бажання все кинути, бо прес так і не з’явився.
З брендингом так само. Люди вриваються в цю тему, починають постити ранкову каву, дітей, моменти з життя, які «не лягають» у загальну концепцію. Коли не бачать результатів — відчувають вигорання і не бачать сенсу продовжувати.
Найкращий варіант — звернутися до ментора або пройти навчання, щоб уникнути хаосу, зрозуміти основи та поступово, без надриву, будувати свій бренд.
Один із моїх клієнтів казав: «Я боюся почати комунікувати, бо не розумію, як це робити». Ми почали записувати відео, і спочатку йому це дуже важко давалося. А через кілька місяців він сказав: «Мені стало нудно, давай щось складніше». Страхи зникають, коли приходить розуміння процесу.
Що робити після невдачі? Зупинитись і дати собі час на переосмислення, можливо, зробити цифровий детокс. Чого точно не варто робити, так це порівнювати себе з іншими. У кожного з нас свій шлях і темп розвитку. Якщо будете копіювати когось — у підсумку можете стати чиєюсь слабкою копією.
Страх №6.
Я дуже зайнятий і не знаю, як знайти час на розвиток бренду
Якщо ми хочемо мати здорове тіло, то приходимо в спортзал і проводимо там годину. Ми не можемо там паралельно виконувати роботу лікаря, юриста чи бухгалтера. Ми в спортзалі — і крапка.
Персональний бренд теж потребує часу, який треба додати в календар — це дефолтне налаштування. Календар про нас знає більше, ніж ми самі. Якщо якоїсь події там немає, значить, нам це не так і потрібно.
Ще одна порада — делегувати. Наприклад, якщо ви лікар, то маєте лікувати, а не монтувати відео та писати тексти. Зніміть щось, надиктуйте голосом якусь думку, а потім віддайте цей контент на обробку: монтаж, редагування, накладання титрів та постинг. На комунікацію персонального бренду раджу дивитися як на окремий проєкт.
Страх №7.
Хочу, щоб усе було ідеально, але боюсь, що не вийде. Краще не буду починати
Доктор філософії Енді Хілл (США) провів експеримент, який довів, що перфекціонізм не просто перешкоджає успіху, але й навіть заважає намагатися його досягти. В рамках досліду Хілл запропонував велосипедистам подолати коротку дистанцію за певний досяжний час. Однак після першої спроби учасникам сказали, що вони зазнали невдачі, навіть якщо це не відповідало дійсності.
Ті велосипедисти, які не ставили за мету досягти ідеальних результатів, продовжили старатися з тією ж або навіть більшою інтенсивністю під час другої спроби. А ті, хто мав високі показники перфекціонізму, помітно погіршили свої результати. Вони буквально «здалися», оскільки страх перед повторною невдачею змусив їх втратити мотивацію.
Суть не в бездоганній формі, а в змісті. Іноді ми затримуємося на дрібницях (наприклад, чи потрібна кома або як краще побудувати речення) замість того, щоб швидше запостити допис та отримати першу реакцію аудиторії.
Запитайте себе: «Чи дійсно ідеальний правопис змінить сприйняття аудиторії, чи люди й так мене зрозуміють?» Якщо не впевнені, попросіть фідбек у когось, кому довіряєте. Це може бути ментор, помічник або просто близька людина, яка скаже: «Агов, зупинись, людям це заходить, усе супер. Навіщо зайвий раз зациклюватись на дрібницях?»
Страх №8.
Конкуренти побачать мої ідеї та зможуть їх вкрасти
Сьогодні майже не існує нічого абсолютно нового. Клієнти обирають вас не лише через ідеї, але й тому, що довіряють вам, вашому сервісу, рекомендаціям.
Навіть якщо я зараз викладу в загальний доступ алгоритм бренд-платформи, який ми будуємо в процесі роботи з клієнтами, — я більш ніж впевнений, що ніхто з моїх конкурентів його не зможе використати. Тому що я його розробив, я його «прожив».
Кожен продукт стає унікальним через ваш особистий підхід та досвід, і ніхто не зможе цього повторити.
Страх №9.
Боюсь, що мені доведеться діяти наперекір цінностям і я можу втратити себе
Можна легко втратити себе, якщо сліпо слідувати трендам. Я б радив робити це обережно, адаптуючи під себе.
Якось у мене був досвід з рілсами, які ми випускали один за одним. Це класний інструмент, та ще й безплатний. І ми з командою вирішили його спробувати — це було кілька років тому, коли рілси стали популярними. Я найняв рілс-мейкера, купив обладнання для студії — і ми почали щотижня знімати від 5 до 8 рілсів. Відео відповідали трендам, були змістовними, але набирали лише по 300–400 переглядів. Реакція аудиторії була далеко не такою, як ми очікували. Це засмучувало. На якусь мить у мене зникло бажання генерувати будь-який контент.
Зрештою ми вирішили зупинитися та знімати рілси лише тоді, коли є дійсно класна ідея, а не через зобов’язання. Нашою помилкою було те, що ми зосередилися на формі та забули про зміст. Потрібно було навпаки: спершу знайти свою автентичність, визначити зміст — і тоді вже у форму влилися б без проблем.
Наприклад, зараз у мене є гумористичні відео — це природне відображення моєї натури, і вони добре заходять. Вони лайтові, я знімаю їх більше для розваги, ніж для бізнес-цілей, але це в тому числі формує емоційний звʼязок між мною та аудиторією.
Тож якщо ви відчуваєте, що робите щось через силу і це не метчиться з вашими цінностями, — зробіть паузу та переосмисліть підхід.
Бажаєте отримувати дайджест статей?
